12. Економічні причини та наслідки світової економічної кризи 1929 – 1933 рр. Альтернативи виходу з «Великої депресії» в сша, Німеччині, Франції та Англії.

Світова економічна криза 1929—1933 рр.. відома в історії як «Велика депресія», охопила майже всі країни світу та відкинула їх економіку на кілька десятиріч назад, іноді до рівня межі XIX— XX ст., хоча вплив її на окремі країни був різним.

Про те, що стало причиною кризи, суперечки в економічній літературі ведуться й досі. Зовні нею стало перевиробництво, викли¬кане тим, що швидкі темпи зростання, притаманні світовій економіці в попередні роки, створювали численні диспропор¬ції, які повинні були бути ліквідовані.

Німеччина.

Інша картина спостерігалася в країнах, де застосовували полі¬тику, близьку до політики нацистів у Німеччині. Прийшовши до влади в 1933 р., нацисти обрали шляхом виходу з кризи тотальну мобілізацію ресурсів та воєнний реванш. Різко зростають воєнні видатки. Приймається закон про примусове картелювання, створюється сім промислових груп: промислова, енергетична, реміснича, торговельна, банківська, страхова, транс¬портна. Що стосується аграрного сектора, то ухвалюється закон про спадкові двори, який сприяв зміцненню заможних селянсь¬ких господарств — гросбауерських. У 1935 р. приймається закон про оборону імперії, запроваджу¬ється загальна воїнська повинність. Усупереч міжнародним уго¬дам починає швидко зростати німецька армія. Зростає державне втручання. Вивіз якої був фактично заборонений.

У результаті такої політики вже через рік у Німеччині ліквідо¬вано безробіття, показники економічного зростання, особливо в галузях важкої промисловості (воєнне виробництво), різко пішли вгору. Отже, така модель виходу з кризи давала моментальний позитивний ефект. Але, на думку більшості дослідників, незва¬жаючи на високі економічні показники, Німеччина стояла перед катастрофою, адже в основі її процвітання лежала штучно роз¬кручена воєнна кон'юнктура.

США.

Першою акцією нової адміністрації, яка приступила до вико¬нання своїх обов'язків у лютому 1933 р. було проголошення над¬звичайного стану та закриття всіх банків на «банківські каніку¬ли» до 9 березня 1933 р., коли був прийнятий «Надзвичайний за¬кон про банки». Було прийнято закон про припинення вивозу за кордон золота та обов'язковий продаж громадянами золота державі, причому за цінами, вищими за рин¬кові, що дало змогу не лише закупити близько 200 т золота, а й призвело до штучного зниження курсу долара.

Серед законів, прийнятих у перший період президентства Ф. Д. Рузвельта, найважливішими слід вважати «Закон про від¬будову національної промисловості» та «Закон про регу¬лювання сільського господарства», прийняті в першій по¬ловині 1933 р. Відповідно до закону підприємці повинні були об'єднуватися в союзи, всередині яких діяли так звані «кодекси чесної конкуре¬нції»— правила, які б регулювали умови конкуренції, зайнятості та наймання і захищали інтереси споживачів. Кодекси передба¬чали обмеження тривалості робочого дня (не більше 8 год.), установлювали мінімальний рівень заробітної плати (не менше 12 дол. на тиждень), розподіляли ринки збуту.

У 1935 р. при¬ймається закон про соціальне страхування, за яким запроваджу¬ються обов'язкові пенсії за віком (з 65 років) та обов’язкова допомога у зв'язку з безробіттям (у середньому 1 1 дол. на тиж¬день). Страхові фонди формуються за рахунок відрахувань з при¬бутку підприємств та заробітної плати працюючих. Закон про регулювання сільського господарства був спрями '-аний на припинення подальшої аграрної кризи. З метою підтри¬мання цін на сільськогосподарську продукцію передбачалося скорочення посівних площ га поголів'я худоби. Фермерам було надано кредити на 100 тис. дол. Унаслідок цього припинився продаж розорених фермерських го¬сподарств.

На відміну від «Нового курсу» Рузвельта, Велика Британія в боротьбі з наслідками «Великої депресії» не пішла шляхом по¬рятунку промисловості, фермерських господарств і проведення реформ у соціальній сфері.

Головним у діяльності уряду було:

-виправлення дисбалансу бюджету;

-поліпшення становища у внутрішній і зовнішній торгівлі.

Великобританія використовувала у боротьбі із наслідками світової кризи власний величезний історичний досвід головного «банкіра світу». Тому в 1931—І934 роках уряд Вели¬кої Британії головним економічним завданням вважав забезпе¬чення сприятливих фінансових умов для розвитку промисловості, сільського господарства, торгівлі.

Попри важкі соціально-економічні наслідки, економічна криза 1930-х років дала змогу суттєво поліпшити загальний стан на¬родного господарства Франції.

Фінансову підтримку з боку держави мали підпри¬єства- насамперед військово-промисло¬вий комплекс, які безпосередньо залежали від державних замов¬лень і підтримувалися податковими і митними пільгами. Суттє¬вий вплив держава справляла й на сільське господарство. Щоб утримувати стабільний рівень цін на сільськогосподарську про¬дукцію, селянам виплачували державні премії за скорочення по¬сівних площ і знищення частини зібраного врожаю.У цей період уряд Франції проводив соціальну програму, спрямовану па зниження рівня безробіття, організацію громадсь¬ких робіт. Ця певним чином забезпечувала вихід економіки з кризи із най¬меншими втратами.