24. Місце України у світовому господарстві та стан її економіки на початку 90-х рр. Хх ст. Коли була введена в обіг гривня?Охарактеризуйте особливості сучасного етапу трансформації.

Розпад СРСР був зафіксований 1 грудня 1991 р. Але першим кроком до незалежної (і політично, і економічно) держави — України було проголошення «Декларації про державний сувере¬нітет України» (16 липня 1990 р.) та прийняття «Акту проголо¬шення незалежності України» (24 серпня 1991 р.). Проголошення незалежності України означало створення цілком іншої політич¬ної й соціально-економічної ситуації. Отже, економіка країни потребувала глибокої й докорінної перебудови, здійснення швидких, радикальних перетворень, спря¬мованих на заміну існуючої економічної системи іншою з метою забезпечення її ефективного функціонування.

Проблема трансформації директивної економіки на ринкову викликала доволі активну полеміку щодо шляхів та основних на¬прямів економічної політики перехідного етапу. Цим проблемам присвячено наукові дослідження відомих українських учених, зокрема А. Гальчинського, В. Геєця, С. Данилишина, С. Єрохіна, Б. Кваснюка, В. Кононенка, І. Лукінова, В. Черняка та ін. Найваж¬ливішим аспектом цих досліджень була спроба знайти й обґрун¬тувати шляхи переходу від централізованого планово-директив¬ного господарства до ринкової економіки.

Ще у 1990—1991 роках Верховною Радою було затверджено Концепцію переходу України до ринкової економіки (грудень 1990), в якій визначалася етапність переходу, підготовка законодавчого поля, для чого було прийнято цілу низку законів.

Наступний етап, відповідно до Концепції, безпосередньо пере¬хідний, мав забезпечити формування засад ринкової інфраструк¬тури через роздержавлення власності, створення суб'єктів ринку, формування національної грошової системи, перехід до вільного ціноутворення, свободу підприємництва тощо. На практиці цей етап реалізовано не було, і Україна вже від початку 1992 р. ступи¬ла на шлях безпосередніх ринкових перетворень, не маючи для цього ані чіткої програми, ані відповідної теоретичної та практич¬ної бази.

На практиці від початку 1992 р. був запроваджений в обіг купон-карбованець як розрахунковий знак і попередник повноцін¬ної національної валюти— гривні.

У березні 1992 р. Верховна Рада України ухвалила «Основи національної економічної політики України», що було наступним кроком на шляху розбудови національної економіки. «Основи» передбачали низку заходів, зокрема роздержавлення, приватиза¬цію, структурну перебудову й модернізацію промисловості, від¬мову від деяких принципових положень, прийнятих під час ство¬рення СНД (Україна залишається у складі СНД, але остаточно виходить з рублевого простору, що стало можливим завдяки за¬провадженню купоно-карбованця), перехід до взаєморозрахунків із країнами Співдружності на основі світових цін, переорієнтацію зовнішньої торгівлі на західні рийки тощо. Певного мірою прий¬няття цієї програми було умовою вступу України до Міжнарод¬ного валютного фонду (МВФ) у квітні 1992 р.

Власне, вступ до МВФ та певні кроки, зумовлені його вимо¬гами, більшість українських економістів розглядають як винятко¬во негативний фактор для економіки України, стверджуючи, що «економічна політика, що її проводили в Україні, привела країну до глибокої економічної кризи. Кінець 1991 — перша половина 1994 рр. — це період поглиб¬лення структурного розбалансування економіки України. Світо¬вий досвід переконливо свідчить, що для ефективного господа¬рювання необхідно, щоб у структурі промислового виробництва частка базових галузей (паливно-енергетичний та металургійний комплекси) становила від 19 до 23 %. В Україні 1992 року вона становила 44,9 %, 1993 — 37,6 %, а 1994 року — 45,4 %. За цими цифрами криється збереження великої рссурсоємності суспільно¬го виробництва. Водночас випереджувальними темпами зроста¬ють ціни на продукцію базових галузей ціни: на продукцію вугіль¬ної промисловості у першому кварталі 1992 р. зросли у 90 разів, більш як у 40 разів зросли ціни на продукцію металургійної та нафтопереробної промисловості, ціни на продукцію легкої промисловості зросли у 12 разів, а сільського господарства— вше¬стеро, що свідчило про істотне погіршення галузевої структури національного виробництва. Спроба поліпшити ситуацію за ра¬хунок емісійних кредитів лише стимулювала подальше зростання бюджетного дефіциту.

На цьому тлі суттєво посилився податковий тягар па товаро¬виробників, давалися взнаки фіскальні ознаки податкової систе¬ми, що вкрай негативно позначалося на економічній ситуації, З метою скорочення емісії не забезпечених товарною масою гро¬шей уряд вдається до збільшення податків, встановлює найвищу в світі ставку прибуткового податку з громадян — 90 %. Але в підсумку лише збільшуються так звані бартерні операції (натураль¬ний обмін), ще більше посилюється «тінізацїя» економіки, обо¬роти якої у 1994 р. досягли 40 % валового внутрішнього продук¬ту, катастрофічно зростають неплатежі за продані товари й нада¬ні послуги, відбувається подальше згортання виробничої та комерційної діяльності. Зростає заборгованість з виплати заробіт¬ної плати та інших виплат (пенсій, стипендій тощо). Усе це було результатом непродуманої дефляційиої політики монетаристсь-кими методами без обмежень видатків державного бюджету, які й надалі зростали. Тільки за першу половину 1993 р. обсяги кре¬дитування дефіциту державного бюджету Національним банком збільшилися вдвічі.