4.2.3 Виробниче освітлення

Для визначення потрібної кількості світильників, які повинні забезпечити нормований рівень освітленості, визначимо світловий потік, що падає на робочу поверхню за формулою:

, (4.1)

де F – світловий потік, що розраховується, Лм;

E – нормована мінімальна освітленість, Лк; Е = 200 Лк;

S – площа освітлюваного приміщення (у нашому випадку S=30м² );

Z – відношення середньої освітленості до мінімальної (зазвичай приймається

рівним 1,1... 1,2, в нашому випадку Z =1,1);

K – коефіцієнт запасу, що враховує зменшення світлового потоку лампи в результаті забруднення світильників в процесі експлуатації (його значення залежить від типу приміщення і характеру робіт, що проводяться в ньому, в нашому випадку К = 1,2);

n – коефіцієнт використання світлового потоку, (виражається відношенням світлового потоку, що падає на розрахункову поверхню, до сумарного потоку всіх ламп, і обчислюється в долях одиниці; залежить від характеристик світильника, розмірів приміщення, забарвлення стін і стелі, що характеризуються коефіцієнтами відбиття від стін (ρст.) і стелі (ρстелі), значення коефіцієнтів дорівнюють ρст = 30% і ρстелі=50%.

Обчислимо індекс приміщення за формулою:

, (4.2)

де S – площа дільниці, S = 25м²;

h – розрахункова висота підвісу, h =( 12-1)=11м;

A – ширина дільниці, А = 2,5 м;

B – довжина дільниці, В =12 м.

Підставивши значення отримаємо: і=0,18. Знаючи індекс приміщення, за знаходимо п=0,28. Підставимо всі значення у формулу для визначення світлового потоку F:

Лм

Для освітлення використані люмінесцентні лампи типу ДРБ-125, світловий потік яких F = 5900 Лм.

, (4.3)

де N – визначуване число ламп;

F – світловий потік, F = 21429 Лм;

Fл – світловий потік однієї лампи, Fл = 5900 Лм.

N=21428/5900=4

В приміщенні використовуються світильники типу СППР-125м. Кожен світильник комплектується однією лампою. Тобто необхідно використовувати 4 світильників.

4.2.4 Захист від виробничого шуму

Основні методи боротьби із шумом:

• застосування звукопоглинаючих приладів;

• застосування звукоізолюючих матеріалів;

• використання індивідуальних засобів захисту;

• більш широко застосовувати змазування поверхонь, які труться.

Засоби захисту від шуму, що застосовуються на виробничих (машинобудівних)підприємствах, поділяються на засоби колективного захисту

(ЗКЗ) та індивідуального захисту (ЗІЗ). Класифікація засобів колективного захисту наведена на рис. 4.1.

Рисунок 4.1 – Засоби колективного захисту від шуму

Вібрація серед всіх видів механічних впливів для технічних об’єктів найбільш небезпечна. Вібрація викликає порушення фізіологічного та

функціонального станів людини. При роботі для динамічного погашення вібрації застосовують віброізоляцію. Для індивідуального захисту застосовують рукавиці, віброзахисні прокладки або пластини спецвзуття. Ступінь середньої вібрації нормується згідно ГОСТ 12.1.012-2004».