25. Розпад колоніальної системи: час та наслідки. Які основні групи країн, що розвиваються, ви знаєте? Стисло охарактеризуйте їх.

Колониаторы: Великобр., Фр, Герман, Голланд, Исп., Итал., Португ, США. Колонии -источник сырья, дешевой раб силы, рынка сбыта и сферы приложения кап-ла. 2мир война потрясла до основания великие евр империи и после 1945 г. на месте обширных колоний возникли десятки молодых независ гос-в. За 1945-55 появились 15 новых гос-в: Индия,Цейлон,Сирия,Ливан и т.д. 1960г Декларация ООН о предост-нии незав-ти колониал странам. Это «год Африки» 17 стран стали незав. Всего освободилось более 2 млрд чел.-открылись новые пути для самостоят. развития стран,доступа к достиж. цивилизации.

сегодня все освобод-ся страны-развивающ. или страны 3-гомира, последствия колон. прошлого видны в их эк-ке, политике, культуре. До сих пор существ. доиндустр. способы ведения хоз-ва, характерно прямое гос. вмешат-во в эк-ку для её роста. в посл. время началось разгосуд пред-тий, либерализац. импорта.

Можно разделить на группы, учитывая при этом стр-ру эк-ки, экспорт, импорт, степень открытости и т.д.:

Наименее развит страны (Эфиопия, Чад,Сомали, Лаос, Таити, Гватемала, и др.).↓ темпы роста. Преоблад аграрн. сектор (до 80—90%), ↓ рентаб-ть осн. сектора эк-ки, слабое развитие рыноч мех-ма, торговля импорт товарами, нет инвест-й в нац пр-во. Неразвитость ин-ры. ↑ темпы прироста населен→дефицит питания,голод. Страны со средн ур-м развития (Египет, Сирия, Тунис, Алжир). больший уд вес пром-ти по сравнению с агр. сектором, более развитой внутр. и вн. торговлей. Располаг ↑ потенциями в развитии, не стоит столь остро проблема нищеты и голода. Но большая внешн. задол-ть. Нефтедобыв страны- Кувейт, Бахрейн, Сауд Аравия, ОАЭ. Крупнейш в мире запасы нефти позволили им войти в число наиболее богатых (по уровню ежегод доходов на душу насел) гос-в мира. но стр-ра эк-ки в целом хар-ся крайней однобокостью, несбалан-тью→ потенциал уязвимостью. Наряду с ↑ развитием добывающ отрасли, остальные отрасли не играют существ роли в эк-ке. Экспорт нефти→развитие банковск. сектора. Новые индустр страны - ↑ темпы эк-го роста -Юж Корея, Сингап, Гонконг, Тайван, Мексика Гос. политика: привлечение частных к-лов, ↓ гос. сектора, ↑ уровня обр-ния насел,компьютеризац. интенсивное развитие пром-ти, в том числе и наукоем пр-тв. Пром пр-ция в значит мере отвечает мир стандарт. Страны НИС укрепляют свое место на мир. рынке при участии ин. к-ла и ТНК.

26. Характерні риси радянської економічної науки.

Прийшовши до влади, революційний уряд здійснив низку ра¬дикальних заходів, спрямованих на посилення державного управління економікою. Практично це означало відмову від ринкових відносин і перехід до централізованої економічної системи. Економічна політика, що її проводили на цьому етапі, дістала на¬зву політики воєнного комунізму.

Перша течія в Україні була представлена цілою плеядою ві¬домих українських і тих, що працювали тут, учених-економістів, які після Лютневої революції сподівалися втілити свої наукові ідеї на реформаторських засадах розбудови нового суспільства, а після встановлення радянської влади — на шляхах згоди з нею. Серед цих науковців були В. Косинський, К. Воблий, Є. Слуць-кий, Л. Яснопольський, Г. Кривченко, В. Левитський, М. Птуха, М. Соболєв, П. Фомін, Ф. Дунаєвський, Я. Діманштейн, С. Фесен-ко та багато інших.

Що ж до другої течії суспільно-економічтюї думки в Україні, котра склалася в роки радянської влади як офі¬ційна, то вона була представлена переважно державними, партій¬ними та господарськими діячами, які вийшли з лав професіональ¬них революціонерів і тією чи іншою мірою пропагували ідеї та програми Леніна, розробляли відповідні заходи економічної по¬літики тощо, а також нечисленними професійними економістами-марксистами, лави яких у 1920-ті роки інтенсивно поповнювали¬ся науковцями нової формації. Серед перших найвідоміші фігу¬ри — В. Чубар, С. Косіор, В. Затонський, Г. Гринько, В. Мещеря-ков, X. Раковський, Д. Мапуїльський, М. Скрипник, Г. Петровсь-кий, Е. Квірінг, П. Любчепко, К. Сухомліп та інші, серед других — В. Введенський, А. Віткуп, С. Кузнєцов, П. Жигалко, Я, Дудник, В. Мишкіс, М. Кривицький, П. Штерн, В. Дубровін, О, Алексан-дров, О. Адріяіюв, О. Шліхтер, В. Целларіус, Є. Терлецький, О. Лозовий, Т. Білані та ін.

Офіційна література всіляко пропагувалася в Україні ленін¬ські положення щодо організації так званої продовольчої спра¬ви. У виступах, статтях, брошурах С. Косіора, О. Шліхтера, Д. Мануїльського та ін. методи продрозкладки розглядалися не лише як зумовлені поточними завданнями (забезпечення ар¬мії, виробничих центрів тощо), а й як пов'язані із програмни¬ми настановами радянської влади у сфері соціалістичного будів¬ництва.

Однак ще напередодні жовтневих подій у серпні 1917 р. М. Туган-Барановський пропонує у завершеній ним у листопаді того ж року праці «Социализм как положительное учение» свій варіант глибокого аналізу нейтралістської системи соціалізму і попереджає про небезпечність її негайного запровадження. Туган-Барановський доходить висновку: «У иепідготовленому соціальному середовищі соціалізм замість стати царством свободи і загального багатства, має стати царст¬вом рабства і загальних злиднів».

Украй негативно ставилися до економічної програми більшо¬виків В. Косинський, В. Левитський, К. Воблий та інші провідні українські вчені-економісти. Вони попе¬реджали, що націоналізація чи соціалізація землі може спричини¬ти, як писав В. Косинський, «небувалі потрясіння, позбавить краї¬ну останніх продуктів... послабить інтенсивність праці в селі, бо відіб'є у селян бажання працювати».М. Волобуев усе ж чітко висловив думку: автаркістський колоніальний характер економічної по¬літики щодо України, який за умов Російської імперії призвів до нераціонального розвитку економіки республіки, перетво¬рюючи її на сировинний придаток центральної Росії, не тільки зберігся за умов СРСР, а Й запроектований на далеку перспек¬тиву.