1. Планування збуту продукції

Розробка збутової програми (плану збуту) в умовах ринку виконується після плануваня асортименту. Важливою частиною збутової програми є прогнозування об'єму збуту (продажу).

Довгостроковий прогноз складається на термін від 5 до 25 років, середньостроковий - від 1 до 5 років, а короткостроковий - від 3 до 12 місяців. Довгострокові та середньострокові прогнози важливіші для виробників продукції промислового призначення і товарів широкого вжитку довгострокового використання, бо підприємствам потрібно раніше планувати промислові потужності.

Метод Бокса-Дженкінса, заключається в розробці і відборі на базі комп'ютерної техніки математичної моделі, найкращим образом відображаючої результати збуту продукції в звітному періоді. В умовах невизначеності промислові підприємства можуть застосувати два методи прогнозування: рівневі, ситуаційні. Рівневі прогнозування - це передбачення об'єму продажу за трьома рівнями: максимальний, вірогідний, мінімальний. Даний метод прогнозування має гідності. По-перше, підприємство має підготовитися до песимістичного варіанту об'єму продажу. По-друге, можна передчасно виявити фактори, котрі ведуть до мінімального об'єму продаж, по-третє, виявлення таких факторів дає змогу розробити ситуаційний план.

Існує 6 видів збуту: інтенсивний (призначений для продажу товарів широкого вжитку через велику кількість посередників); прямий; вагомий - продажа товарів через торговельні організації; селективний - обмежене число торгових посередників; націлений - продаж товарів конкретній групі споживачів; ненацілений. "Портфель" замовлень - це кількість замовлень в асортименті, яка повинна бути виготовлена за визначений час і продана покупцям на основі договорів (контрактів).

2. Класифікація та асортимент мастильних матеріалів

Мастильні матеріали – це речовини які використовуються для змащування і охолодження деталей і механізмів що призводять до зменшення сили тертя і вилучення зношених частинок. Крім того мастильні матеріали виконують функції робочої рідини , яка охолоджує різі частини при їх взаємодії.

Органічні мастила ( рослині і тварині) володіють хорошими властивостями щодо змащування, чутливі до дії підвищеної температури тому застосовуються головним чином, як добавки до мінеральних олій. Недоліками мастильних матеріалів є те, що вони застигають при охолодженні до температури – 20 градусів. Випаровуються і окислюються при нагріванні вище 150-200 градусів.

Синтетичні мастильні матеріали які виробляються на основі спиртів ефірів кремній органічних з’єднань визначається високими експлуатаційними відносинами у тому числі і термостійкості однак мають поки обмежене застосування, тому що вони дорожче нафтових олій.

Мастила підрозділяють на:

• Моторні – призначені для використання в карбюраторних дизельних і авіаційних двигунах внутрішнього згорання.

• Індустріальні – я застосовуються для змащування промислового устаткування приладів гідравлічних передач, металорізальних верстатів, контрольно – вимірювального обладнання і інших машин і механізмів.

• Трансмісійні – для змащування агрегатів усіх видів трансмісій.

• Турбінні

• Компресорні.

За здатністю поліпшувати ті чи інші властивості мастил застосовують присадки:

• В’язкі – підвищують в’язкість мастил

• Депресорні – знижують температуру застигання мастил, за рахунок утворення на поверхні продукту захисної плівки.

• Антитоксині – підвищують хім. Стабільність мастил завдяки затримці періоду утворення продуктів окиснення.

• Протизношувальні – зменшують знос матеріалу в результаті підвищення поверхневої пластичності.

• Миючі – зменшують інтенсивність нагарах на деталях.

• Комплексні – багатофункціональні, вини поліпшують декілька властивостей мастил, являють собою суміші різного призначення або органічної сполуки.