22. План Маршалла: сутність, мета, час виконання, наслідки та склад країн, що приймали участь.

Економічне становище країн Західної Європи після Другої світової війни було катастрофічним, а США за роки війни накопичили величезні багатства. Для збуту своєї промислової продукції їм потрібен був ринок, і таким ринком мала стати Європа.

У червні 1947 р. держсекретар США Дж.Маршалл запропонував план допомоги європейським державам у відбудові їхніх економік за умови, що вони надають уряду США право контролю за їх економічною діяльні-стю і планами використання допомоги.

8 липня 1947 р. 16 європейських держав (Велико-британія, Франція, Італія, Бельгія, Нідерланди, Люк-сембург, Швеція, Норвегія, Данія, Ірландія, Ісландія, Португалія, Австрія, Швейцарія, Греція і Туреччина) погодилися прийняти допомогу. Ці країни уклали кон-венцію про створення організації європейського еконо-мічного співробітництва (ОЄЕС), яка розробила спіль-ну програму відбудови Європи.

План здійснювався з квітня 1948 р. по грудень 1951 р. Допомога європейським державам була надана на суму 17 млрд. дол. Понад 2/3 цієї суми одержали ФРН, Великобританія, Франція та Італія. 70% поставок ста-новили продовольство, паливо та добрива. Поставки предметів життєвої необхідності (продукти харчування, паливо, одяг) являли собою дотації, а не позички. Міс-цева валюта, отримана від продажу продукції, що вво-зилася, використовувалася урядами європейських країн для скорочення дефіциту бюджету і темпів інфляції. Поставки промислового обладнання фінансувалися за рахунок поставок міжнародного банку, а поставки си-ровини, с/г машин, промислових товарів, - під гарантії американського уряду через об'єднання експортно-імпортного банку США.

Умови отримання допомоги були досить жорстки-ми: відмова від націоналізації промисловості, свобода підприємництва, зниження митних тарифів, зближення в торгівлі з країнами соціалістичної системи та надання території для розміщення американських воєнних баз. СРСР відмовився від допомоги.

30 грудня 1951 р. план Маршалла був замінений за-коном "про взаємну безпеку". План Маршалла є однією з найбільш успішних економічних програм. Було дося-гнуто наступних цілей:

1)економіка країн Західної Європи була відбудова-на;

2)європейські країни погасили зовнішню заборгова-ність;

3)вплив комуністів та СРСР було послаблено;

4)США отримали великий ринок збуту;

5)було відновлено й зміцнено європейський серед-ній клас.

23. Особливості планів Дауеса та Юнга: коли були розроблені та на який час розраховані, яку мету переслідували, які країни приймали участь у реалізації, які наслідки мали для Німеччини та світу.

К концу 1922 – началу 1923 г. противоречия между Германией и странами-победительницами обострились. Наиболее острым оставался вопрос о репарациях. Уста-новленный в 1921 г. объем репараций оказался Герма-нии не по силам, что привело к обострению экономиче-ского кризиса в стране, тысячи предприятий прекрати-ли работу, возросла безработица, снизилась з/п, увели-чилась инфляция. Кризис приобрел международный характер и доказал необходимость пересмотра репара-ционных обязательств Германии.

План Дауэса. Для рассмотрения сложившегося по-ложения в июле 1924 г. в Лондоне была созвана конфе-ренция, которая одобрила доклад, разработанный ко-миссией экспертов под руководством американского банкира Чарльза Дауэса (план Дауэса), ставшего в 1925 г. вице-президентом США.

В соответствии с этим планом Франция эвакуирова-ла свои войска из Рурской области. План устанавливал размеры ежегодных выплат Германии на ближайшие четыре года по 1 - 1,75 млрд. марок в год, на после-дующие годы - по 2,5 млрд. марок. Общая сумма репа-рационных выплат не была определена. В качестве га-рантий репарационных выплат устанавливался кон-троль над железными дорогами и Государственным банком Германии.

Благодаря предложенному кредиту (200 млн. долла-ров) Германии были гарантированы ее выплаты, хотя наряду с этим возрастала задолженность германской экономики, а также ее зависимость от международной экономической ситуации. Вместе с тем создавались ус-ловия для иностранных инвестиций в экономику Гер-мании.

План был рассчитан на то, что германские предпри-ятия и фирмы перенесут свою внешнеэкономическую деятельность в Восточную Европу, и, прежде всего, в СССР. США, Великобритания и Франция намеревались таким образом избавиться от потенциального конку-рента в Европе.

План Дауэса создавал финансовую базу для роста реваншизма в Германии, способствовал ее экспансии на Восток. Принятие плана Дауэса свидетельствовало об усилении позиций США в Европе и провале попыток Франции установить свою гегемонию на континенте.

План Юнга. Второй репарационный план для Гер-мании был принят в 1929 г. и получил название «план Юнга», поскольку главой созданного Лигой Наций ко-митета экспертов по решению репарационных вопросов стал известный американский бизнесмен, президент электротехнического треста О. Юнг.

В августе 1929 г. план Юнга был утвержден на ме-ждународной конференции в Гааге. По новому репара-ционному плану размер ежегодных выплат был умень-шен и определен в 2 млрд. марок на ближайшие 37 лет. В соответствии с планом Юнга все формы и виды кон-троля над Германией, ее хозяйством и финансами лик-видировались. Для получения и распределения репара-ции был создан Банк международных расчетов, главной функцией которого стало финансирование тяжелой и военной промышленности Германии. Банк также укре-плял позиции американского капитала в Европе.

Было решено, что Германии будет возвращено пра-во управлять Рейхсбанком и имперской железной доро-гой. План Юнга послужил одной из причин внутрипо-литической конфронтации в Германии и способствовал укреплению позиций крупного капитала, который и привел к власти фашистов.