183. Розвиток транспортної сист. У період промислової революції (XVIII - XIX ст.)

Цей період характеризується подальшим розвитком сухопутного транспорту, виникненням парових візків, автомобілів, залізниць. Усередині XVIII ст. широкого розповсюдження в Європі та Америці набули перевезення поштовими каретами. В Європі існувала мережа доріг з постоялими дворами, де надавали подорожуючим розміщення та їжу, зміну коней.

У Росії велика роль у будівництві доріг належить Петру І. Він заснував «Канцелярію перспективної дороги для будівництва дороги Петербург - Царське Село». Ця дорога відповідала європейським стандартам і була вимощена бруківкою та освітлена у нічний час. Інтенсивне шляхове буд-во розпоч. лише на поч. XIX ст.

Наприкінці XVIII ст. виникає новий транспортний засіб -паровий візок- попередник автомобіля. Французький військовий інженер Кюньо побудував діючу модель триколісного парового візка з дерев'яними колесами. Згодом були удосконалені іншими вченими. Проте широкого розповсюдження парові візки не набули. Це пов"язано з недосконалістю конструкції, непристосованістю доріг, конкуренцією з боку компаній кінних диліжансів.

У Російській імперії (і в Україні) набуло розповсюдження покриття за типом Мак-Адама. Для зниження вартості будівництва нижній шар щебеню було замінено піском. Покриття такого типу за кордоном отримало назву «російський макадам».

У цей період створюють двигун внутрішнього згорання (1886 р.) та нові конструкції автомобілів. Термін "автомобіль" є комбінацією грецького аиіо (що значить сам) та Фоаниузького тоЬіІе (що значить рух). Піонерами автомобілебудування були К. Ф. Бенц та Г. Даймлер. Серійне виготовлення автомобілів розпочалося з 1887 р.

У 1897 р. Р. Дизель розробив більш економічний двигун внутрішнього згорання із запаленням від стискання. Цей двигун почали застосовувати на автомобільному транспорті разом із карбюраторним. Створюється надійна пневматична шина. Поява автомобіля з двигуном внутрішнього згорання стала поворотним моментом у вдосконаленні шляхового покриття, бо 'рунтові та щебеневі дороги швидко руйнувалися від коліс автомобілів та проїзд ними супроводжувався хмарами пилу.

Виникнення залізничного транспорту. Застосування парової машини як тяглової сили на транспорті призвело до поступового зникнення кінних поштових диліжансів, сприяло збільшенню транспортних потоків, підвищенню якості обслуговування пасажирів та зниженню вартості проїзду.

Першу кінну залізниця загального користування було відкрито у 1801 р. в Англії. У 1814 р. Джордж Стефенсон побудував модель паровозу, а у 1825 р. між Стоктоном і Дарлінгтоном було прокладено першу 20-кілометрову залізницю. Перші пасажирські вагони були трьох класів. Пасажири першого класу їхали в окремих купе з інтер'єром, що нагадував салон поштової карети. За квитком другого класу пропускали у відкритий вагон з лавами, у третьому класі пасажири взагалі їхали стоячи. Залізниця здійснювала більш дешеве й швидке перевезення пасажирів у порівнянні з кінними екіпажами. Уже у 30-40-хрр. XIX ст. будівництво залізниць відбувалося практично в усіх країнах Європи, а також Америці та деяких азіатських країнах

Т. Кук перетворив поодинокі подорожі на масовий туристичний продукт, заклав підвалини сучасної туристичної індустрії. Саме Т. Кук домігся від залізниці знижок на групові перевезення. Він запропонував туристам використовувати дорожні чеки, щоб захиститися від крадіжок грошей, започаткував бронювання обслуговування у готелях та ресторанах Для заможних клієнтів існували поїзди підвищеної комфортності. Найбільш відомим поїздом категорії "люкс" став "Східний Експрес". За рівнем обслуговування він не поступався елітним готелям і ресторанам. Подорожі цим "королем поїздів та поїздом королів" описані у багатьох літературних творах.

На початку XIX ст. відбулися великі зміни у будівництві суден - з'явилися вітрильно-парові та парові колісні судна. На початку XX ст. яхтінг отримав всесвітнє визнання. Були засновані яхт-клуби: в Англії "Королівська яхтова ескадра", у Швеції- Шведський королівський вітрильний клуб.

Одними з перших спеціальних рейсів пасажирських суден із метою відпочинку вважають прогулянкові рейси між Оркнейськими, Шетландськими островами та Ісландією. У 1840 р. компанія ''Пі енд Оу" та Томас Кук розпочали організацію групових туристичних поїздок Середземним морем. Дуже відомим став рейс, здійснений у 1843 р з Лондона до Чорного моря. Саме на внутрішній водний та морський транспорт припадає більша частина пасажирських перевезень XIX ст. у Росії та в Україні. З порту Одеси здійснювали регулярні пасажирські перевезення до портів Північної Африки, Румунії, Греції. Отже, для транспортної системи Хуііі-ХІХ ст. було характерним:

"обладнання" сухопутних доріг та регулювання річок; встановлення регулярних рейсів пасажирських та поштових диліжансів; будівництво водних систем, що поєднали річкові мережі за допомогою судноходних каналів та подальший розвиток річкового транспорту; бурхливий розвиток морського транспорту, перехід від вітрильного до парового флоту, від дерев'яних суден до використання заліза в будівництві пароплавів; виникнення та широкий розвиток залізниць,; народження мотоциклів та автомобілів (німецький винахідник із Мангейма Карл Бенц побудував триколісний візок з бензиновим двигуном, а Готлиб Даймлер удосконалив бензиновий двигун та встановив його на чотириколісному візку); здійснення польотів на повітряних кулях. Тільки із створенням розгалуженої транспортної мережі, розвитком транспортних засобів та інфраструктури у середині XIX ст. стає можливим перетворення поодиноких подорожей на масовий тур. продукт та формування тургалузі.