4. Охорона праці

Питання охорони праці людини необхідно вирішувати на всіх стадіях трудового процесу незалежно від виду професійної діяльності.

Охорона праці – це система правил і заходів, які забезпечують безпечну роботу на даному виробництві. Основними заходами, які зменшують або попереджають травматизм при роботі на дільниці є автоматизація або механізація технологічного процесу.

Головною метою охорони праці є створення на кожному робочому місці безпечних умов праці, безпечної експлуатації обладнання, зменшення або повна нейтралізація дії шкідливих і небезпечних виробничих факторів на організм людини і, як наслідок, зниження виробничого травматизму та професійних захворювань.

Крім соціального, охорона праці має важливе економічне значення – це висока продуктивність праці, зниження витрат на оплату лікарняних, компенсація за важкі та шкідливі умови праці тощо.

Основними причинами нещасних випадків у галузі машинобудування є незадовільна організація безпечного виконання робіт та неузгодженість дій працівників і порушення ними вимог безпеки під час експлуатації обладнання, а також відсутність або недостатня якість проведення навчання та інструктажів з охорони праці.

4. 1 Аналіз умов праці на робочому місці

4.1.1 Організація робочого місця

Робоче місце на зварювальній дільниці – зварювання двотавровоі балки, (довжиною 1,1 м), складає 25м². Слід зазначити, що площа одного робочого місця зварювальника не повинна бути меншою за 4,5 м², тобто дана площа дільниці достатня для розташування робочого місця.

На дільниці виготовлення даної конструкції можуть мати місце такі небезпечні та шкідливі фактори:

• можливість ураження електричним струмом;

• світлове випромінювання зварювальної дуги;

• наявність у повітрі шкідливих сумішей, пилу;

• пожежна небезпека;

• слабке освітлення робочого місця;

• підвищений рівень шуму та вібрацій на робочому місці;

• відхилення параметрів мікроклімату від нормативних вимог;

• фізичні перевантаження.

4.1.2 Мікроклімат робочої зони інженера зварювального виробництва

Мікроклімат у робочій зоні визначає з одного боку характер виробничих процесів, з іншого - природні джерела теплоти і вологості, що дають ефект нагрівання або охолодження організму. Організм людини має здатність регулювати життєві процеси та фізіологічні функції навіть при значних коливаннях температури повітря.

Відповідно до ДСН 3.3.6.042-99 фізіологічно оптимальна відносна вологість має становити 40-60 %. Допустиме значення відносної вологості має бути не більше як 75 %.

Робота зварювальника за важкістю праці відноситься до ІІІ категорії робіт,

важка – витрати енергії. (Важкі фізичні роботи (категорія III) охоплюють види діяльності, при яких виграти енергії становлять 291-349 Вт (251-300 ккал/год.). До

категорії III належать роботи, пов'язані з постійним переміщенням, перенесенням значних (понад 10 кг) вантажів, які потребують великих фізичних зусиль.)

На сьогодні основним нормативним документом що визначає параметри  мікроклімату є  ДСН 3.3.6.042–99 «Нормовані параметри мікроклімату для виробничих приміщень».Згідно до цього стандарту: Оптимальні та допустимі параметри мікроклімату у робочій зоні виробничих приміщень в теплий та холодний періоди наведені в таблицях 4.1 та 4.2

Таблиця 4.1 - Оптимальні параметри мікроклімату для виробничих приміщень (відповідно до ДСН 3.3.6.042–99):

Період року	Категорія робіт	Температура повітря, оС	Відносна вологість, %	Швидкість руху повітря, м/с
Холодний період	Важка ІІІ	16-28	40-60	0,3
Теплий період	Важка ІІІ	18-20	40-60	0,4

Таблиця 4.2 - Допустимі параметри мікроклімату для виробничих приміщень (відповідно до ДСН 3.3.6.042–99):

Період року	Категорія робіт	Температура повітря, оС	Відносна вологість, %	Швидкість руху повітря не більше, м/с
Холодний період	Важка ІІІ	13-19	75	0,5
Теплий період	Важка ІІІ	15-26	75 – при 240С і нижче	0,6-0,5