14. Поняття і ознаки правочину

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Риси:

1) правочини є вольовими актами, спрямованими на досягнення певного правового результату.

2) правочини завжди є діями суб'єкта цивільних відносин.

3) правочини завжди є правомірними діями, що тягнуть виникнення або видозміни регулятивних цивільних правовідносин.

4) воля у правочинах завжди спрямована саме на встановлення, зміну, припинення цивільних прав і обов'язків.

5) правочини опосередковують динаміку цивільних правовідносин між різними суб'єктами цивільного права

Закон розрізняє два шляхи визначення місця вчинення правочину: 1) стосовно вчинення одностороннього правочину; 2) стосовно вчинення дво- або багатостороннього правочину (договору).

Стосовно одностороннього правочину правило про встановлення місця його вчинення безпосередньо сформульоване у ст. 211 ЦК: місцем вчинення є місце волевиявлення сторони. Місце вчинення дво- або багатостороннього правочину (договору) визначається відповідно до правил ЦК. Ця норма передбачає, що договір є укладеним за місцем проживання фізичної особи або за місцезнаходженням юридичної особи , яка зробила пропозицію укласти договір, якщо інше не встановлено договором .

Умовами чинності правочинів є дотримання вимог: 1) щодо змісту правочину. 2) щодо наявності правочиноздатності суб'єктів правочину. 3) щодо відповідності волевиявлення внутрішній волі суб'єкта (суб'єктів) правочину (ч. З ст. 203); 4) щодо форми правочину. 5) щодо реальності правочину.

Класифікація правочинів :

1. Залежно від числа сторін, що беруть участь у правочині, їх поділяють на односторонні, двосторонні і багатосторонні.

Односторонній правочин - це дія (волевиявлення) однієї сторони, спрямована на встановлення, зміну, припинення тощо цивільних прав і обов'язків (видача довіреності, складання заповіту).

Двосторонній правочин - це погоджена дія двох сторін, спрямована на встановлення, зміну, припинення цивільних правовідносин.

Багатосторонні правочини, тобто такі правочини, в яких беруть участь 3 і більше сторони. 

2. Залежно від наявності або відсутності обов'язку сторін надавати зустрічне матеріальне відшкодування правочини поділяють на оплатні і безоплатні.

3. Залежно від моменту, з якого правочини вважаються укладеними, вони поділяються на реальні і консенсуальні.

Консенсуальним є правочин, у якому для настання правових наслідків досить досягнення сторонами домовленості з усіх істотних умов. З моменту досягнення згоди правочин вважається укладеним. У його сторін виникають відповідні права і обов'язки.

Для укладення реального правочину однієї домовленості сторін недостатньо. Необхідною є також передача речі. Поки вона не відбудеться, правочин не вважається укладеним

4. Залежно від значення підстав правочину для його дійсності вони поділяються на абстрактні і каузальні. Правочини, в яких визначено підстави їхнього укладення, називаються каузальними. Абстрактними вважаються правочини, у яких не визначено підстави їхнього здійснення.

5. Залежно від наявності вказівки на строк встановлення прав і обов'язків, правочини поділяються на строкові і безстрокові.

15.