17. Версальський договір: сутність та дія на країни Західної Європи.

Варто звернути увагу на взаємини між Німеч¬чиною та Францією й Англією, як переможеної та переможців. Більшість положень Версальської мирної угоди, підписаної 28 червня 1919р. державами-переможницями (США, Британська імперія, Франція, Італія, Японія, Бельгія та ін.), з одного боку, та переможеною Німеччиною, з іншого, надзвичайно вразливе від¬билися на економіці останньої.

За Версальською угодою територія Німеччини скоротилася порівняно з 1914 р. на 1/8, а населення — на 1/10. Умови угоди передбачали повернення Німеччиною провінцій Ельзас та Лота¬рингія Франції, округів Мальмеді та Ейпен — Бельгії; Познань, частина Помор'я та Східної Прусії передавалися Польщі, яка знову виникла на карті Європи. Данциг (Гданськ) проголошував¬ся вільним містом, Мемель (Клайпеда) передавався під протекто¬рат Ліги Націй (з 1923 р. — Литві). За рішенням плебісциту час¬тина Шлєзвігу перейшла до Данії (1920р.), частина Верхньої Сілезії — до Польщі (1922 р.). За Версальською угодою Німеччина позбавлялася військово-морського флоту, армія обмежувалася 100 тис. чол. з 4-тисячним офіцерським корпусом. Відповідно до Версальської угоди Німеччина повинна була та¬кож відшкодувати збитки, які понесли країни-переможниці, у ви¬гляді репарацій. В той же час певні умови Версальської угоди надзвичайно сприятливо вплинули на економіку Франції, на посилення її еко¬номічного потенціалу, сировинної бази та матеріального потенці¬алу важкої індустрії, що дозволило Франції, першій серед країн, що воювали, подолати наслідки війни та вийти на довоєнний рі¬вень (1925 р.).

18. Європейське економічне співтовариство («Спільний ринок»): етапи розвитку та Характерні риси.

Быстрые темпы экономич. роста стран Европы после втор. мир. войны стал началом их интегр.в единое западноевроп. экономич. пространство. в 1951 г. создано Европейское объединение угля и стали ФРГ, Бельгия, Нидерланды, Люксембург, Франция, Италия. Эта орг-я контролировала 60% выплавки стали и 50% добычи угля в Зап. Евр. След.шаг-подписание в 1957 теми же странами Римского договора о создании Европейск. экономич. содружества. Цель-создать «общий рынок», обеспечить равномерн. развитие, стабильность и благополуч. населения Зап.Е.Для этого ликвидировали тамож. баръеры и огранич.на ввоз и вывоз всех факторов пр-ва, проведение единой там.политики. В основе отношений – свободная торговля и конкур. Начало этому процессу было положено 1 января 1958. путем снижения на 10% таможенных тарифов во взаимной торговле шести стран ЕЭС (ФРГ, Франция, Италия, Бельгия.Нидерланды, Люксембург). Евроатом, созданный в том же году регулировал развитие атомн. энергетики. В 1958г созданы высший законодат. и консультат. орган ЕЭС. Бюджет формировался из вкладов членов.

С 1 июля 1968 г. введен единый тариф на ввоз товаров из третьих стран, единая с/х политика, т.о. произошла окончательная отмена тарифов. С 1 янв. 1993 г функционирует единый внутр. рынок содружества, введены единые стандарты. В 1973 г. к «Общему рынку» присоединились Великобритания, Ирландия и Дания; в 1981 г. - Греция; в 1986 г. - Испания и Португалия; в 1995 г. - Швеция, Финляндия и Австрия. В ноябре 1993 вступил в силу Маастрихтский договор, согласно кот. ЕЭС превратилось в валютн.,политич. и экономич. Европейский Союз (к тому времени 12 членов) с единой внешн. политикой, гражданств. и валютой (в 1999 г на евро перешли 11 стран-членов). К 1 янв. 2007 г. ЕС расширился до 27 членов. Среди которых: Австрия, Бельгия, Болгария, Великобритания, Венгрия, Германия, Греция, Дания, Ирландия, Испания, Италия, Кипр, Франция, Латвия, Литва, Люксембург, Мальта, Нидерланды, Польша, Португалия, Румыния, Словакия, Словения, Финляндия, Чехия, Швеция, Эстония. Сейчас на «Общий рынок» приходится около 90% европейского промышленного производства.