- •1.Поняття культури. Основні визначення та головні концепції культури.
- •2. Еволюційна, циклічна та символічна теорії культури
- •3. Культура та цивілізація.
- •4. Структура культури.
- •5 Специфіка поняття «національна культура» (відкриті та закриті культури).
- •6 Екскурс з історії української культури (основні праці, автори та їх значення).
- •7 Схема української культури д. Багалія.
- •8 Уявлення про українську культуру д. Дорошенка та і. Крип’якевича.
- •9 Д. Антонович: поняття «культура», значення його основної збірки.
- •10 Класифікація української культури за д. Антоновичем та її значення.
- •11 Історія української культури: українські емігранти як «рішучі меншини» е. Тоффлера.
- •12 Що таке «Схід» та «Захід» для української культури
- •13 Чому та як українці стали «Сходом» в очах Заходу.
- •15 Найважливіша загальна риса української культури зі «Сходом» та «Заходом».
- •16 Сприйняття «Сходу» та «Заходу» українцями у порівнянні з поділом «Схід» - «Захід» у праці е. В. Саїда «Орієнталізм».
- •17 Язичництво як державна релігія східних слов’ян.
- •18 Поширення християнства на Русі.
- •19 Яке саме християнство потрапило на територію Східної Європи через Карпати.
- •21 Розвиток православної церкви та її метрополій.
- •22 Специфічні риси давньоруської релігійної свідомості.
- •23 Співвідношення місцевих традицій та вплив ортодоксального християнства на Русі (поява «двовір’я»).
- •24 Християнські хрести, енколпіони та язичницькі амулети.
- •25 В. Антонович «Три національні типи народні».
- •26. М. Костомаров «Двє русскія народності».
- •27 І. Шевченко «Хрещення Київської Русі».
- •28 Українська культура XIII- перш. Пол. XV ст. : загальна характеристика періоду.
- •29 Українська культура наприкінці XIV — у першій половині XV ст.
- •30 Українська культура середини хv до третьої чверті хvі ст..: загальна характеристика.
- •32 І.Крип’якевич «Український світогляд».
- •33 Виникнення і розвиток української мови.
- •34 Багатомовність середньовічної культури.
- •35«Проста» та літературна мова.
- •37. Мова як важливий чинник єдності українських земель.
- •38 Вітчизняне мовознавство: глосування та перші словники.
- •39 Староукраїнське мовознавство: творчість л.Зизанія, м. Смотрицького, і.Ужевича.
- •5. Специфіка поняття «національна культура». Українська культура.
1.Поняття культури. Основні визначення та головні концепції культури.
Сучасні культурологи вважають, що на сьогодні існує понад 500 визначень культури. Це пояснюється багатогранністю феномену і широким вживанням терміна «культура». Різні дисципліни (історія, філософія, етнографія, соціологія, філологія) по різному формують уявлення про культуру. В римському контексті термін «культура» не позначав особливого предмета, стану або дії. Він був пов'язаний з уявленням про дію, зміну чогось, зусиллям, пізніше він став позначати людяність, тобто те, що відрізняє римлянина від варвара. Культу́ра (лат. Culture — «обробіток», «обробляти») — сукупність матеріальних та духовних цінностей, створених людством протягом його історії.
Особливості поняття культури у добу просвітництва:
люди і народи не відрізняються наявністю культури, а її рівнем
культура має єдине джерело та загальний характер
усі культурні відмінності – наслідок рівновіддаленості від первісного природного світу.
Імануїл Кант бачив основу культури в сфері морального існування людини. В кантівському розумінні культура — це здатність індивіда піднестись від тваринного рівня до морального.
Фрідріх Шіллер. Завдання культури полягає в гармонійному примиренні фізичної і моральної природи людини, чуттєвого і розумового, насолоди й обов'язку. Мистецтво мало це врівноважувати.
Георг Гегель культура визначається прилученням індивіда до світового цілого, котре включає в себе як природу, так і історію. Розвиток мислення як вищої духовної здатності людини і становить, з погляду Гегеля, справжній зміст культури.
2. Еволюційна, циклічна та символічна теорії культури
У середині ХІХ на початку ХХ ст. поширюються дві протилежні концепції культури – еволюційна та циклічна.
Еволюційна теорія (Л. Морган, Е. Тейлор) стала наслідком етнографічних досліджень первісних народів. Ці дослідники - еволюціоністи висунули ідею неперервного розвитку культури. Вони прийшли до висновку, що всі народи на однакових стадіях розвитку мають дуже схожі потреби і для їхнього задоволення створюють подібні форми культурного життя. Виходячи з дослідження культури первісних народів, вони твердили, що розвиток культури має прямолінійний характер і йде від простого до складного через універсальні для всіх народів стадії.
Циклічні теорії обґрунтовують замкнутий характер розвитку культури. Таких поглядів дотримувалися російський вчений Микола Данилевський та німецький філософ Освальд Шпенглер.М. Я. Данилевський прагнув довести, що розвиток людства підлягає біологічним закономірностям. Він заперечував культурну єдність та історичну цілісність людства, гостро заперечував культурну єдність та екологічну цілісність людства. Кожний культурно-історичний порівнюється з багаторічними рослинами, які мають тривалий період росту, але цвітуть та плодоносять тільки один раз у своєму житті. За цей досить короткий час вони остаточно виснажують свої життєві сили і незабаром гинуть.
У праці "Присмерк Європи" О. Шпенглер доводить рівноцінність усіх культурно-історичних типів. Культура, на думку Шпенглера, є абсолютно замкнутим, унікальним організмом. Тому не може бути єдиної лінії розвитку людства і спадкоємності культур.
Згідно зі Шпенглером, кожна культура з самого початку приречена на загибель. У час виникнення вона переживає свою весну, дозріває у літо своїх найбільших фізичних досягнень, проходить через осінь своїх інтелектуальних вершин, хилячись до занепаду в час своєї зими, і, нарешті, тане. Тривалість такого циклу, на думку О. Шпенглера, 1200-1500 рр.
Головні ознаки цивілізації, за Шпенглером, такі: занепад та деградація мистецтва, втрата безпосередності у сприйнятті світу, падіння зацікавленості в духовних цінностях та моральний занепад, високий рівень розвитку техніки, скупчення людей у велетенських містах, перетворення народів з чітко виявленими етнічними ознаками у безлику сіру масу, позбавлену самобутньої індивідуальності.
Символічні теорії культури Макса Вебера та Ернста Кассірера.
Наголошує на необхідності комплексного підходу до вивчення соціальної історії як соціально-культурного універсаму. Культура – це система символів та колективний досвід. Це уявна модель визначає поведінку людини. Кассіер вважає, що людина живе не тільки в фізичному, а і в символічному світі.