22. Нетрадиційні уроки, їх характеристика.

На небезпечну тенденцію зниження інтересу учнів до за­нять, яка появилась у нашій школі ще в середині 70-х років, масова практика відреагувала нестандартними уроками, го­ловною метою яких є пробудження й утримання інтересу школярів до навчальної праці.

 Нестандартний урок — це імпровізоване навчальне заняття, що має нетрадиційну стру­ктуру. Назви уроків дають деяке уявлення про цілі, завдан­ня, методику проведення таких занять. Найпоширенішими типами нетрадиційних уроків є: уроки-прес-конференції, уроки-аукціони, уроки-ділові ігри, уроки-занурення, уроки-змагання, уроки типу КВК, уроки-консультації, комп'ютерні уроки, театралізовані уроки, уроки з груповими формами ро­боти, уроки взаємного навчання учнів, уроки творчості, уро­ки, які ведуть учні, уроки-заліки, уроки-сумніви, уроки-творчі звіти, уроки-формули, уроки-конкурси, уроки-фантазії, уроки-«суди», уроки пошуку істини, уроки-концерти, уроки-діалоги, уроки-ролеві ігри, уроки-екскурсії, інтегральні уроки тощо.

Нестандартні уроки більше подобаються учням, ніж буден­ні навчальні заняття. У них незвичайні задум, організація, методика проведення. Тому багато педагогів бачать у них прогрес педагогічної думки, правильний крок у напрямку де­мократизації школи. З іншого боку — перетворювати нестан­дартні уроки в головну форму роботи, вводити їх у систему недоцільно через відсутність серйозної пізнавальної праці, невисокої результативності, великої втрати часу.

Нетрадиційні (нестандартні) уроки — це імпровізоване, але добре проду­мане заняття, яке має своєрідну структуру. Вони цінні своєю оригінальністю і розвиваючим та виховним ефектами.

Урок, проведений нестандартно, стимулює творчість учителя і його вихо­ванців, створює сприятливі умови для співробітництва учнів один з одним і з учителем. До таких уроків слід готуватись особливо ретельно, а тому нетра­диційні уроки проводяться не так вже й часто.

У педагогічній літературі вирізняють різні типи нетрадиційних уроків. Найбільшого поширення набули нетрадиційні уроки за такими формами:

1) урок-вистава;2) урок-змагання;3) урок-естафета;4) урок взаємного навчання;5) урок із груповою формою роботи;6) урок, який проводять самі учні;7) урок-«наукове дослідження»;8) урок творчих звітів (урок творчості);9) урок конкурсів;10) урок-вікторина;11) урок фантазії;12) урок-конференція;13) урок-семінар;14) урок-рольова гра (урок-ділова гра);15) урок-експериментальне дослідження;16) урок-«гонка-марафон»;17) урок-ода;18) урок-диспут (урок-діалог);19) інтегрований (міжпредметний) урок;20) урок-подорож;21) урок-казка;22) театралізований урок;23) урок-гра у формі інтерв'ю, прес-конференції, суду тощо;24) урок-гра, що є імпровізацією популярних телепередач (КВК, «Полі чудес», «Що? Де? Коли?»).

Одним з найефективніших засобів, що поєднує навчальну, розвиваючу і виховну функції, є дидактична гра. До участі в такій грі обов'язково залуча­ються всі учні класу. Суттєвою ознакою дидактичної гри є наявність чітко визначеної мети навчання й відповідного педагогічного результату. Основ­ними структурними компонентами дидактичної гри є ігровий задум, правила гри, ігрові дії, пізнавальний зміст (дидактичні завдання), обладнання та ре­зультати гри.

Ігрова форма занять створюється на уроках за допомогою ігрових прийомів та ситуацій, реалізація яких відбувається за такими ос­новними напрямами:

        дидактична мета ставиться у формі ігрового завдання;

        навчальна діяльність учнів під­порядковується правилам гри;

        до навчальної діяльності вво­диться елемент змагання, який перетворює дидактичну задачу в ігрову;

        успішність, виконання дидак­тичного завдання пов'язується з ігровим результатом.