16. Поняття і значення сучасної кадрової політики організації

Кадрова політика — це система знань, поглядів, принципів, методів і практичних заходів державних органів і організацій головної ланки управління, що направлені на встановлення цілей, задач, форм і методів кадрової роботи у всіх сферах людської діяльності. Кадрова політика не може формуватися стихійно, так як вона відображає головні сторони суспільних відносин і має суспільно зумовлений характер. Кадрова політика відіграє важливу роль в розвитку цивілізованого суспільства, окремої організації.

Кадрова політика розрахована на тривалий період лінії розвитку людських ресурсів, вдосконалення кадрів, певну перспективу економічного, політичного і культурного розвитку суспільства. Кадрова політика — один з провідних напрямів діяльності держави, що охоплює розробку організаційних принципів роботи з людьми, формування і раціональне використання людських ресурсів, забезпечення ефективного розвитку кадрового потенціалу. Це одна з основних сфер загальнодержавної соціально-економічної політики, оскільки вона безпосередньо пов'язана з активізацією людського фактору, реалізацією економічних, політичних і соціальних програм.

На сучасному етапі основна мета кадрової політики заключається в тому, що:

• це система прийомів, навичок, способів, форм і методів і кадрової роботи, які розробляються і застосовуються в практиці державних органів і окремих організацій;

• мобілізації людських ресурсів на активну участь у високоефективній і високоякісній праці; комплектуванні всіх ланок державної, суспільної і господарської роботи компетентними та професіональними людьми, які усвідомлюють необхідність якісних змін у суспільстві;

• забезпеченні безперервного вдосконалення і своєчасного оновлення кадрового складу виробничо-господарської, соціально-культурної і адміністративно-державної сфер організації суспільства, підвищення професіоналізму і соціальної відповідальності кадрів управління.

За змістом кадрова політика охоплює такі проблеми, як:

• цілеспрямоване, планомірне і збалансоване формування та підготовка кваліфікованих працівників, безперервне підвищення їх професійної майстерності, загальна освіта та постійне виховання кадрів;

• раціональне використання кадрів, моральне та матеріальне стимулювання їх діяльності, розвиток спеціальних здібностей, формування задоволеності працею;

• організація кадрової та соціальної роботи, контроль за діяльністю кадрів; формування і розвиток комплексної системи управління людськими ресурсами.

Узагальнення досвіду роботи великих компаній, а також оцінок вітчизняних і зарубіжних експертів свідчить, що в найближчі 10-15 років проблеми управління існуватимуть головним чином у сфері роботи з кадрами, у сфері розробки і реалізації кадрової політики організації.

Таким чином, кадрова політика — це важливий елемент роботи з кадрами; сукупність принципів, правил і норм, якими керується держава (організація) при підборі і переміщенні в посадах, підготовці, перепідготовці і переміщенні кадрів. Основи такої політики закріплюються в законодавчих та інших нормативно-правових актах, через посередництво яких вона перетворюється в життя.

Кадрова політика направлена на:

• вироблення стратегічних напрямків в розвитку організації з врахуванням тенденцій і перспектив розвитку суспільства і держави в інтересах особистості;

• встановлення системи забезпечення державної служби надійними, професійними спеціалістами, які в своїй повсякденній діяльності не тільки могли б виконувати задачі, що стоять перед ними, але і своєю поведінкою сприяли б зростанню поваги і авторитету органів державного управління і держави в цілому, добиваючись розуміння і підтримки народу;

• створення необхідних соціальних і матеріальних умов діяльності, а також правового регулювання у відповідності з нормами законодавства, контролю за виконанням посадових функцій, включаючи будь-яку можливість порушення трудової дисципліни, зловживань і корумпованості держави;

• підтримка в колективах такого морально-психологічного клімату, який не тільки б забезпечував ефективне виконання обов'язків, але і сприяв би розвитку позитивних особистісних якостей працівників, формував би раціональні службові відносини;

• створення і забезпечення функціонування системи підготовки і підвищення кваліфікації персоналу, формування умов для творчого росту на робочому місці;

• визначення порядку і регулювання процесу відбору, переміщення, просування, оцінки, стимулювання і відповідальності працівників і державних службовців.