80. Хрущовська відлига.

Хрущовська "відлига" — неофіційна публіцистична назва періоду в історії СРСР після смерті Й. Сталіна (з 1953 по 1964-й рр.). Вислів "відлига" походить від назви повісті Іллі Еренбурга. Поняття "Хрущовська "відлига" пов’язане з перебуванням на посту першого секретаря ЦК КПРС Микити Хрущова (1953–1964 рр.) Цей період характеризувався зменшенням політичних репресій, вибірковою реабілітацією засуджених та репресованих у сталінські часи, частковою лібералізацією політичного життя, незначним послабленням тоталітарної влади.

Після смерті Й. Сталіна 5 березня 1953 р. М. Хрущов, який очолив комуністичну партію, взяв курс на реформування сталінського режиму. Зі зміцненням влади М. Хрущова "відлига" почала асоціюватись із засудженням культу особи Й. Сталіна. На XX з’їзді КПРС в 1956 р. М. Хрущов виголосив доповідь з критикою культу особи Й. Сталіна і сталінських репресій. У зовнішній політиці СРСР було проголошено курс на "мирне співіснування" з країнами Заходу. Новий курс підтримала партійна верхівка та службова номенклатура. У ці роки в системі ГУЛАГ у спалахують повстання в’язнів під антисталінськими лозунгами (Норильське, Воркутинське, Кенгірське повстання). Припинилась підготовка нових політичних процесів, почалася ліквідація ГУЛАГу. Чимало політв’язнів в СРСР, в т. ч. з України звільнили з місць ув’язнення та реабілітували. В цей час незначно послабилась цензура, перш за все у мистецтві та літературі. Водночас у 1954–1956 рр. відбулась низка процесів над колишніми членами ОУН, що закінчилися смертними вироками (Кирило Осьмак, Василь Охримович та ін.).

У 1954 р. до складу УРСР увійшов Крим, господарство якого після масової депортації кримсько-татарського народу перебувало в занепаді.

Період "відлиги" тривав недовго. Після масових антикомуністичних виступів 1953 р. у НДР, в Польщі у 1956 р. та після придушення Угорського повстання 1956 р. партійне керівництво СРСР, налякане можливою лібералізацією політичного режиму, почало активний спротив процесам десталінізації. Президія ЦК КПРС 19 грудня 1956 р. затвердила лист ЦК КПРС "Про посилення політичної роботи партійних організацій в масах і припинення вилазок антирадянських, ворожих елементів". Як наслідок – зросла кількість засуджених за "контрреволюційні злочини". У 1958 р. почала діяти постанова про "добровільний" вибір батьками мови навчання у сфері освіти.

У 1961 р. Хрущов почав нову хвилю десталінізації, кульмінацією якої стало винесення труни диктатора з кремлівського мавзолею. В цей період з’явився рух "шестидесятників", який став індикатором початку кризових явищ тоталітарної системи в СРСР. Проте все ще будь-яке інакомислення жорстоко каралося. Зокрема, у травні 1961 р. Львівський обласний суд засудив українського письменника Левка Лук'яненка до розстрілу за ст. 56 ч. 1. і ст. 64 КК УРСР. Звинувачення побудували на підставі першого проекту програми Української робітничо-селянської спілки. Письменника звинуватили в тому, що він "з 1957 р. виношував ідею відриву УРСР від СРСР, підривав авторитет КПРС, зводив наклепи на теорію марксизму-ленінізму". Окрім Л. Лук’яненка суд виніс вироки іншим представникам національно свідомої інтелігенції – І. Кандибі (до 15 р.), С. Віруну (до 11 р.), В. Луцькову, О. Любовичу, І. Кіпішу та Й. Боровницькому (до 10 р. ув'язнення для кожного). Через 72 доби Верховний Суд замінив розстріл Л. Лук’яненка на 15 років позбавлення волі. Інші отримали терміни від 7 до 15 років позбавлення волі.

Загалом політика Хрущова була непродуманою і суперечливою. Внаслідок експериментів у сільському господарстві почалася продовольча криза. Освоєння близько 16 млн га незайманих земель Казахстану й Сибіру, здійснюване в основному в УРСР, спричинило вичерпання ресурсів з України. Компартійна верхівка на жовтневому пленумі ЦК КПРС у 1964 р. усунула М. Хрущова від влади.

Попри часткову десталінізацію командно-адміністративна система зберегла свою сутність. Посилилося переслідувалася віруючих, масово знищувалися церкви, відновились репресії представників інтелігенції, зазнавали цькувань колишні політв’язні. У часи Хрущова Україна з її великими ресурсами та потужною паливно-енергетичною базою стала сировинним придатком радянської політичної та економічної системи.

5 березня 1953 – смерть Й. Сталіна.

28 березня 1953 – у СРСР оголошено амністію засудженим до 5-ти років, за якою близько 1,2 млн осіб звільнили  і припинили 400 тис. слідчих справ.

26 травня 1953 – засідання Президії ЦК КПРС, під час якого ухвалена постанова "Питання західних областей Української РСР". Згідно з прийнятим рішенням було визнано серйозні масштаби і наслідки дій режиму на західноукраїнських землях. У постанові зазначалось, що "боротьбу з націоналістичним підпіллям не можна вести лише шляхом масових репресій і чекістсько-військових операцій", адже "безглузде застосування репресій викликає лише невдоволення населення...".

15 травня 1956 – постанова Ради Міністрів СРСР про звільнення від спецпоселення членів сімей українських і білоруських націоналістів.

23 травня 1954 – Василь Кук (псевдонім "полковник Коваль") захоплений у бункері Іванцевицького лісу Олеського району на Львівщині. Це був останній із членів Центрального проводу ОУН в Україні.

серпень 1956 – святкування 100-річчя з дня народження І. Франка.

9 листопада 1956 – Указ Президії Верховної Ради УРСР "Про заборону колишнім керівникам і активним учасникам українського націоналістичного підпілля, які відбули засудження і покарання, повертатися в західні області УРСР". Згідно з Указом вісім західних областей України були закриті для активістів ОУН-УПА, засуджених за "зраду Батьківщини", терор, диверсії і "бандитизм". Самовільне повернення до рідних осель каралося трирічним засланням.

30 червня 1957 – під час спроби вивісити синьо-жовтий та червоно-чорний прапори з тризубами і встановити три таблички "заміновано" затримано колишнього політв'язня Веніаміна Дужинського. 12 вересня 1957 р Львівський обласний суд виніс вирок "25 років у таборі суворого режиму".

10 жовтня 1957 – КДБ при Раді міністрів УРСР інформував ЦК КПУ про незадовільну роботу Міністерства зв'язку УРСР щодо глушіння зарубіжних радіостанцій.

28 квітня 1958 – схвалено план безвізового культурного обміну між прикордонними територіями СРСР (Львівською, Дрогобицькою і Волинською областями) і Польщею (Люблінським та Жешувським воєводствами).

17 липня 1958 – постанова Ради Міністрів УРСР про скорочення 40 існуючих в республіці монастирів до 8.

грудень 1958 – Івано-Франківськ. Заарештована група студентів, які планували створити "Об'єднану партію визволення України".

21 травня 1959 – Указ Президії Верховної Ради УРСР про ліквідацію Дрогобицької області і включення її до складу Львівської області.

21 червня 1959 – акції протесту проти закриття Кременецького жіночого монастиря.

15 жовтня 1959 – Мюнхен. Вбивство Степана Бандери агентом КДБ Богданом Сташинським.

24 листопада 1959 – постанова Президії ЦК Компартії України "Про стан та заходи посилення роботи органів державної безпеки УРСР", в якій зазначалося "оперативно присікати діяльність українських буржуазних націоналістів".

січень 1960 – постанова ЦК КПРС "Про заходи по ліквідації порушень духовенством радянського законодавства про культи". Посилення наступу на релігійні громади, пропагування атеїзму.

16 березня 1960 – Рада Міністрів СРСР ухвалила постанову "Про посилення контролю за виконанням законодавства про культи" та інструкцію, відповідно до яких в Україні здійснювався негласний облік релігійних об'єднань, молитовних будинків та майна, що знаходилось в користуванні віруючих.

3-10 жовтня 1960 – суд над учасниками підпільної організації "Об'єднання". Вирок: Ярослав Гасюк і Володимир Леонюк – 12 р., Богдан Христинич – 10 р., Володимир Затварський – 8 р., Ярослав Кобилецький – 5 років таборів суворого режиму.

30 жовтня 1960 – завершено будівництво газопроводу Дашава — Мінськ.

7 листопада 1960 – Львів. Відбулося установче засідання "Української робітничо-селянської спілки", очолюваної Левком Лук'яненком.

січень 1961 – у селі Купич-Воля на Львівщині викрита "Українська націоналістична організація ім. С. Бандери". Організацію заснували підлітки у 1958 р., які поширювали саморобні листівки.

16 березня 1961 – постанова Рада Міністрів СРСР "Про посилення контролю за виконанням законодавства про культи". При райвиконкомах, селищних і сільських радах утворювали спеціальні комісії, діяльність яких переважно зводилась до доносів, стеження і втручання у внутрішнє життя Церкви.

16-20 травня 1961 – Львів. Суд над членами Української робітничо-селянської спілки. Вирок: Левко Лук'яненко – смертна кара (розстріл), Іван Кандиба – 15 р. позбавлення волі у виправно-трудових колоніях, Степан Вірун – 11 р., Василь Луцьків, Олександр Лібович, Іван Кіпиш та Йосип Боровницький – 10 р.

грудень 1961 – Львів. Викрита підпільна організація робітників "Український національний комітет". Двох робітників – І. Коваля і Б. Грицину – розстріляли, а ще 20 співучасників засудили від 10 до 15 років позбавлення волі.

14 січня 1962 – частково введений в експлуатацію нафтопровід "Дружба".

квітень 1962 – Львів. Обком партії спільно з органами КГБ провів заходи з дискредитації місцевої іудейської общини, внаслідок чого її зняли з державного реєстру.

7 травня 1962 – суд над "Ходорівською групою" дисидентів. Федір Проців – розстріляний, а шестеро його соратників засуджені до різних термінів ув'язнення.

19 липня 1962 – постанова Президії ЦК КПРС, якою ухвалено наказ КДБ при Раді Міністрів СРСР "Про заходи по посиленню боротьби органів держбезпеки з ворожими проявами антирадянських елементів" та наказ Генерального прокурора СРСР "Про посилення прокурорського нагляду за розслідуванням справ про державні злочини і розглядом їх в судах".

9 листопада 1962 – Президія Верховної Ради СРСР постановила перейменувати м. Станіслав на м. Івано-Франківськ.

31 січня 1963 – нарада керівників правоохоронних органів у Києві, під час якої Голова КГБ  при Раді міністрів УРСР В. Нікітченко оголосив програму програму боротьби з "особливо небезпечними державними злочинами".

31 липня 1963 – несанкціонований вечір з нагоди 50-річчя від дня смерті Лесі Українки у Першотравневому парку Києва, в якому взяли участь І. Дзюба, Т. Цимбал, М. Коцюбинська, І. Драч, С. Тельнюк, Ю. Назаренко, І. Жиленко.

серпень 1963 – створення Українського національного фронту (УНФ) – однієї з найпотужніших таємних організацій. Засновники – Дмитро Квецко (с. Слобода-Болехівська Долинського р-ну Івано-Франківської області), Богдан Равлюк (с. Витвиця), Зіновій Красівський (колишній політв'язень з 1949-го по 1953-й рр., мешканець Моршина). Лише в головній ланці було близько 150 осіб.

1963 р. – СРСР зазнає суттєвих продовольчих труднощів: зростають черги за молоком і хлібом, збільшуються обсяги зерна, що імпортується з-за кордону.

березень 1964 – за особистим розпорядженням секретаря Київського обкому КПУ В. Войченка знищено вітраж на пошану Т. Шевченка в Київському університеті (автори – О. Заливаха, А. Горська та інші).

24 травня 1964 – підпал у Київській публічній бібліотеці АН УРСР, внаслідок чого український відділ (600 тис. томів найцінніших рукописів, стародруків, рідкісних книг) був повністю знищений.

14 жовтня 1964 – на пленумі ЦК КПРС Хрущова звільнили з посади першого секретаря ЦК КПРС і Голови Ради міністрів СРСР. Першим секретарем ЦК став Л. Брежнєв.