4.1.4 Вплив шуму

Підвищений шум сприяє появі головного болю, глухоти, виразки шлунку, підвищенню кров'яного тиску, розладу нервової системи. Тривалий вплив шуму призводить до швидкого стомлення, зниження уваги і, як наслідок, до зменшення на 40-50% продуктивності праці та підвищення рівня виробничого травматизму.

У приміщенні, де працює зварник, мають місце шуми механічного і аеродинамічного походження. Допустимий еквівалентний рівень шуму для робочого місця складає 80 дБА.

Основними джеремали шуму при виконанні зварювальних робіт є: зварювальна головка АБ, маніпулятор, зварювальний випрямляч.

4.1.6 Випромінювання зварювальної дуги

При автоматичному зварюванні в захисних газах має місце ультрафіолетове, видиме та інфрачервоне випромінювання.

Інтенсивність теплового випромінювання в оптичному діапазоні (ультрафіолетове, видиме, інфрачервоне) наведено в таблиці 4.5.

Таблиця 4.5 - Допустима інтенсивність теплового випромінювання:

Зона спектра	Довжина хвилі, мкм	Допустима інтенсив-ність теплового випроміню-вання, Вт/м2	Зона спектра	Довжина хвилі, мкм	Допустима інтенсивність теплового випромінюван-ня, Вт/м2
Ультра-фіолетова	0,22 – 0,28	0,001	Інфра-червона	0,76 – 1,4	100
	0,28 – 0,32	0,05		1,4 – 3	120
	0,32 – 0,4	10		3 – 5	150
				5	120

Гранично допустимі рівні електромагнітного випромінювання: — 2,5 мкВт/см².

Для захисту від випромінювання необхідно застосовувати заходи захисту: екранування джерела випромінювання, застосування кабін чи поверхонь з радіаційним охолодженням, повітряним душуванням (з допустимою швидкістю  руху повітря меншою 3,5 м/с), використання теплозахисних килимків, взуття, охолоджуваних костюмів.

4.1.7 Електробезпека. Статична електрика.

^{Основними причинами ураження людини електричним струмом на робочому місці може бути:}

^{- дотик до металевих частин, що можуть виявитися під напругою в результаті ушкодження ізоляції;}

^{- нерегламентоване використання електричних приладів;}

- відсутність інструктажу співробітників з правил електробезпеки;

- може бути пошкоджена ізоляція в електропроводі.

Під час виконання зварювальних робіт основними джерелами ураження електричним струмом слугують: випрямляч та зварювальна головка. Номінальна напруга холостого ходу джерела живлення складає 14 В.

2. Розробка заходів з охорони праці

4.2.1 Організація робочого місця

Робочі місця для дугового зварювання повинні захищатися стаціонарними або переносними світлонепроникними огорожами з матеріалів, що не згоряють, і, висота яких має бути не менш ніж 2,5м та забезпечувати надійність захисту.

Ширина проходів по периметру зварювальної установки повинна бути не менш 1м.

Підлоги для виробничих приміщень для виконання дугового та електрошлакового зварювання мають бути виготовлені з матеріалів, що не згоряють і мають малу теплопровідність. Підлога повинна мати рівну не ковзку поверхню.

4.2.2 Нормалізація повітря робочої зони

Зварювальну дільницю необхідно обладнати місцевою та загально обмінною вентиляцією. Для автоматичного зварювання в середовищі СО₂ вентиляція повинна забезпечувати повітря обмін до 1000м³ на 1кг розплавленого дроту.

Для зменшення виділення зварювальних аерозолів рекомендується:

- зменшити окиснювальну здатність захисного газу (суміші) шляхом введення до його складу інертного газу (аргону).

- застосовувати зварювальні дроти малих діаметрів.

- збільшувати площу поверхні газового захисту шляхом застосування спеціального сопла з подвійною подачею газу.

- застосування спеціальних джерел струму, які дозволяють керувати переносом електродного металу, послабляти його розбризкування та зменшувати непотрібний надлишок енергії дуги, що йде на випаровування.

Шкідливі речовини у вигляді газів нейтралізуються, переважно поглинанням

рідкими реагентами (абсорбцією) і твердими речови­нами (адсорбцією). Деякі газоподібні речовини нейтралізуються спаленням (окисненням).

Очищення повітря від пилу (аерозолів) здійснюється за допомо­гою спеціального обладнання різних конструкцій залежно від розмі­рів частинок пилу: грубе очищення (10...50 мкм), середнє (більше 1 мкм) і тонке (менше 1 мкм). Для цього застосовуються циклони та пилоосаджувальні камери, принцип дії яких ґрунтується на викори­станні сил тяжіння та інерції; волокнисті (тканинні) та рукавні філь­три, виготовлені із натуральних матеріалів (бавовна, льон, вовна) та синтетичних (поліамідні, поліпропіленові та інші волокна); ротацій­ні пилоуловлювачі (у вигляді радіальних вентиляторів); електрофіль­три, що уловлюють аерозолі за рахунок заряджання їх частинок в електричному полі і подальшому осаджуванні.

Для уловлювання зварювальних аерозолів у системах вентиляції та фільтровентиляційних агрегатах застосовуються електростатич­ні, тканинні, паперові та комбіновані фільтри.

ДСН 3.3.6.042-99 – «Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень»