16. Особливості розвитку неоліберального напрямку та його шкіл: німецької, американської, французької, англійської. Особливості економічної думки в. Ойкена, м.Алле, м. Фрідмена, ф. Хайека,

Неолібералізм – напрям в економічній теорії, що, базується на неокласичній методології і відстоює принципи саморегулювання економіки, вільної конкуренції та економічної свободи. Ринок розглядається як ефективна система, що в найбільшій мірі сприяє економічному росту і забезпечує пріоритетне положення суб’єктів економічної діяльності. Роль держави неолібералізм зводить до організатора та охоронця побудованої на класичних засадах економіки. Держава повинна забезпечувати умови для конкуренції і здійснювати контроль там, де вони відсутні. Функції держави по відношенню до соціальної сфери неолібералізм розглядає в зв’язку зі способом перерозподілу суспільних доходів, що ставиться в залежність від успіхів економіки і сприяти її розвитку.

Неолібералізм представлений цілим рядом шкіл, серед яких найбільш значними є лондонська (Ф. Хайек), чиказька (М. Фрідмен), фрейбурзька (В. Ойкен та Л.Ерхард), паризька (М. Алле).

Англ. Осн. Фрідріх фон Хайєк 1899-1992, Ноб. лауреат за праці з теорії грошей і кон'юнктурних коливань і взаємовпливу економічних, соціальних та інституціональних процесів. Ідея "спонтанного порядку": право максимальної свободи людини; зіткнення інтересів народжує раціональний порядок. Керувати явищами неможливо, їх можна тільки аналізувати, і то на мікрорівні, у конкретних обставинах. Умова волі і конкуренції - приватна власність. Держ. охор. свободу. Чим більше регулюється суспільство, тим більше людей у ​​ньому користується привілеями, так що суспільний статус людини починає визначатися не її працею і здібностями, а приналежністю до певної групи забезпечення. Підриваються стимули ек. активності. Пропонує знищити приватну монополію держ. на випуск грошей: нехай валюти конкурують. Теорія ділового циклу Хайєка: у період ек. підйому ціни ростуть швидше зарплат, реальна зарплата зменшується. Це створює умови для зайнятості: машинна праця заміняється людською, попит на інвестиції падає, це приводить до спаду виробництва. А при спаді зарплата росте (скорочується менше, ніж ціни), попит на роб. силу падає, ростуть інвестиції.

Нім. Об'єднує ідеї: сильна держ. + менталітет нації, здатність до самоорганізації і самопожертви + неокласичне саморегулювання ек. Осн. Фрейбургської школи - Ойкен. Раціональне держ. господарство представляв як "політику порядку", порядок забезпечує держава, вона стежить за справедливим розподілом.

Ерхард - директор управління господарства Економічної ради західної зони окупації, міністр нар. госп. ФРН, канцлер ФРН - провів знамениту "реформу Ерхарда", відновивши після війни ек. Німеччини (німецьке чудо). Почав з конфіскаційної грошової реформи і піврічного блокування рахунків, грошову масу в обороті скоротив до мінімуму, все було лібералізовано, у тому числі зарплата і квартплата. Прийнятий закон проти монополій. Стимулювався приплив роб. сили з Туреччини.

Амер. Монетаризм як варіант неолібералізму в 40-50 розробив Фрідман (чиказька школа). Психологічні фактори - рівноправні складові врівноважування ек. системи. Загальний принцип аналізу - кількісна теорія грошей. Держ. втручання блокує дію стихійних регуляторів. Основний принцип: альтернативи ринковому механізму не існує. Циклічність ек. розвитку має грошову природу: ріст грош. маси в обороті провокує інфляцію. Тому основний фактор ек. рівноваги в суспільстві - стабільна, контрольована динаміка пропозиції як осн. об'єкт держ. контролю й основа внутрішн. політики. Інфляція - прийнятна плата за зайнятість. Спровокована емісією, вона навіть необхідна як додатковий генератор ефективного попиту. Але вона народжує проблеми, які розкладають рин. механізм, і державі вже доводиться застосовувати надзвичайні заходи. "Грошове правило" збалансованої довгострокової монетарної політики: збільш. грош. маси має бути систематичним, стабільним, плановим, незалежним від кон'юнктури і циклічних коливань. При наростанні кризи Центрбанк збільшує грош.пропоз. і знижує ставку %, стимулюючи інвестування. Держ. повинна регулювати не попит на гроші (як у Кейнса), а пропозицію їх, тоді ринок сам встановить ставку % і стимулює механізми саморегулювання ек. Інфляція ж не забезпечує ріст зайнятості. Повинно бути об'єктивне, природне безробіття 4-5%: ринок праці як стабілізатор кон'юнктури та рівня зарплати, безробіттю теж притаманна циклічність. Психолог. чинники провокують імпорт інфляції - передачу шокового стану з країни в країну. Тому Ф. пропонує плаваючий курс.

Пар. Алле – французький економіст, нобелівський лауреат 1988р. Його заслуга складається в доказі двох теорем теорії добробуту: в ринковій економіці ніхто не може стати багатіше, не зробивши при цьому когось бідніше. Тому, якщо диференціація доходів у суспільстві така, що потрібен перерозподіл доходів, то це варто робити через систему оподатковування і цінову політику. Поводження людини перед „обличчям” економічного ризику стає раціональним. Автор „теореми еквівалентності”, „парадокса Алле”, концепції конкурентного планування в застосуванні до великих державних монополій..

Арон: сучасний досвід говорить не тільки про те, що формальні і реальні волі не є несумісними, але і про те, що в нашу епоху в західних суспільствах волі першого і другого роду реалізовані „найменш недосконалим способом”. Звичайно, ні інтелектуали, ні прості люди на Заході не здаються вдоволеними. Але їхня незадоволеність „відкидає як розпач, так і сподівання” .