4. Критерії визначення та класифікація витрат підприємства

Витрати - це найважливіша частина фінансової діяльності підприємства. Для обліку витрат діє П(С)БО 16 "Витрати". Витрати визнаються з бухгалтерського обліку одночасно зі зменшенням активів підприємства або збільшенням зобов'язань. Згідно з П(С)БО 16 витрати поділяються на такі:

• адміністративні витрати;

• витрати на збут;

• інші операційні витрати;

• фінансові витрати;

• податки на прибуток;

• надзвичайні витрати.

Пунктом 11 П(С)БО 16 встановлено, що собівартість реалізованої продукції складається:

1. З виробничої собівартості реалізованої продукції у звітному періоді;

2. Нерозподілених постійних загальновиробничих витрат;

3. Понаднормативних виробничих витрат.

Для відображення витрат план рахунків передбачає рахунки двох класів: 8 і 9.

1. Зовнішньоекономічна комерційна діяльність: зміст, види, особливості

Зовнішньоекономічна діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання в Україні та іноземних суб'єктів господарської діяльності, що має місце як на території України, так і за її межами. Важливим інструментом зовнішньої торгівлі є світова ціна, тобто, ціна, яку пропонують найбільш важливі продавці та покупці основних центрів міжнародної торгівлі.

Найпоширенішими видами зовнішньоекономічної діяльності є: міжнародна торгівля, міжнародний лізинг, використання закордонних активів, міжнародні інвестиції. Вихід на зовнішні ринки здійснюється:

1. Безпосередньо, тобто через власну зовнішню торгівельну фірму

2. За допомогою посередників

Відповідно до чинного Законодавства України підприємства усіх форм власності та господарювання мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність з моменту державної реєстрації і лише в тому випадку, коли їх статутними документами передбачене право займатися такою діяльністю.

Види зовнішньоекономчіної діяльності в міжнародній торгівлі: експорт, реекспорт, імпорт, бартер, операції з давальницькою сировиною.

Потенціал ринків України все більше приваблює увагу іноземних кампаній, які керують на ринках України без статусу юридичної особи. Найчастіше такі кампанії здійснюють свою діяльність шляхом створення спільних підприємств або дочірніх підприємств; які повністю належать іноземній кампанії; продажу своїх товарів через українські дистриб'юторські кампанії; прямого експорту товарів; через представництво таких нерезидентів в Україні. Останній шлях за сучасних умов стає найбільш привабливим і дозволяє контролювати операції без втручання української сторони, не вимагає значних інвестицій і дає змогу проводити самостійні маркетингові дослідження.

2. Склад лакофарбових матеріалів

1) Плівкоутворюючі речовини, вони можуть утворювати плівки: не перетворювані – виникають після висихання розчинника; перетворювані,виникають як наслідок складних фізико-хімічних процесів при висиханні розчинника. В якості плівкоутворювачів використовують синтетичні та натуральні смоли (полімерні продукти) ефіри целюлози,рослинні масла(олії): висихаючі (льняне і тунгове) для виготовлення лаків, фарб, оліф; напіввисихаючі (соєве,бавовняне,соняшникове) для виготовлення сумішей,для виробництва оліф і фарб; невисихаючі (рицинове) для виготовлення оліф і лаків. 2) Розчинники – леткі органічні рідини здатні розчинювати плівкоутворюючі речовини. У кожному розчиннику розрізняються тільки певні види плівкоутворювачів звичайно для ЛФМ використовують декілька підібраних розчинників так щоб окремі розчинники випаровувались поступово і покриття висихало з певною швидкістю. Найбільш відомі ацетон, етиловий спирт, бутиловий, толуол і ксилол. 3) Розріджувачі розбавляють ЛФМ до потрібної робочої в’язкості переважно використовують суміші летких органічних речовин для розріджувачів, дозволяється використовувати тільки певні суміші розчинників і роздрібнювачів (бензол, сольвент, уайд – спірит). 4) Пластифікатори мало леткі, рідкі органічні речовини, які сприяють збереженню еластичності плівки , підвищення морозостійкості, понижують здатність горіння, найчастіше використовують бутилфтолат, диоктилфтолат, які мають високу температуру кипіння, низьку здатність випаровуватись. 5) Наповнювачі порошкоподібні не органічні речовини, які входять до складу матеріалів як для поліпшення властивостей покриття (підвищення атмосфери стійкості, міцності та щільності плівки) так і для здешевлення найчастіше використовують крейду, тальк, барит, мікроазбест. 6) Пігменти — кольорові порошкоподібні речовини не розчинні в органічних розчинниках, воді та плівкоутворювачах і які здатні утворювати з плівкоутворювачами захисні, декоративно-захисні або декоративні покриття. Їх класифікують за ознаками: За походженням: природні — сурик, охра тощо;синтетичні — ультрамарин; За складом: органічні — моноазопігменти,неорганічні: натуральні — крейда штучні — ZnO. За кольором: ахроматичні — моноазопігменти, хроматичні — кольорові. В якості пігментів використовують:білі — крейда, білила цинкові (ZnO), білила титанові (ТЮ2), білила літопонні (ZnO + BaS04), алюмінієва пудра; чорні — сажа канальна газова; сірі — графіт, металічні порошки алюмінію та цинка; жовті — крон (хромат) свинцю, крон (хромат) цинку, крон (хромат) стронцію; червоні — сурик свинцевий, залізо окисні пігменти, залізний сурик; сині — ультрамарин, лазур залізна; зелені — мідянка, хромова та цинкова зелень. 7) Сіккатіви — речовини отримані при взаємодії важких металів з органічними кислотами, їх використовують для прискорення висихання матеріалів, які містять рослинні масла. Їх розрізняють за металом, типом кислоти та способом виготовлення. Найчастіше використовують такі марки: НФ — 1 (нафтенат свинцевий марганцевий), НФ — 2 (нафтенат свинцю), НФ -3 (нафтенат марганцю), НФ — 4 та НФ — 5 (нафтенат кобальту). 8) Ініціатори — спеціальні сполуки для затвердіння плівок на основі ненасичених поліефірів (перекис бензолу, гідро перекис ізопропилбензола тощо). 9) Стабілізатори — зберігають властивості лаків і фарб, які окислюються, полімеризуються або полі конденсуються. 10) Емульгатори — для виготовлення водоемульсійних фарб. Виготовлені лакофарбові матеріали поділяють на основні, допоміжні та підсобні