
- •Поняття цивільного права. Предмет, метод, функції, принципи цп
- •2. Цивільні правовідносини: поняття , елементи, види
- •3. Поняття та види юр. Фактів.
- •4. Поняття, види учасників цв. Ц. Правосубєктність Фіз осіб.
- •5. Поняття та елементи дієздатності фо.
- •6. Підстави, порядок, правові наслідки визняння особи обмежено дієздатною.
- •7. Підстави, порядок, правові наслідки визняння особи недієздатною
- •8. Підстави, порядок, правові наслідки визняння особи безвісно відсутньою.
- •9. Оголошення фізичної особи померлою
- •10. Поняття і ознаки, види юридичної особи
- •11. Порядок виникнення юридичних осіб
- •12. Порядок припинення юридичних осіб
- •13. Поняття та класифікація об'єктів цивільних прав.
- •14. Поняття і ознаки правочину
- •15. Форми правочинів
- •16. Недійсність правочинів
- •Правові наслідки недійсності правочину
- •17. 18. Поняття, види представництва. Довір-ть
- •19. Речові Права
- •20. Право власності. Види.
- •Класифікації права власності
- •21. Набуття Пр.Власності
- •22.Припинення п.Вл-ті
- •23. Приватна Власність
- •24. Спільна власність
- •25. Способи захисту пр.Власності
- •26.Речові права на чуже майно.
- •27. Цивільно-правові договори
- •29. Зміст цп договору.
- •30. Порядок укл. Цп договорів
23. Приватна Власність
Конституція передбачає 3 економічні форми власності: приватну, державну, комунальну. Відповідні економічні відносини власності мали б опосередковуватися правом приватної власності, правом державної власності, правом комунальної власності. Проте різновидів права власності у Конституції згадується більше: право власності Українського народу (ст. 13); право державної власності (ст. 14); право приватної власності як невід'ємне право людини (ст. 41); право власності Автономної Республіки Крим (АРК) (ст. 138); право комунальної власності як власність територіальних громад (ст. 142 Конституції).
Таким чином, право власності як інститут цивільного права України має бути поділений на 2 визначальних види: 1) право приватної власності; 2) право публічної власності.
У ст. 325 ЦК зазначається, що суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи, котрі можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих його видів, які відповідно до закону не можуть їм належати.
У разі, якщо фізична або юридична особа передає належне їй майно як вклад в товариство, новостворена юридична особа стає власником такого майна, так само як і набутого на інших підставах. Зокрема, згідно зі ст. 115 ЦК господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу. Отже, навіть якщо 100% акцій акціонерного товариства належить державі чи територіальній громаді, майно цього товариства є об'єктом його права приватної власності. Державі чи територіальній громаді належать корпоративні права на участь в управлінні, на отримання дивідендів тощо. Це правило не поширюється на юридичних осіб, які створені за розпорядчим актом органу державної влади або місцевого самоврядування, і за якими майно закріплюється на праві повного господарського відання чи оперативного управління. Це, зокрема, особи публічного права, які створюються розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування (ч. 2 ст. 81 ЦК).
Склад, кількість та вартість майна, яке може бути у власності фізичних та юридичних осіб, не обмежується. Проте законом може бути встановлено обмеження розміру земельної ділянки, яка може бути в їхній власності.
Такі правила встановлені у ст. 178 ЦК про недопущення перебування у цивільному обороті (і, відповідно, заборону належати на праві приватної власності) окремих об'єктів цивільного права, перелік яких має бути встановлений у законі (об'єкти, вилучені з цивільного обігу). Обмеження щодо переліку видів майна, що може належати на праві приватної власності фізичній або юридичній особі, містяться у постанові Верховної Ради України від 17 червня 1992 р. № 2471-XII "Про право власності на окремі види майна"; законодавством про приватизацію встановлюється перелік об'єктів, що не підлягають приватизації.
Положення про те, що склад, кількість та вартість майна не є обмеженими, не означає, що його кількість взагалі є нічим не обмеженою. Зокрема, склад майна і його вартість і кількість можуть бути обмеженими з метою недопущення неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, недобросовісної конкуренції, перешкоджання здійсненню діяльності, що не відповідає моральним засадам суспільства.