
- •1. Князівство за часів ю.Долгорукого та а.Боголюбського. Всевелод Велике Гніздо.
- •2. Псковська і Новгородська феодальні республіки
- •3. Походи хана Батия.
- •4. Об’єднання земель навколо Москви. Іван Калита.
- •5. Новгород в 14-15ст.
- •6. Феодальна війна в 2-й чверті 15 ст.
- •7. Іван 3, Василь 3.
- •8. Церква і великокняжа влада. Йосифляни ти Нестяжателі.
- •10. Опричнина
- •11. Політична криза.
- •12. Цар Василь Шуйський. Іноземна інтервенція
- •13. Столбовский мир, Деулинское перемирие.
- •16. Раскол. Социальная и идеологическая суть.
- •17. Соловецьке повстання
- •18. Азовське сидіння.
- •19. Зміцнення зовн.Політ. Становища в 2 пол. 17 ст.
- •21. Культура Росії 17 ст.
- •20. Відносини з країнами Далекого Сходу.
- •22. Політика 70-80 рр. 17 ст.
- •23. Стрілецький заколот, «Хованщина»
- •26. Боротьба після Петра і
- •27. Царювання Єлизавети
- •24. Реформы 1 четверти 18 ст.
- •29. Катерина іі Освічений абсолютизм
- •30. Зовн. Політика Росії у 2 пол. 18 ст.
- •31. Розвиток сільского господарства Росії в першій половині хіх ст.
- •33. Соціально – станова структура в Росії в першій половині хіх ст.
- •32. Розвиток промисловості Росії у першій половині хіх століття.
- •34. Реформи державного апарату в Росії у 1-й чв. XIX ст.
- •35. Проект державних перетворень Росії м.М.Сперанського.
- •36. Державна статутна грамота Російської імперії.
- •37. Проекти вирішення селянського питання 1-й чв. XIX ст.
- •38. Участие России в 3-й антифр. Коалиции.
- •39. Російсько-французькі відносини в 1806-1807 рр. Тільзит.Мир
- •40. Східне питання у 1-й чв. Хіх ст.
- •41. Франко-російська війна 1812 р. Бородінська битва
- •42. Зовнішня політика Росії в 1815-1826
- •43. Виникнення ранніх декабристських організацій
- •44. Декабристські організації 1821-1825 рр.
- •45. Конституційні проекти п.Пестеля та м.Муравйова.
- •45. Конституційні проекти п.Пестеля та м.Муравйова. 2
- •47. Микола 1 й основні напрямки його внутрішньої політики. Комітет 6 грудня.
- •46. Повстання декабристів
- •48. Централізація управління і кодифікація законів у 2-й чверті хіх ст.
- •49. Реформа п.Кісельова у державному селі.
- •50. Посилення політичної реакції в 1848-1855 рр.
- •51. Східне питання у зовнішній політиці Росії 2-ї чверті хіх ст.
- •52. Росія і країни Европи в 30-40-і рр. Хіх ст.
- •54. Кавказ в період російсько-іранської і російсько-турецької воєн
- •55. Закавказзя в політиці росії в 20-ті ррХіх ст
- •57. Кримська (Східна) війна
- •59. Формування радикально-демократичного напряму суспільної думки Росії у 2 чверті хіх ст
- •60. Передумови і підготовка селянської реформи 1861 р.
- •61. Зміст положень 19 лютого 1861.
- •62. Земська реформа.
- •67. Ліберально-опозиційний рух 70-80-х рр хіх ст
- •68. Новые тенденции в развитии сельского хозяйства.
- •69. Рост промышленности в пореформенной России. Завершение промышленного переворота.
- •70. Кризис самодержавной власти на рубеже 70 - 80-х годов
- •71. Контрреформы в области местного управления и суда.
- •72. Зовнішня політика Росії 70-х рр.
- •77. Обострение международных отношений на Дальнем Востоке.
- •78. Російсько – японська війна.
- •81. I и II Государственные думы
- •79. Революційні події 1905-1906рр.
- •80. Основные политические партии в России и их программы.
- •82. Государственный переворот 3 июня 1907 г.
- •84. III Государственная дума
- •86. Россия и Балканские войны 1912-1913 гг.
- •87. Вступление России в 1 мировую войну.
- •90. Художня культура Росії в хіх – на поч. Хх ст.
1. Князівство за часів ю.Долгорукого та а.Боголюбського. Всевелод Велике Гніздо.
Юрій Долгорукий – володимиро-суздальський князь з 1125 р., пізніше – великий князь Київський. Шостий син Володимира Мономаха. Його резиденцією було м. Суздаль. Після смерті в 1132 р. старшого брата, великого князя Мстислава, намагався захопити Київський великокнязівський престол та, одержавши поразку в 1135 р., змушений був повернутися до Суздаля. Вважається, що саме Юрій Долгорукий заснував Москву (вперше згадується в літопису в 1147 р.). В 1149 р. князь Долгорукий розбив біля Переяслава на Дніпрі військо великого князя Ізяслава Мстиславича і оволодів Києвом. В 1150 р. змушений був залишити місто, а через деякий час знову захопив його. Після поразки на р. Руті в 1151 р. повернувся в Суздаль. В 1155 р. знову оволодів Києвом і лишався великим князем до смерті.
Андрій Юрійович Боголюбський – володимиро-суздальський князь в 1157–1174 рр. Син Юрія Долгорукого, народився і виховувався в Ростово-Суздальській землі.
1149 р., коли Юрій Володимирович оволодів Києвом, Андрій Юрійович отримав від батька київську князівську резиденцію у Вишгороді. Через рік був переведений у західноруські землі, де тримав Туров, Пінськ і Пересопницю.
У 1151 р. за згодою батька повернувся на Суздальщину, володів уділом у Володимирі-на-Клязьмі. Коли в 1155 р. батько в черговий раз оволодів Києвом, Андрій Юрійович був переведений ним знову до Вишгорода. Цього разу Андрій Юрійович також довго не затримався на Київщині, самовільно повернувшись до Володимира.
Сумновідомим на Русі Андрій став після страшного погрому Києва, що вчинили його війська в 1169 р. Оволодівши Києвом, посадив на князівському столі князя Гліба Переяславського. Залишивши за собою титул великого князя, повернувся до Ростово-Суздальської землі, перенісши її столицю до Володимира-на-Клязьмі.
З іменем Андрія Юрійовича асоціюються процеси прискореного формування в Північно-Східній Русі деспотичної монархії. Самовладдя князя та терор у ставленні до своїх опонентів спричинили виникнення проти нього змови, в результаті якої у ніч з 28 на 29 червня 1174 року у своєму селі Боголюбові князь Андрій був по-звірячому убитий.
Вершиною розквіту і могутності князівства стало правління брата Андрія Боголюбського – Всеволода Юрійовича Велике Гніздо (1176-1212). Князь рішуче розправився з боярською опозицією, конфіскував майно найбільш запеклих своїх ворогів.
Всеволод силою підкорив Рязанське князівство. В Новгород він направив княжити свого сина. Переяславське князівство також перебувало у залежності від володимиро-суздальського князя, сюди він сажав своїх синів. Київ змушений був зважати на авторитет північного можновладця. В Київській землі Всеволод отримав в уділ Поросся з містами Торчеськ, Треполь, Корсунь, Богуслав. Всеволоду виявив покірність галицький князь Володимир Ярославич. Авторитет суздальського князя був такий великий, що всі руські князі і частина польських під його тиском змушені були дати клятву не втручатися в галицькі справи («не шукати галицького стола під Володимиром»). Успішно здійснювалася експансія князівства у східному напрямку – перемогою закінчився похід у 1183 р. на Волзьку Болгарію.