169. Упраління процесами праці в туризмі

Управлінська праця - вид суспільної праці, основне завдання якого - забезпечення цілеспрямованої, скоординованої діяльності як окремих учасників спільного трудового процесу, так і трудових колективів в цілому. Це планомірна діяльність працівників адміністративно-управлінського персоналу, спрямована на організацію, регулювання, мотивацію і контроль за роботою співробітників організації. Зміст управлінської праці залежить від його об'єкта і визначається структурою виробничих процесів, прийомами праці, його технічним оснащенням, а також взаємовідносинами, що виникають в процесі виконання управлінських функцій. Раціоналізація управлінської праці передбачає створення таких умов, при яких кінцева мета управління досягається з найменшими витратами праці. Вона спрямована на використання в процесі праці останніх досягнень науки і техніки менеджменту, а також передового управлінського досвіду.В основі раціональної організації управлінської праці лежать певні принципи:

• Комплексність(проблема організації управлінської праці повинна вирішуватися всебічно)

• Системність(створюється така система організації праці, у рамках якої всі її складові частини взаємно узгоджені)

• Регламентація(це встановлення і суворе дотримання певних правил, положень, вказівок, заснованих на об'єктивних закономірностях розвитку системи управління.)

• Стабільність(трудовий колектив повинен працювати в умовах стабільності свого складу)

• Цілеспрямована творчість(забезпечення творчого підходу і впровадження передових прийомів праці в максимальному використанні творчого потенціалу)

Раціональна організація праці апарату управління базується на загальних принципах

-рівні оплати та стимулювання праці(основний сенс всієї роботи в області матеріальної винагороди співробітників організації - визначити міру праці і розмір його оплати. Розробка оптимальних співвідношень в оплаті праці різної складності є найбільш важливим моментом в системі диференціації заробітної плати. Такий підхід забезпечує відповідність розмірів оплати праці його якісним показникам);

• поділі і кооперації праці(об'єктивний процес відокремлення окремих його видів у самостійні сфери трудової діяльності різних груп управлінських працівників. По суті, це спеціалізація працівників на виконанні окремих видів робіт.);

• технічному забезпеченні та механізації;

• нормуванні праці(безпосереднім завданням нормування праці є визначення трудомісткості робіт і необхідної для їх виконання чисельності працівників. Без обгрунтованих норм неможливі раціоналізація процесів розподілу і кооперації праці, розробка прогресивних технологій, удосконалення методів роботи апарату управління.);

• сприятливому режимі і гарних умовах праці(раціональна організація робочого місця менеджера забезпечує створення в управлінській діяльності максимальних зручностей і сприятливих умов праці, підвищує змістовність роботи).

170. Комунікаційні процеси в системі управління підприємствами сфери туризму

Комунікаційний процес - це обмін інформацією між двома або більшим числом осіб. Основні функції комунікаційного процесу полягають у досягненні соціальної спільності при збереженні індивідуальності кожного з елементів. У комунікаціях реалізуються управлінська, інформативна, емотивна (така, що викликає емоції) й контактна (пов'язана із встановленням контактів) функції.

Загальним знаменником і в бізнесі і в менеджменті є люди і відносини між ними. Комунікації в організації забезпечують як успіх так і невдачу. При цьому комунікаційний процес важливий як для організації, так і для окремих людей. Саме через комунікаційний процес керівник реалізує свою роль у міжособистісних стосунках, інформаційному обміні і процесі прийняття рішень. Комунікації забезпечують зв'язок від керівників до підлеглих, а також між групами, і в протилежному напрямі за принципом вертикальних зв'язків. Важливими є також зв'язки між членами всередині однієї групи й групами, однаковими за службовим статусом, які утворюють горизонтальні зв'язки. Таким чином, основними завданнями комунікацій в процесі управління є:

- пов'язання всіх елементів процесу управління;

- сприяння у прийнятті управлінських рішень;

- забезпечення інформацією всього процесу управління;

- забезпечення міжособистісних взаємостосунків в колективі.

На підприємствах туристичної сфери здійснюються такі комунікаційні процеси:

- міжрівневі комунікації;

- комунікації між керівниками й робочими групами;

- комунікації між підприємствами та зовнішнім середовищем.

Міжрівневі комунікації - це обмін інформацією між різними відділами та структурними підрозділами, в результаті чого досягається координація й узгодженість діяльності для досягнення спільних цілей. Умовою ефективного здійснення міжрівневих комунікацій є чіткий розподіл обов'язків, повноважень і відповідальності структурних підрозділів, дотримання службової етики взаємовідносин, використання сучасних засобів зв'язку тощо.

Комунікації між керівниками й робочими групами відбуваються у формі бесіди, професійного обговорення, наради тощо. При налагодженні даних комунікацій слід враховувати роль комунікативних бар'єрів - психологічних перешкод на шляху поширення й прийняття інформації, які виникають з різних причин: упередженість, соціальні, політичні, моральні, професійні та інші відмінності між людьми й, зокрема, між джерелом інформації та її адресатом (одержувачем) тощо. На підприємствах туристичної сфери існуючі бар'єри ефективної комунікації між керівниками й робочими групами пов'язані: із складністю сприйняття, семантичними бар'єрами, невербальними перепонами, неякісним зворотнім зв'язком і невмінням слухати.

Комунікації між підприємствами і зовнішнім середовищем. Організації користуються різноманітними засобами для комунікації з різними складниками навколишнього середовища. З реальними і потенційними споживачами вони спілкуються за допомогою реклами. У сфері комунікацій із суспільством значна увага приділяється формуванню іміджу на місцевому, національному або міжнародному рівнях.