62. Описати дозвіллєву культуру Стародавнього Риму та окреслити її вплив на формування сучасного анімаційного тур продукту

На дозвіллєву культуру Стародавнього Риму суттєво вплинула Давньогрецька культура. Щоправда, у Стародавньому Римі вже не існувало триєдиної хореї, багато розваг були запозичені не лише з Греції, а й з інших країн Сходу і Заходу. Як наслідок спостерігається певна вторинність дозвіллєвої культури римлян, хоча з’являються і нові форми дозвілля, які, втім, носять жорсткий, а інколи жорстокий характер. Це стосується, в першу чергу, таких видовищ як цькування тварин, гладіаторські бої, ярмарки потвор (людей і тварин з фізичними вадами).

Традиція публічних бійок до смерті виникла під час ритуалів поховань відомих воїнів. Їх родичі біля поховання змушували битися рабів. Гладіатори вчилися публічно вбивати собі подібних у спеціальних школах. Цікаво, що в цих школах, серед інших дисциплін, викладали риторику. Досить часто гладіатор, виходячи на арену цирку чи амфітеатру, звертався з короткою промовою до глядачів, закликаючи їх підтримати саме його. Інколи ораторські здібності гладіатора врятовували йому життя. Якщо під час промови боєць встигав сподобатися публіці – вона його милувала, якщо ж ні – опускала великі пальці рук донизу, що означало – смерть. Для урізноманітнення було збудовано усього за 8 років Колізей (72-80 р. нової ери) за часи імператора Віспасіана і його сина Тіта. Його розміри вражали: 187 м довжина, 155 м ширина. За час свого існування Колізей побачив багато чого: бої гладіаторів (звичайно це були спеціально підготовлені раби), полювання на хижих звірів, що привозяться з далеких країн, морські бої, для проведення яких арена заливалася водою. І, нарешті, Колізей був місцем мучеництва перших християн.

Іншим анімаційним заходом, що відбувався у спеціально збудованих цирках, були перегони на колісницях. Для римлян ці видовища були азартними, оскільки робилися ставки на переможця. В перегонах брали участь представники еліти і навіть імператори. Емоції під час перегонів досягали апогею, коли змагалися представники різних країн, що входили до складу Римської імперії. Розваги, що відбувалися в цирках і амфітеатрах, не обмежувалися бійками і перегонами. Тут відбувалися театральні виступи акробатів, еквілібристів, жонглерів, коміків, дресирувальників.

Давні римляни жили за лозунгом: «Хліба і видовищ». Видовищ у Римі було вдосталь. Публіка мала можливість обирати. Часто-густо вибір більшості з римлян падав на легкі для сприйняття або на жорстокі видовища.

Хоч давньоримський театр і запозичив багато ідей з грецького, його значення для римлян було набагато нижчим, ніж для греків. У Римі театр став дохідним підприємством з достатньо високою платнею за вхід. Вміщував він не більше 500-800 глядачів. Кількість акторів (гістріонів) збільшується, збільшується і кількість декорацій, але зміст вистав стає досить примітивним. Трагіків рівня Есхіла, Софокла чи Еврипіда римський театр не має. Звідси й порівняно невелика його популярність.

Римляни в своєму дозвіллєвому арсеналі мали велику кількість ігор. Особливо їм подобались азартні ігри, які, в принципі, були заборонені протягом усього року, за винятком свята Сатурналій. Не було нестатку в Римі і в інших формах ігрової діяльності. До ігор безневинних належали всілякі загадки і головоломки. Ними тішилися і дорослі, і молоді. Були ігри на увагу, на реакцію, на удачу. Популярною була гра «Дванадцять ліній». Вона нагадує сучасну гру «Хрестики-нолики». Знали римляни і гру, схожу на шашки чи шахи. Грали і в рухливі, спортивні ігри. Крім ігор, улюбленими видами відпочинку римлян були полювання, бенкети, купання в термах.

Давньоримська дозвіллєва культура характеризується і великою кількістю свят. Культура святкування Стародавнього Риму охоплює релігійні свята, змагання та політ. події.

Свята поділялися на загальнодержавні та свята нижчого рангу, офіційні та побутові, сільські та міські, постійні або разові, свята окремих божеств і професій. До програм свят додавалися суто видовищні, розважальні дійства.