10. Охарактеризуйте цеховий лад ремесла у Середньовічній Європі та розвиток міст. «Комунальні революції»: коли відбувалися, де, які їх причини та наслідки.

Цей період європейської історії також пов'язаний з процесом відродження старих і появою нових європейських міст. Мі­ста, що існували ще з античних часів, або перетворилися на того­часні села, або стали резиденціями церковних служителів — єпи­скопів, і практично не впливали на існуючу господарську си­стему. Починаючи з X—XI ст. відбувається процес відокремлення ре­месла від сільського господарства та зростання ролі міських поселень. Населення міст, що досягли певної економічної ваги, починає боротьбу за звільнення від влади зе­мельних магнатів, яка спочатку спрямовувалася на зменшення та стабілізацію ренти, але поступово перетворилася на боротьбу за свободу та самоуправління.

У XIII—XV ст. відбувається розквіт міського життя, а еко­номіка середньовічного міста набуває регульованого характеру. Така врегульованість досягалася за рахунок об'єднання міщан, виходячи з їх спільних інтересів, фактично не існувало таких ви­дів діяльності у середньовічних містах, які б не регулювалися відповідними корпоративними об'єднаннями. Вже починаючи з XI ст., спочатку в окремих випадках, а згодом, як норма, утворю­ються самостійні професійні організації, з власним виборним управлінням (старшинами) та власними статутами. Кожна з цих корпорацій набувала певних прав — володіння нерухомістю у місті, — мала власне судочинство, складала певний церковний прихід. Можна сказати, що це були юридично правомірні, релі­гійні та військові союзи, засновані на професійній основі. Купці об'єднувалися у гільдії— об'єднання торговців, які намагалися спільними зусиллями утвердитися на місцевому рин­ку та поза його межами: лише належність до гільдії давала право на купецьку діяльність у місті. Досить важливим завдан­ням гільдій було забезпечення прав купецтва на ринках інших міст, для досягнення чого гільдії різних міст укладали певні угоди.Об'єднання ремісників отримало назву цехів. Як заува­жує В. Левитський, «причини, що мусили ремісників об'єдну­ватися у цехи, полягали в тому, що за умовами часу лише у фор­мах союзної організації можна було знайти: 1) захист особи, май­на та правильно організованого суду; 2) здійснити матеріальну самодопомогу та охорону виробництва від взаємної конкуренції; 3) забезпечити задоволення релігійних потреб. Це було ФУНКЦіяМИ ЦЕХіВ. У середньовічних ремісничих цехах не існувало внутріцехового поділу праці, кожен майстер виготовляв виріб від початку до кін­ця.

У процесі свого розвитку ремесло поступово почало переходити у стадію товарного виробництва – ремісники починають працювати на замовлення споживачів, а виробі продавати торговцям. Формами такого виробництва стають реміснича майстерня, цех, мануфактура.

Членами цеху були майстри, при кожному з яких перебували підмайстри та учні, які працювали поза цехом. Відносини між майстрами будувалися на принципах рівно­правності та солідарності, виключали будь-яку конкуренцію. Виробництво здійснювалося за спільними правилами, які за­кріплювалися у цехових статутах та регламентах У цехах не існувало поділу праці, кожен майстер виготовляв виріб від початку до кін­ця. Будь-які технічні новації якнайсу­воріше заборонялися. Середньовічне ремесло відзначалося досить глибоким рівнем спеціалізації окре­мих виробництв.