Література

1. Закон України „Про цінні папери і фондову біржу” № 3480-IV від 23.02.2006, ВВР, 2006, №31, ст.268

2. Берзон Н.И.,Аршавский А.Ю., Буянова Е.А. Фондовые индексы // Фондовый рынок / Под ред. Н.И. Берзона. — 3-е изд. — М.: Вита, 2002. —559 с. 

3. Буднік М.М. Фінансовий ринок. Навчальний посібник / М.М. Буднік, Л.С. Мартюшева, Н.В. Сабліна. - Харків: Вид. ХНЕУ, 2007. - 432 с. (Укр. мов.)

4. Внукова Н.М., Грачов В.І., Кузьминчук Н.В. Ринок фінансових послуг: Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни. - Х.: ВД "ІНЖЕК", 2004. - 276 с.

5. Финансы. Учебник Под ред. Поляка Г.Б. 2008, 3-е изд., 703с.

6. Вікіпедія [електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ru.wikipedia.org/

7. Всеукраїнська асоціація ломбардів [електронний ресурс]. – Режим доступу: http://lombard.org.ua/

8. Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку [електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nssmc.gov.ua/

9. Українська фондова біржа [електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrse.kiev.ua/

10. Грошово-кредитна і валютна політика: наукові основи і практика: Науковий альманах фундаментальних і прикладних досліджень / Гол. ред. Л.М. Красавіна; Редкол.: І.Ю. Бєляєва, В.Г. Гетьман, М.М. Думна та ін; Ред. порада: А.Г. Грязнова, В.С. Бард, О.В. Проголосували та ін - М.: Фінанси і статистика, 2003. - 296 с.

11. Кривоніс Л. А. /Фондові індекси України: реалії та перспективи/Л. А. Кривоніс// Стратегічні орієнтири, 2011.

12.      Колач Г. М. Вплив фінансової глобалізації на фондовий ринок України/ Г.М. Колач // Фінанси України. – 2009. - № 1. – С. 115 – 121.

13. 4.                 Савицька О. І., Фурсова А. А. Проблеми і перспективи розвитку фондового ринку України/ О. І. Савицька, А. А. Фурсова //Економіка і регіон. – 2009. - № 2. – С. 136 – 139.

3 Перспективи і проблеми діяльності фондової біржі україни

З часів інформаційного розвитку та запровадження комп’ютерних технологій у всі сфери життя людини також відбулися значні зміни й у діяльності фондових бірж.

Становлення фондового ринку в Україні повинно обов'язково розглядатися з орієнтацією на забезпечення фінансової безпеки країни. Ця необхідність викликана тим, що: по-перше, в сучасній економіці фінансова складова займає панівне місце, а недостатній розвиток фондового ринку погіршує інвестиційний клімат, тягне недовіру потенційних інвесторів і, як результат - загрозу фінансовій безпеці держави; по - друге, в сучасних умовах в результаті глобалізації значно посилюється вплив світових фінансових систем на окремі держави.

Проблемним залишається визначення як типів емiтентiв, так i видів цінних паперів, що ними випускаються.

         Слід виділити наступні проблеми фондового ринку:

-               недостатня конкурентоспроможність фондового ринку України;

-               недосконалість податкового стимулювання розвитку ринку;

-               нерозвинене корпоративне управління ринком;

-               мала розбудова інфраструктури фондового ринку;

-               недосконалість законодавства України [12, с. 45].

Сучасні технології змінили структуру фондового ринку, але і внесли зміни в торгівлю цінними паперами, значно розширили межі ринку за рахунок нового покоління інвесторів, для яких з'явилася можливість індивідуального пошуку інформації. Портфельні вкладення в акції молодих наукоємних компаній є ризикованими і одночасно найвигіднішими з точки зору збільшення їх курсової вартості. А розширення інвестиційних послуг в Інтернеті сприяє подальшому піднесенню фондового ринку. Суттєва перешкода для розвитку електронних інвестицій - проблема захищеності і безпеки, збільшення додаткових витрат.

Забезпечення конкурентоспроможності фондового ринку України з метою посилення фінансової безпеки держави зводиться до того, що державна політика в цій сфері повинна включати заходи щодо подальшого розвитку інструментів фондового ринку, удосконалення механізму його функціонування та системи регуляції. Ця політика повинна здійснюватися дотриманням таких головних принципів:

• підвищення ліквідності фондового ринку;

• перехід від інсайдерського ринку до ефективного та прозорого;

• широке залучення до ринку різноманітних інвесторів (колективних, приватних іноземних);

• усунення проблем ринку, пов'язаних з обслуговуванням процесу приватизації;

• розвиток системи захисту прав та економічних інтересів інвесторів.

Особливо важливим недоліком є низький рівень заощаджень населення, яке в усьому світі формує ресурсну основу фондового ринку. Недостатність коштів індивідуальних інвесторів, які укладаються в придбання цінних паперів на тривалий термін, робить фондовий ринок нестійким: окремі великі інвестори отримують можливість впливати на динаміку цін, свідомо порушуючи ринкової рівноваги. Це провокує спекулятивні операції з метою отримання надприбутків за рахунок дестабілізації фондового ринку, а сам ринок набуває спекулятивний характер. Фондовий ринок України характеризується також незадовільними кількісними параметрами, зокрема низьким рівнем капіталізації.

Серед основних недоліків вітчизняного фондового ринку, які містять в собі загрозу фінансовій безпеці держави, слід виділити такі:

- орієнтація учасників на отримання спекулятивного доходу і відсутність інтересу до довгострокових вкладень;

- неприпустимо низька присутність на фондовому ринку вітчизняних індивідуальних інвесторів;

- недостатній розвиток інституційних інвесторів;

- мінімальний інтерес емітентів до відкритого ринку;

- неповне подання емітентів про можливості ринку щодо мобілізації капіталів, а звідси - відсутність ефективного ринку боргових зобов'язань;

- недосконалість національної депозитарної системи;

- низький рівень координації органів державного регулювання фондового ринку та хронічна конфліктність інтересів відповідних державних органів;

- існування суттєвих прогалин і суперечностей у законодавчо-нормативній базі фондового ринку.

Необхідно розглядати не тільки загрози мікроструктури фондового ринку, а й загрози зовнішнього середовища фондового ринку, серед яких:

- надлишкова залежність національної економіки від іноземного короткострокового спекулятивного капіталу, який робить фінансову систему країни надзвичайно вразливою;

- глобальне зростання нестійкості (змінності та непередбачуваності) світової фінансової системи, виникнення загрозливих кризових тенденцій в результаті розширення світової фінансової системи за рахунок входу до світової економіки країн, що розвиваються;

- зростання інтенсивності фінансових трансакцій, високий ступінь мобільності та взаємозв'язку фінансових ринків на базі новітніх інформаційних технологій, а також неспроможність сучасних фінансових інститутів ефективно їх контролювати;

- посилення процесів глобалізації та конкуренції між державами в економічній сфері, використання потужними економічними суб'єктами агресивних стратегій завоювання світового економічного простору;

- тінізації світової економічної системи;

- низька рейтингова оцінка економічних перетворень в Україні міжнародними організаціями.

Отже, фондові індекси є невід'ємним структурним елементом світової фінансової системи. В результаті проведеного аналізу можна зробити висновок, що Індекси ПФТС та УБ в значній мірі відповідають характеристикам, необхідним для виконання своїх функцій. В умовах динамічного розвитку українського фондового ринку актуальною для фондових бірж є завдання з розвитку системи індекс-менеджменту. Таким чином, подальше вдосконалення методології індексів не тільки дозволить підвищити якісний рівень індексу як інтегрального індикатора, що відображає стан фондового ринку України, а й забезпечить додаткову можливість для вітчизняних та іноземних інвесторів істотно збільшити ефективність капіталовкладень в індексні пайові інвестиційні фонди.

В цілому можна відзначити, що зростання фондового ринку набуває  якісно нової динаміки за умови тривалого періоду політичної та економічної стабільності, розвитку ринкової інфраструктури. Існує реальна можливість збалансованого росту обсягів ринкової торгівлі. Найважливішими умовами для цього є:-  політичні успіхи у проведенні ринкової реформи і зміцнення іміджу України, як держави для надійного вкладання іноземного капіталу;-   координація дій Мінфіну, НБУ, ФДМУ та інших державних органів в їх безпосередній діяльності на фондовому ринку;- постійний моніторинг ринку і проведення на ньому маркетингових досліджень із залученням іноземних експертів;-   підвищення прозорості і здійснення державного контролю за діяльністю всіх учасників ринку з метою мінімізації шкоди від неминучих спекуляцій та ігрових стратегій операторів.

За цих умов виникає необхідність узгодженості дій держави в політичній сфері, а разом із цим і в економічній сфері, необхідність досягнення рівноваги. А також, гармонізація політики держави на фондовому ринку з грошово-кредитною, валютною і бюджетно-податковою політикою, з метою подальшого розвитку фондового ринку України.

Отже, розвиток фондового ринку сьогодні є одним із найактуальніших завдань для становлення української економіки.

Фондовий ринок ще проходить свій шлях розвитку, але все ж таки існують недоліки та проблеми в його управлінні, функціонуванні, законодавстві.

Не дивлячись на невеликий рівень капіталізації в порівнянні з фондовими біржами розвинених країн, фондовий ринок представлений практично всіма секторами економіки, а акції українських емітентів мають стійкий попит у нерезидентів і є повноцінними представниками ринку акцій країн, що розвиваються.

Досягнути позитивних змін на фондовому ринку значною мірою вдасться за рахунок зусиль вiдповiдних державних органів. Разом із цим не слід забувати, що держава може лише коригувати напрямки розвитку фондового ринку, а його стан та перспективи залежать виключно від дiяльностi суб’єктів господарювання.

Ліквідний, надійний та прозорий фондовий ринок має забезпечити реалізацію національних інтересів України, сприяти зміцненню економічного суверенітету.