- •151. У чому полягає сутність туроператорської діяльності?
- •152. Ох. Договірні відносини тур.Оператора з готельними і рестор. Під-вами
- •153. У чому полягає сутність турагентської діяльності?
- •154. Які умови містить агентська угода?
- •155. Які умови містить договір між агентством і туристом?
- •156. Як взаємодіють тур.Оператори і агенти на сучасному туристському ринку?
- •157. Сутність менеджменту в туризмі
- •158. Туристична організація як соціальна структура
- •159. Моделювання організаційних структур управління в туризмі
- •160. Фактори менеджменту в туризмі
- •161. Принципи менеджменту в туризмі
- •162. Планування як функція менеджменту туристичного підприємства
- •163. Організація виробництва послуг як функція тур. Менеджменту
- •164. Мотивація і стимулювання в туризмі
- •165. Функція контролю в туризмі
- •166. Система методів менеджменту у роботі підприємств туристичного сервісу
- •167. Управлінські рішення у менеджменті туристичних підприємств
- •168. Сучасні технології управління колективами в туризмі
- •169. Упраління процесами праці в туризмі
- •170. Комунікаційні процеси в системі управління підприємствами сфери туризму
- •171. Ефективність менеджменту в туризмі
- •172. Поділ управлінської праці
- •173. Стратегічне управління туристичним підприємством
- •174. Стилі прийняття управлінських рішень
- •175. Основні принципи контролю праці в туризмі
- •176. Поняття та суть таймменеджменту в туризмі
- •177. Види транспортних засобів, транспортне перевезення як складова туристичного продукту
- •178. Види транспортних подорожей
- •179. Поняття транспортної системи, особливості структури та формування
- •180. Виникнення та особливості розвитку транспортної системи періоду давніх цивілізацій (X ст. До н. Є. - IV ст. Н. Є.)
- •181. Транспортні системи періоду Середньовіччя(V ст. - XIV ст.)
- •182. Особливості розвитку транспортної системи світу в період географічних відкриттів. (XV-XVII ст.)
- •183. Розвиток транспортної сист. У період промислової революції (XVIII - XIX ст.)
- •184. Сучасний стан транспортної системи світу
- •185. Соціально-економічна сутність водного транспорту та його структура
- •186. Суч. Стан розвитку водного транспорту світу та о-сті суч. Стану ринку круїзів
- •187. Регіональні особливості розвитку залізничного транспорту та види поїздів та категорійність вагонів
- •Міжнародне співробітництво в сфері залізничного транспорту;
- •Сучасний стан світового ринку авіаперевезень
- •Основні типи літаків та основні авіакомпанії
- •Найбільші аеропорти світу;
- •Заходи безпеки в авіаційному транспорті
- •Виникнення і розвиток автоперевезень в світ
- •195. Стан розвитку автопарку світу
- •196. Формування міжнародних транспортних коридорів
- •197. Рекреаційне районування світу та України
- •Характеристика списку Світової спадщини юнеско
- •Розподіл об’єктів Світової спадщини юнеско по країнам світу.
- •Об’єкти Світової спадщини юнеско в Україні.
- •201. Рекреаційно-тур. Господарство країн Європейського макрорайону
- •202. Туристично-країнознавча характеристика Азійського регіону
- •Туристично-країнознавча х-стика Північноамериканського регіону.
- •Туристично-країнознавча х-тика Латиноамериканського регіону
- •Туристично-країнознавча характеристика Африканського регіону
- •Туристично-країнознавча характеристика Австралії та Океанії.
176. Поняття та суть таймменеджменту в туризмі
Тайм-менеджмент (управління часом) - технологія організації часу і підвищення ефективності його використання. Управління часом - це дія або процес тренування свідомого контролю над кількістю часу, витраченого на конкретні види діяльності, при якому спеціально збільшуються ефективність і продуктивність. Управління часом може допомогти поруч навичок, інструментів і методів, використовуваних при виконанні конкретних завдань, проектів і цілей. Цей набір включає в себе широкий спектр діяльності, а саме: планування, розподіл, постановку цілей, делегування, аналіз тимчасових витрат, моніторинг, організація, складання списків і розстановка пріоритетів.
В тайм-менеджменті можна виділити наступні процеси:
Аналіз
Моделювання стратегій з урахуванням проведеного аналізу.
Цілепокладання: постановка мети або визначення ключового напрямку розвитку. Визначення та формулювання мети (цілей).
Планування і розстановка пріоритетів. Розробка плану досягнення поставлених цілей і виділення пріоритетних (першорядних) завдань для виконання.
Реалізація - конкретні кроки і дії відповідно до наміченого плану і порядком досягнення мети.
Контроль досягнення мети, виконання планів, підбиття підсумків за результатами. Також у разі, якщо особа або група осіб, які практикують управління часом, планують і далі здійснювати проекти, то доцільно вести хронометраж і фіксувати результати аналізу хронометражу у вигляді «карток проекту» (запис за параметрами різного характеру показників видатків часу на окремі завдання) для їх подальшого застосування в процесі будь-яких проектів або програм.
Для раціонального використання свого часу менеджеру необхідно, перш за все, чітко усвідомити свої основні функції, цілі, завдання та бюджет часу. При плануванні слід враховувати такі основні правила:
При складанні плану на день залишити 40% часу вільним, тобто 60% часу відвести на планові роботи, 20 - на непередбачені, 20% - на спонтанно виникають (активний самоменеджмент);
Необхідно постійно фіксувати витрачений час. При цьому слід вказувати, як і на які потреби воно було витрачено. У результаті менеджер, маючи повне уявлення про витрати свого часу, може складати план на майбутнє;
Для складання хорошого плану з чітким зазначенням використаного часу необхідно розподілити свої завдання на довго-, середньо-і короткострокові;
Основні принципи складання плану: регулярність, системність, послідовність;
Для забезпечення реальності планування слід планувати такий обсяг завдань, з яким менеджер може реально впоратися.
Тайм-менеджмент допомагає більш ефективно використовувати не тільки робочий час, а й час відпочинку. Зокрема, рекомендується не брати роботу додому, організувати побут так, щоб він займав мінімум часу, заздалегідь ретельно планувати вільний час і слідувати цим планам, Використовувати для активного відпочинку не тільки вихідні, але і як мінімум один вечір робочого дня на тиждень, а також використовувати як міні-відпустки довгі вихідні та святкові дні.