32. Державотворення зунр та укр-польська війна 1918-1919 рр.

Напередодні Першої світової війни велика частина українських земель - Сх.Галичина, Буковина та Закарпаття перебували в складі Австро-Угорщини. В жовтні 1918 в умовах воєнної поразки австро-німецького блоку Австро-Угорщина розпалась на кілька незалежних держав і українці почали робити рішучі заходи щодо створення власної держави на зах. Україні. Наприкінці вересня 1918 було сформовано Український Генеральний Військовий Комісаріат (УГВК), який розпочав роботу зі збройного повстання. У жовтні 1918 головою комісаріату було призначено сотника Легіону Січових Стрільців Дмитра Вітовського.

18-19 жовтня 1918 р. у Львові відбувся з'їзд політичних і громадських діячів українських земель Австро-Угорщини. Була створена Українська Національна Рада (УНР), головним чином із депутатів австрійського парламенту та крайових сеймів Галичини і Буковини. Вона ухвалила резолюцію про майбутнє утворення на українських землях, що входили до складу Австро-Угорської імперії, Української держави. Йшлося, отже, про об'єднання всіх західноукраїнських земель. УНР проголосила Українську державу на етнічних її територіях (Галичина, Буковина, Закарпаття). Було обрано президентом УНР Є.Петрушевича.

31 жовтня стало відомо про приїзд польської ліквідаційної комісії (ств. 28 жовтня в Кракові), яка мала б перебрати владу у австрійців та приєднати Галичину до Польщі. УНР надала запит до австрійської влади з проханням передати усю повноту влади УНР, але австрійці категорично відхилили. Тоді на вечірньому засіданні 31 жовтня УГВК було прийнято рішення взяти владу у Львові збройним шляхом.

В ніч з 31 жовтня на 1 листопада 1918 стрілецькі частини, очолювані сотником Д.Вітовським, зайняли всі найважливіші установи Львова, було відімкнено міський телефон та телеграф, захоплено радіо, до світанку зайнято всі вокзали. На ратуші було піднято синьо-жовтий прапор. Зайняття Львова було проведене без жодних людських втрат. Підрозділи УСС зайняли також Станіслав, Тернопіль, Золочів, Сокаль, Раву-Руську, Борислав та ін. Це повстання було названо “Листопадовий чин”. Воно спричинило утворення Української держави. 9 листопада було сформовано її уряд - Державний Секретаріат. 13 листопада було ухвалено конституційні основи новоствореної держави, згідно з яким вона отримала назву “Західно-Українська Народна Республіка”. Закон затверджував територію ЗУНР - Галичина, Буковина, Закарпаття. Також була прийнята нац. символіка. Створення ЗУНР призвело до опору поляків і розгортання з перших днів існування ЗУНР польсько-української війни.

В січні 1919 р. перша сесія Української Національної Ради у Станіславі проголосила об'єднання ЗУНР з УНР в єдину державу. Уряд ЗУНР надає президентові Є. Петрушевичу додаткові повноваження. Було зміцнено керівництво армії.

Як уже зазначалося, одним із найважливіших завдань уряду ЗУНР було об'єднання всіх областей Західної України в єдину Українську державу. Важливою подією на цьому шляху стало укладення 1 грудня 1918 р. у Фастові договору між Директорією і делегацією Державного секретаріату ЗУНР про злиття УНР і ЗУНР. Акт злуки був урочисто виголошений у Києві на Софійській площі 22 січня 1919 р. У відповідності до нього ЗУНР користувалася цілковитою автономією, збройні сили обох держав об'єднувались, усім громадянам гарантувалися демократичні права і свободи. Цей документ, однак, залишився декларацією. З урахуванням обставин, що склалися на той час, його не вдалося реалізувати. І все ж Акт злуки УНР та ЗУНР був і залишається важливою подією в історії українських визвольних змагань.

За відносно короткий період свого існування (1918- 1919 рр.) ЗУНР дала чимало прикладів національної солідарності та розуміння загальнодержавних українських інтересів. У боротьбі проти Польщі, зокрема, об'єдналися всі політичні партії. Не було соціальних потрясінь. Більшовицька пропаганда не знаходила тут скільки-небудь серйозної підтримки. Представники ЗУНР намагалися, хоча й не завжди послідовно і вдало, відстоювати свої позиції у сфері зовнішніх зносин, дипломатії. Зовнішньополітичне відомство Західноукраїнської Народної Республіки очолювали Л. Цегельський, В. Панейко, М. Лозинський.

Внаслідок Листопадового повстання 1918 влада у Львові, а згодом і в усій Галичині перейшла до Української Національної Ради ЗУНР ЗО-УНР 1918-19. У відповідь на це 1.11.1918 проти української влади у Львові виступили польські підпільні збройні загони. Розпочалася укр-польська війна. Спочатку воєнні дії у Галичині проходили з перемінним успіхом. Великою стратегічною невдачею українського командування стала втрата Перемишля (11.11.1918), через який польське командування згодом здійснювало постачання польських військ озброєнням, боєприпасами, продовольством. У ході воєнних операцій українських військ з кін. грудня 1918 створювалася Галицька армія (ГА), основою для формування якої став Легіон українських січових стрільців. ГА у грудні 1918– січні 1919 вела виснажливі бої переважно за Львів. Протягом цього періоду Галицька армія здійснила дві безуспішні спроби звільнення міста. Під час Чортківської операції галицькі частини відчували постійну нестачу в зброї, боєприпасах та військовому спорядженні. 28.6.1919 польська армія перейшла в контрнаступ на фронті від Бродів до Коломиї. Виснажені двадцятиденними наступальними боями, українські війська змушені відступити.

Західноукраїнські землі були окуповані Польщею, на них створена Польська адміністрація. Рада послів держав Антанти прийняла остаточне рішення про приєднання Сх.Галичини і Зх.Волині до Польщі. Причини поразки української сторони в українсько-польській війні 1918-19 полягали як у помилках провідників ЗУНР і ГА, так і в несприятливих зовнішніх обставинах, які позбавили ЗУНР міжнародної підтримки.