32. Облік факторингових операцій

Факторинг – кредитна операція купівлі банком у клієнта права на стягнення дебіторської заборгованості. Йдеться про придбання платіжних документів за продану продукцію або надані послуги (за фактом, що вже відбувся чи має відбутися) за узгодженою ціною.

У факторинговій операції здебільшого беруть участь три сторони:

- дебітор – покупець товарів чи послуг клієнта;

- клієнт, котрий продає банку свою дебіторську заборгованість;

- банк, що купує дебіторську заборгованість клієнта і надає додаткові послуги за цією факторинговою операцією.

Факторинг оформлюється спеціальною угодою між банком та клієнтом. Розрізняють конвенційний та конфіденційний факторинг. У разі конвенційного факторингу дебітора повідомляють про придбання банком його фінансових зобов'язань. Відповідні платежі дебітор спрямовує безпосередньо до банку. За конфіденційного факторингу дебітору не повідомляють про придбання банком його зобов'язань. Тому відповідні платежі дебітор звичайно спрямовує безпосередньо на поточний рахунок клієнта. При цьому клієнт здійснює розрахунки з банком самостійно.

Факторингова угода може укладатися на умовах оплати дебіторської заборгованості на визначену дату або попередньої оплати.

1. У разі оплати дебіторської заборгованості на визначену дату банк сплачує клієнтові всю суму, зазначену у факторинговій угоді, на дату розрахунків. Дата розрахунків – це дата сплати дебіторської заборгованості дебітором, до якої додається узгоджена з клієнтом кількість додаткових днів.

2. Факторингова угода з умовою попередньої оплати подібна до угоди про оплату на визначену дату з тією різницею, що банк заздалегідь, до настання дати розрахунків, сплачує клієнтові аванс щодо купленої дебіторської заборгованості.

В угоді на факторингове обслуговування має бути також передбачене право регресу до клієнта (зворотний факторинг) або брак такого (незворотний факторинг). В останньому разі банк бере на себе ризик отримання збитків через можливу не оплату дебітором своїх фінансових зобов'язань.

В угоді на факторингове обслуговування банк може взяти на себе додаткові обов'язки щодо ведення обліку та стягнення дебіторської заборгованості клієнта.

Під час проведення факторингових операцій банк отримує винагороду у вигляді:

- комісії за факторингове обслуговування клієнта та надання додаткових послуг – у вигляді різниці між сумою дебіторської заборгованості і сумою коштів, що сплачується клієнтові і має обліковуватися за принципом нарахування;

- процентного доходу за виданим клієнту авансом. Процентний дохід обчислюється від дати видачі авансу до дати розрахунків, які зазначені в угоді, і обліковується за принципом нарахування.

Укладаючи факторингову угоду, клієнт передає банку розрахункові або платіжні документи на продані ним дебітору товари або надані послуги. Банк обліковує ці документи на відповідних позабалансових рахунках:

Д-т рахунка 9800 «Розрахункові документи за факторинговими операціями»

К-т рахунка 9910 «Контррахунок».

Куплена дебіторська заборгованість – це, власне, зобов'язання банку оплатити дебіторську заборгованість клієнта. Тому на Дату укладення факторингової угоди відповідні зобов'язання обліковуються за номінальною вартістю поза балансом як надані клієнтові зобов'язання з кредитування, що супроводжується таким бухгалтерським проведенням:

Д-т рахунка 9100 «Зобов'язання з кредитування, які надані клієнтам»

К-т рахунка 9900 «Контррахунок».

Здебільшого в разі проведення факторингової операції банк видає клієнтові аванс. Авансовий платіж здійснюється банком у вигляді фіксованого процента або в розмірі всієї суми дебіторської заборгованості. На дату, коли кошти переказуються на рахунок клієнта, здійснюється таке бухгалтерське проведення:

Д-т рахунка 2030 «Рахунки суб'єктів господарської діяльності за факторинговими операціями» ;

К-т поточного рахунка клієнта, кореспондентського рахунка.

Одночасно сума авансу відображається на позабалансових рахунках як зменшення зобов'язань банку перед клієнтом:

Д-т рахунка 9900 «Контррахунок»

К-т рахунка 9100 «Зобов'язання з кредитування, які надані клієнтам».

Платежі, одержані банком від дебітора в рахунок оплати дебіторської заборгованості, відображаються на кредиті рахунків за факторинговими операціями як зменшення залишку несплаченої дебіторської заборгованості:

Д-т рахунків 2600, 1200 «Поточний рахунок дебітора, кореспондентський рахунок»

К-т рахунка 2030 «Рахунки суб'єктів господарської діяльності за факторинговими операціями».

Платежі, одержані від дебітора, але ще не проведені банком, слід відображати на транзитному рахунку:

Д-т рахунків 1200, 2600 «Кореспондентський рахунок, поточний рахунок клієнта»

К-т рахунка 3739 «Транзитний рахунок за іншими розрахунками».

Після того як платіж буде проведено, відповідна сума переноситься на рахунок факторингових операцій:

Д-т рахунка 3739 «Транзитний рахунок за іншими розрахунками»

К-т рахунка 2030 «Рахунки суб'єктів господарської діяльності за факторинговими операціями».

На дату розрахунків, яку зазначено у факторинговій угоді, банк здійснює оплату купленої дебіторської заборгованості і переказ коштів на поточний рахунок клієнта або на кореспондентський рахунок. Ця операція супроводжується таким бухгалтерським проведенням:

Д-т рахунка 2030 «Рахунки суб'єктів господарської діяльності за факторинговими операціями»

К-т рахунків 1200, 2600 «Кореспондентський рахунок, поточний рахунок клієнта».

У разі, коли дебітор затримує оплату або не може своєчасно погасити свою дебіторську заборгованість, відповідна сума неоплаченої дебіторської заборгованості переноситься на рахунок простроченої заборгованості за факторинговими операціями. При цьому банк здійснює такі бухгалтерські проведення:

Д-т рахунка 2037 «Прострочена заборгованість суб'єктів господарської діяльності за факторинговими операціями»

К-т рахунка 2030 «Рахунки суб'єктів господарської діяльності за факторинговими операціями».

Унаслідок ризиковості факторингових операцій завжди існує ймовірність отримання збитків. Тому банк мусить створювати для таких операцій відповідні резерви.

Для розрахунку резерву за факторингом кредитна заборгованість класифікується відповідно до ступеня ризику за трьома групами:

- стандартна» – заборгованість, за якою строк погашення чи повернення, передбачений умовами факторингової угоди, ще не настав;

- сумнівна» – заборгованість, платежі за якою прострочено до 90 днів;

- безнадійна» – заборгованість за факторинговими операціями (за основним боргом чи черговим платежем), за якою клієнт не виконав своїх зобов'язань на строк, що перевищує 90 днів.

Якщо заборгованість за факторинговими операціями визнано сумнівною, в обліку виконуються проведення:

Д-т рахунка 2093 «Сумнівна заборгованість за рахунками СГД за факторинговими операціями»

К-т рахунка 2037 «Прострочена заборгованість СГД за факторинговими операціями».

За визнання заборгованості сумнівною без попереднього визнання її простроченою кредитується рахунок 2030 «Рахунки СГД за факторинговими операціями».

Списання сумнівної заборгованості з рахунків суб'єктів господарської діяльності за факторинговими операціями здійснюється за рахунок резерву. При цьому сума списаної безнадійної заборгованості переноситься на позабалансові рахунки. Детальніше порядок формування резервів під кредитні ризики розглядається наприкінці цього розділу. З поліпшенням фінансового стану дебітора з рішення керівництва банку дебіторська заборгованість може бути перенесена назад на рахунок сумнівної заборгованості. У разі отримання коштів у рахунок оплати раніше списаної; За рахунок резерву дебіторської заборгованості відповідна сума спрямовується на зменшення витрат (відповідні рахунки групи 770 відрахування в резерви та списання сумнівних активів»).

Банк отримує комісію за надані факторингові послуги з обліку платіжних документів. Отримана комісія з факторингу обліковується за принципом нарахування і відображається на рахунку 6110 «Комісійні доходи від розрахунково-касового обслуговування клієнтів» на дату підписання факторингової угоди.

Комісія, яка отримана за надані додаткові послуги, обліковується на рахунку інших комісійних доходів щодо операцій з клієнтами.

Банк отримує також дохід у вигляді процентів за наданий клієнту аванс. Процентний дохід обліковується на основі принципу нарахування. Нарахування процентів здійснюється з дати фактичного надання коштів клієнтові до дати розрахунків. Проценти за аванс обліковуються на рахунку процентних доходів за факторинговими операціями (6023).

Після завершення факторингової операції, поза балансом кредитується рахунок 9800 «Розрахункові документи за факторинговими операціями»