2.Основні споживчі властивості товару.

Номенклатура споживних властивостей і показників якості товарів досить різноманітна. Наведена номенклатура, по суті, визначає якісні характеристики товарів. Курс товарознавства непродовольчих товарів передбачає вивчення споживчих властивостей товарів.

Споживна властивість – комплексний показник, який характеризує властивості товару (продукції), що виявляються у процесі споживання та пов’язані з можливістю задоволення товаром (продукцією) деяких суспільних чи особистих потреб відповідно до його призначення.

Властивості товарів, що задовольняють певні потреби людини, завжди якісно визначені і виступають насамперед як функціональні. Крім того, споживні властивості характеризують соціальну значущість, практичну корисність, зручність користування, естетичну досконалість, економічну ефективність і нешкідливість товару.

Натуральні властивості матеріалів і виробів є основою споживчих властивостей товарів. Ці властивості визначаються сировиною і матеріалами, від структури і властивостей, що отримали вироби у процесі технологічної обробки.

За природою натуральні властивості товарів поділяються на групи хімічних, фізичних, фізико-хімічних і біологічних властивостей.

Хімічні властивості характеризують реагування матеріалу або готових виробів на дію різних хімічних речовин – води, кислоти, лугів, розчинників, солей тощо. Хімічні властивості найбільше обумовлюють режим технологічної обробки матеріалів і виробів у процесі їх виробництва, впливають на умови їх споживання (експлуатації) та строк експлуатації виробів.

Для непродовольчих товарів найважливішими з хімічних властивостей є: водостійкість, кислотостійкість, лугостійкість, реакція на дію окислювачів, відновників, розчинників та стійкість до світло погоди.

Фізичні властивості мають велике значення для оцінювання якості більшості матеріалів і готових виробів. Ці властивості (наприклад, маса, механічні) утворюють підгрупу фізико-механічних властивостей, а водо-, газо-, повітропроникність і пило проникність- підгрупу фізико-хімічних властивостей. Крім того, до фізичних властивостей матеріалів і виробів належать підгрупи термічних, оптичних, електричних й акустичних властивостей. Така класифікація фізичних властивостей прийнята у товарознавстві непродовольчих товарів.

Біологічні властивості характеризують стійкість матеріалів і готових виробів до впливу мікроорганізмів, які руйнівно діють на матеріали, переважно органічного походження: шкіру, хутро, тканини та вироби з них. Плісняві гриби та гнилісні бактерії при підвищених вологості й температурі є основними чинниками процесів пліснявіння і гниття, що призводять до часткового або повного їх руйнування. Вироби із вовни і хутра піддаються ураженню комахами (плаття на міль). Для підвищення біологічних властивостей матеріалів і виробів їх піддають обробці спеціальними антисептичними засобами: шерстяні тканини проходять протимолеву обробку, а бавовняні й лляні – проти гнилісну.

Споживні властивості поділяють на групи, підгрупи та інші категорії. На нижніх стадіях класифікації знаходяться природні властивості (хімічні, фізичні, фізико-хімічні) та показники конструкції, що можуть бути безпосередньо змінені. Споживні властивості характеризують такі показники:

1.Показники соціального призначення визначають відповідність товарів певного призначення індивідуальним і суспільним потребам, що виникли, та здатність товарів задовольняти ці потреби в конкретних умовах споживання (експлуатації).

Показники властивостей соціального призначення залежать від стилю і моди для багатьох непродовольчих товарів (одяг, взуття, меблі, посуд). До таких показників належать: імідж товару, зовнішній вигляд (наприклад, модну модель автомобіля, холодильника, взуття, колір одягу).

2.Функціональні показники – це здатність товару (виробу) виконувати свої основні функції, тобто корисність товару, використання товару за його призначенням, здатність задовольняти потреби чи бути засобом для їх задоволення. Ці властивості є найважливішими при оцінюванні якості товарів.

Показники функціональних властивостей поділяють на три групи: показники досконалості виконання основної функції; показники універсальності; показники виконання допоміжних функцій.

Показники першої групи визначаються природою походженням та призначенням продукції. До них належать показники вмісту та структури (вміст духмяних речовин в парфумах, наповнювачів або пластифікаторів у пластмасах, пігментів у фарбах тощо), показники функціональної та технічної ефективності (к-сть випраної білизни, ємкість конденсатора, холодопродуктивність холодильника тощо), конструктивні показники(форма та місткість склянки тощо).

3.Показники універсальності застосування виробу характеризує широту діапазону умов і можливостей його використання за призначенням(крісло-ліжко, годинник-кулон), наявність у нього додаткових функцій і операцій(в швейній машині – вишивання, оброблення краю петлі; в телевізорі – автономне відключення, функції відеомагнітофона; у наручному годиннику – пристрій для вимірювання параметрів стану організму людини, калькулятор).

4.Показники виконання допоміжних функцій визначають поведінку виробу при транспортуванні, зберіганні, обслуговуванні і ремонті (налагодження, чистка, змащення виробу). Так, для взуття важливими будуть простота зберігання та догляду, можливість і легкість ремонту тощо.

5.Показники надійності – здатність товару (виробу) виконувати свої функції, зберігаючи при цьому експлуатаційні показники в часі у визначених межах. Показники надійності товарів в експлуатації характеризують їх здатність задовольняти потреби людини протягом визначеного часу відповідно до заданих функцій і умов експлуатації.

Надійність товарів визначається безвідмовністю, ремонтопридатністю та ін. Безвідмовність оцінюють здатністю виробу зберігати працездатність протягом деякого часу.

Ергономічні властивості задовольняють фізіологічні і психологічні потреби згідно з певними характеристиками споживача. Залежно від цих характеристик ці властивості поділяють на такі підгрупи: гігієнічні, антропометричні, психологічні, психолого-фізіологічні.

Гігієнічні властивості визначають умови, що впливають на організм і працездатність людини при експлуатації виробів. Нормальні умови життєдіяльності людини багато в чому залежать від освітлення та запилення приміщення, температури і вологості повітря, гігроскопічності, наявності шуму, вібрації тощо.

Антропометричні властивості характеризують відповідність конструкції виробу і його елементів формі і масі тіла людини, що забезпечує комфорт, зручність під час експлуатації товарів. Найбільше значення ці властивості мають для непродовольчих товарів. Розміри одягу, взуття, головних уборів безпосередньо пов’язані з антропометричними розмірами населення загалом (зріст, повнота, об’єм талії, довжина і ширина стопи та ін..), що проводяться періодично в різних регіонах світу. Антропометричні характеристики різних народів неоднакові, внаслідок чого розміри одягу і взуття, що виробляються у світі, не збігаються.

Психологічні властивості – здатність товарів забезпечувати при споживанні (експлуатації) відповідність виробів сприйняттю, мисленню та навичкам людини. Психологічні вимоги виявляються через сприйняття кольору, силу і тембру звуку, запаху, смаку тощо.

Психолого-фізіологічні властивості – це властивості товару, що комплексно задовольняють психологічні і фізіологічні потреби людини і створюють відчуття комфорту.

Психолого-фізіологічні сприйняття людиною окремих властивостей товару за допомогою органів чуття становлять так званий органолептичний метод визначення властивостей. Це стосується насамперед продовольчих товарів, коли смак, запах, товарний вигляд продуктів збуджують бажання їх придбати, задовольнити фізіологічні і психологічні вимоги. Отже, ергономічні показники включають в себе показники відповідності виробу і його елементів розміром і формі тіла та його окремим частинам; показники відповідності виробу силовим, енергетичним, швидкісним можливостям людини, можливостям органу зору, слуху, смаку, дотику, нюху людини; показники відповідності виробу умінням людини сприймати, зберігати і переробляти інформацію та відповідності закріпленим і сформованим навичкам; показники, що характеризують вплив середовища використання і самого виробу, та ефективність діяльності людини.

Естетичні властивості товару виявляють у чуттєво-сприйнятливих ознаках форми свою суспільну цінність та соціально-культурну значущість і задовольняють естетичні потреби людини.

Основними показниками естетичних властивостей є інформаційна виразність (інформативність), раціональність форми, цілісність композицій та досконалість виробничого виконання і товарного вигляду.

Екологічні властивості та їх показники характеризують рівень шкідливості товарів на навколишнє середовище при їх експлуатації чи споживанні. У сучасних умовах синтетичного забруднення природи людство стоїть на грані катастрофи, і тому ступінь значущості екологічних властивостей товарів зростає. У нормативних документах на деякі товари передбачені показники екологічних властивостей (транспортні засоби, паливно-мастильні матеріали, пральні порошки, металевий, скляний та керамічний посуд, цементи, тканини, одяг тощо).

Безпека споживання товару – це така споживна властивість, що характеризує ступінь захисту людини від впливу небезпечних та шкідливих чинників, які виникають при споживанні чи експлуатації товару.

Залежно від природи впливу на безпеку товарів розрізняють такі її види: хімічна, електрична, радіаційна, механічна, термічна, санітарно-гігієнічна, пожежна.

Отже, підсумовуючи завдання товарознавства як вивчення та визначення споживних властивостей товарів, їх якості, корисності, нешкідливості та безпеки споживання, конкурентоспроможності, життєвого циклу товару, товарообігу, необхідно додати уміння фахівців швидко реагувати на потреби споживачів певного товару (матеріалу), аналізувати та прогнозувати етапи товарообігу.

Тому знання товарознавства є необхідним для фахівців усіх економічних спеціальностей. Ці знання допоможуть знайти правильні рішення щодо сучасного ринку товарів, визначення їх якості, конкурентоспроможності, можливостей ідентифікації та фальсифікації, зберігання тощо.

1.