2.Стандартизація, сертифікація і якість продукції.

Стандарт – це документ розроблений на основі концепсусу і затверджений визнаним органом у якому встановлюються правила загального і багаторазового ви користування, загальні принципи і характеристики, які стосуються різних видів діяльності та її результатів і котрий спрямований на досягнення оптимального ступеня упорядкування в певній галузі.

Стандартизація ґрунтується на досягнення науки, техніки та передового досвіду і має бути надійним гарантом якості товарів які надходять на внутрішній і зовнішній ринок.

Стандартизація складається у трьох аспектах:

1.як практична діяльність – полягає в розробці, впроваджені і застосуванні нормативних документів і нагляді за виконанням вимог, правил і норм укладених у них;

2.як частина системи управління здійснюється на основі стандартів, а також системи стандартизації, яка спирається на комплекс основних стандартів в галузі технічної політики і управління якості;

3.як наука – узагальнює і аналізує закономірності в галузі стандартизації у теорії систематизації, класифікації і кодуванні об’єктів у розвитку наукових методів, у науковому обґрунтуванні норм і вимог до об’єктів стандартизації.

Сертифікація – це дія, яка засвідчує за допомогою сертифіката або знака відповідності, що товар відповідає вимогам певних стандартів чи технічних умов. Вона є гарантією того, що даний товар відповідає вимогам стандартів у більшості розвинутих країн існують національні системи сертифікації, так система впроваджена в Україні з 1995 р. для харчових продуктів вітчизняного виробництва і тих, що завозяться за назвою УкрСЕПРО. За категоріями стандарти поділяються на:

1.міжнародні ISO (МС) мають рекомендаційний характер;

2.міждержавні, мають обов’язково рекомендаційний характер;

3.стандарт Укрвїни (ДСТУ) може містити обов’язкові та обов’язкові рекомендаційні вимоги.

Ці стандарти розробляються на :

*організаційно-методичні та загально-технічні об’єкти, а саме: організація, проведення робіт із стандартизації, науково-технічна термінологія, класифікація і кодування, техніко-економічної та соціальної інформації, технічна документація, інформаційні технології, організація робіт з метрології, достовірні довідкові дані про властивості матеріалів і речовин;

*вироби з загальномашинобудівного застосування;

*складові елементи народногосподарських об’єктів державного значення;

*продукцію міжгалузевого призначення;

*продукцію для населення та народного господарства;

*методи випробувань.

4.галузеві стандарти розробляють на продукцію за відсутності державних стандартів України (ДСТУ) чи уразі необхідності, встановлення вимог, які перевищують або доповнюють вимоги державних стандартів.

Стандарти науково-технічних та інженерних товариств і спілок України розробляють у разі необхідності поширення результатів фундаментальних і прикладних досліджень одержаних в окремих галузях знань чи сферах професійних інтересів.

5.технічні умови – нормативний документ, який розробляють для встановлення вимог, що регулюють стосунки між постачальниками і виробником продукції для якої відсутні державні чи галузеві стандарти.

6.стандарти підприємства розробляються на продукції, яку виробляють і застосовують лише на конкретному п-ві.

Найважливіші цілі стандартизації:

1.Поліпшувати якість продукції, що випускається.

2.Підвищення конкурентоспроможності товарів вітчизняного виробництва і забезпечувати умови для їх експорту на світовий ринок.

3.Встановлювати раціональну номенклатуру вироблених товарів.

4.Розвивати міжнародне співробітництво у всіх сферах людської діяльності.

5.Захищати навколишнє середовище в екологічному плані і забезпечувати безпеку людей.

Головним завданням стандартизації є створення комплексу нормативних документів, які визначають сучасні вимоги до продукції, до її розробки виробництва і застосування, а також нагляд за правильним використанням стандартів.

Основний принцип стандартизації – це програмне цільове планування. Іншими важливими принципами стандартизації є директивність і системність.

Директивність чи обов’язковість стандартизації полягає в тому, що в стандарти закладаються вимоги і норми, обов’язкові за своєю державно-правовою основою. Недотримання таких вимог переслідується за законом.

Системність допускає розглядати стандарт як елемент системи. На основі цього принципу розробляються системи міжгалузевих стандартів, наприклад, стандарти на систему показників якості продукції.

Основні методи стандартизації:

*математичні методи (використання рядів кращих чисел і параметричних рядів);

*уніфікація (приведення продукції до однаковості за формою, нормами і типорозмірами);

*агрегатування (конструювання готових виробів з уніфікованих і стандартних деталей і вузлів);

*комплексна стандартизація (розробка єдиної системи взаємопов’язаних вимог до готової продукції, сировини, матеріалами, а також до процесів розробки, виробництва і споживання);

*випереджальна стандартизація (встановлення підвищених вимог до об’єкта стандартизації, обґрунтоване прогнозом науково-технічного розвитку).

Якість товару – це сукупність його властивостей і характеристик, які додають йому здатність задовольняти обумовлені або передбачувані потреби покупця. Якість містить у собі не всі властивості товару, а тільки ті, що пов’язані із задоволенням конкретних потреб відповідна до призначення товару. Крім споживчих властивостей якість включає і інші властивості товару, які забезпечують задоволення потреб проектувальників, виробників, працівників сфери обігу, які мають відношення до товару.

Важливе завдання товарознавства, як найповніше виявляти закладені в товарі властивості, які формують його якість. Ці властивості можуть виявлятися на всіх стадіях життєвого циклу. Якість товару не можна пояснити і виміряти у відриві від його споживчої вартості і корисності. Не можна ототожнювати якість і споживчу вартість. Споживча вартість – це сам товар, який володіє корисністю і є конкретним благом. Товар, як споживча вартість є носієм його якості. Підвищення якості не віддільне від прискорення науково-технічного прогресу тому, що тільки в сукупності рішення цих питань можна забезпечувати конкурентоспроможність товару на світовому ринку.

Показник якості товару – це кількісна характеристика одного чи декількох властивостей товару, які становлять його якість. Показник якості кількісно характеризує ступінь придатності товару задовольняти певні потреби. Номенклатура показників якості конкретного товару залежить від його призначення. У товарах, які виконують декілька різнорідних функцій номенклатура показників може бути дуже широка, у товару одно цільового призначення вона буде значно звуженою.

Залежно від характеру властивостей показники якості поділяються на такі групи: показники призначення (функціональні); показники надійності; ергономічні показники; естетичні , показники технологічності, показники транспортабельності; показники стандартизації й уніфікації; патентно-правові показники; екологічні показники; показники безпеки; економічні показники і показники однорідності. На стадії товарного обігу на внутрішньому ринку показники технологічності, стандартизації й уніфікації і патентно-правові як правило не використовуються. Залежно від к-сті властивостей показників, які характеризуються їх поділяють на одиничні і комплексні. Одиничний показник кількісно характеризує одну просту властивість, комплексний – одним числом одночасно декілька властивостей товару або складну властивість.

Розрізняють показники фактичні, базові і відносні.

Фактичний показник – це конкретний одиничний або комплексний показник встановлений для даного товару.

Базовий – це показник прийнятий, як вихідний при порівнянні з фактичним при оцінюванні якості.

Відносний – характеризує співвідношення фактичного і базового показників.

За способом вираження показники бувають розмірними, які виражаються в різних одиницях виміру і безрозмірними, які виражаються в частках одиниці або у відсотках. Особливий вид – інтегральний показник, який виражає співвідношення корисного ефекту товару і сумарних витрат на його розробку, виготовлення, обіг і споживання. Отже, це співвідношення споживчої вартості і вартості.

Показник якості – це кількісне і якісне вираження властивостей товару. Кожен показник має найменування і значення за яким товари поділяються на групи залежно від властивостей, що характеризуються (одиничні і комплексні) або від призначення (базові і розрахункові).

Методи визначення якості. Органолептичний метод ґрунтується на визначені показників за допомогою органів почуттів людини: зору, слуху, нюху, дотику, смаку.

Реєстраційний метод ґрунтується на спостереженні і підрахунку числа визначених предметів, подій, слухів, витрат, явищ. Його використовують при статистичному контролі якості.

Розрахунковий метод ґрунтується на визначені показників якості розрахунковим шляхом.

Вимірювальний метод найбільш об’єктивний. Він дає найточніші результати. Безперспективним напрямом цього методу є прискорені експрес-методи, які не руйнують контролю.

Експертний метод оцінки якості продукції ґрунтується на визначені показників якості групою спеціалістів – експертів. Використання експертного методу доцільне, якщо завдання не може бути розв’язане іншими методами або якщо останні менш точні чи більш трудомісткі.

Якість товару може бути встановлена соціологічним методом на основі збирання і аналізу думок фактичних і потенційних споживачів даної продукції. Таке збирання думок відбувається шляхом усних опитувань, розповсюдження спеціальних анкет, проведення конференцій покупців, виставок – продажів (дегустації). До методів визначення показників якості також належать: фізичні методи, хімічні, фізико-хімічні, біологічні, біохімічні.

Оцінювання якості товарів – це вибір показників визначення їх дійсного значення і зіставлення їх з базовими показниками. В якості базових показників прийняті регламентовані значення стандартів або інших нормативних показників, а також стандарти, зразки еталони, після зіставлення дійсних значень вимірюваного показника з базовим встановлюються певні градації, класи, товарні ґатунки (сорти), марки продукції. Сорти позначаються номерами – 1;2;3; іноді термінами – екстра; вищий; прима.