11. Взаємозв’язок національного і міжнародного права.

14. Поняття та ознаки соціальної держави

Соціальна держава - це правова держава розвиненого цивільного суспільства, що , з'єднуючи у своїй діяльності принципи волі й рівності, соціальної справедливості, надкласовості, реально забезпечує соціально-економічні права людини.Соціальна держава й правова держава - єдине ціле в тому розумінні, що соціальна держава це сторона правової держави., тобто держави реальних прав людини, серед яких є соціально-економічні права (право на працю, справедливі умови праці, соціальне забезпечення, гідну людину прожитковий мінімум і ін.), забезпечення реальності яких - завдання соціальної держави.Соціальна держава - надкласово, у тому розумінні, що воно спрямовано на організацію нормального життя й розвитку всього суспільства в цілому, воно захищає права, волі, законні інтереси всіх його громадян, народів, є знаряддям зняття соціальної напруженості в країні.Соціальна держава - це держава розвиненого цивільного суспільства (создающего матеріальні блага ,інші цінності ), що є умовою існування й розвитку соціальної держави, розвинена цивільне суспільство як би зворотна сторона соціальної держави, останнього без першого не буваєСоціальна держава нівелює невиправдані соціальні розходження, забезпечує гідні умови існування своїх громадян, соціальну захищеність населення, беручи участь у виробництві й розподілі економічних благ, воно втручається у вільну економічну діяльність ( в інтересах усього суспільства в цілому).Соціальна держава сприяє формуванню в країні т.зв. «середнього класу» ( частина суспільства, що забезпечена в тій мері, коли не відчувається потреба в необхідному, але й не багата настільки, що це викликає в малозабезпечених верств населення намір до розділу їхньої власності). Не слід плутати близькі за змістом, але різні політико-правові поняття «Соціальна держава» та «Держава (загального) добробуту».Перше визначення поняття «соціальної держави» належіть видатному німецькому правознавцю 19 ст. Лоренцу фон Штайну (1815-1890), котре він зробив вивчаючи соціальний досвід Французької революції. Історія формування концепції соціальної держави налічує п'ять етапів.Етап передісторії соціальної держави (1800-1880 рр.) знамен­ний ухваленням політичних рішень, що відкрили шлях до її ста­новлення.Початок її розбудови (1880-1914 рр.) характеризується фор­мальним започаткуванням терміна «соціальна держава» у працях Ад. Пренса, Г. Ф. Шершеневича, Г. Хеллера та інших, виокрем­лення у межах внутрішньої політики її самостійного компонен­ту — соціальної політики, що здійснюється на основі соціального законодавства.Етап розширення соціальної діяльності держави (1918-1960 рр.) ознаменувався заснуванням двох традицій щодо започаткування конституційної моделі соціальної держави: як збірного поняття, що був реалізований у Веймарській конституції Німеччини, і як фундаментального принципу конституційного ладу у Франції, ФРН, Іспанії, Україні тощо.Етап прискорення темпів її розвитку (1960-1975 рр.) супро­воджувався процесом формування соціального права й прий­няття значної кількості міжнародно-правових документів, зо­крема Європейської соціальної хартії, Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, що регулюють відноси­ни в соціальній сфері, визначенням мінімальних соціальних стандартів.На етапі уповільнення темпів розвитку соціальної держави, починаючи з 1975 року, відбувається адаптація концепції до но­вих умов, переглядаються мінімальні соціальні стандарти в на­прямку їх підвищення.При характеристиці соціальної держави слід врахувати те, що, по-перше, хоча вона і має специфічні ознаки, разом з тим за­лишається власне державою, у якої є загальнородові ознаки й ри­си. По-друге, при визначенні її змісту необхідно виходити з єдності правової, демократичної і соціальної державності.Як демократична держава вона служить свободі як вищій цінності, сприяє її піднесенню до рівного доступу до власності, рівних виборів, рівності прав на участь у здійсненні політичної влади, забезпечення багатоманітності політичного й культурного життя; як правова — забезпечує організацію суспільного і дер­жавного життя на принципах права, гарантує правопорядок, сприяє досягненню особистістю самостійності і відповідальності за свої дії, дбає про раціональну обґрунтованість юридичних рішень, стабільність правової системи; як соціальна — визнає лю­дину найвищою соціальною цінністю, надає соціальну допомогу індивідам, які потрапили у важку життєву ситуацію, з метою за­безпечення кожному гідного рівня життя перерозподіляє еко­номічні блага відповідно до принципу соціальної справедливості і своє призначення вбачає в забезпеченні громадянського миру й злагоди в суспільстві.Незалежно від специфіки тієї чи іншої національної моделі соціальної держави для неї характерні такі спільні ознаки: 1) соціальна держава є закономірним продуктом еволюції грома­дянського суспільства в напрямку до громадянського суспільства соціальної демократії; 2) вона завжди визнається якісною харак­теристикою правової держави; 3) проголошення держави со­ціальною є важливою конституційною гарантією забезпечення й захисту соціальних прав людини; А) оскільки як мета діяльності соціальної держави, так і сама ця діяльність (соціальна політика) визначається правовими рішеннями, то її функціонування перед­бачає наявність розвинутого соціального законодавства; 5) со­ціальна держава служить забезпеченню громадянського миру і злагоди в суспільстві; 6) утвердження соціальної державності сприяє трансформації ринкової економіки на соціальну ринкову, служінню власності інтересам як власника, так і суспільства.

15. Поняття та ознаки норм права

Правові норми – це такі правила поведінки, які спрямовані на регулювання найважливіших та різноманітних суспільних відносин, офіційно встановлюються, гарантуються, забезпечуються та охороняються державою або іншими суб’єктами, мають загальнообов’язковий, формально-визначений характер, встановлюють правовий статус суб’єктів правовідносин, а також регулюють відносини у часі, просторі та за колом осіб.

Зміст правових норм розкривається через ті основні ознаки і риси, за якими вони відрізняються від інших соціальних норм у суспільстві.

Ознакиправових норм:

- правові норми спрямовані на регулювання найважливіших та різноманітних суспільних відносин для задоволення основних потреб та інтересів громадянського суспільства і держави. Саме тому за своїм змістом вони можуть мати моральний, соціально-економічний, політичний, екологічний та інший соціальний характер;

- правові норми маютьофіційний характер:

а) встановлюються (приймаються) органами державної влади;

б) санкціонуються державою (через ратифікацію міжнародно-правового акту парламентом, делегування повноважень державою на прийняття нормативних актів іншими суб’єктами);

в) гарантуються та забезпечуються державою;

г) охороняються державою та всім суспільством від порушень;

- правові норми мають загальнообов’язковий характер, а їх дія не вичерпує свою обов’язковість певною кількістю її (норми) застосування.

- правові норми мають формально-визначений характер – вони відображаються в системі законодавства держави та в інших формах (джерелах) права (нормативно-правових договорах, правових прецедентах та ін.), а тому їх чинність виникає та припиняється за спеціальною процедурою;

- правові норми виражають (встановлюють) правовий статус суб’єктів правовідносин (тобто їх права і обов’язки, повноваження), а тому виступають моделямицих правовідносин;

- правові нормимають чинністьу - часі (наприклад, безперервна дія норм у часі або час набрання чинності нормативним актом); просторі (розповсюджуються на певну територію); та по колу неперсоніфікованих суб’єктів (наприклад, розповсюджуються лише на громадян певної держави або іноземців);

- правові норми виконуютьзагально-соціальні і спеціально-юридичні функції: інформаційні, орієнтаційні, комунікативні, ідеологічні, управлінські, організаційні, превентивні, регулюючі, , заборонні, дозвільні, заохочувальні, охоронні, оцінювальні та інші.

Види правових норм.

Класифікація правових норм відбувається за наступними критеріями:

1. За предметом правового регулювання (за галузями права) - відповідно природі та змісту суспільних відносин:

- норми міжнародного права;

- норми конституційного права;

- норми адміністративного права;

- норми цивільного та інших галузей права;