
- •Сутність процесу навчання, його функції та методологічна основа. Рушійні сили навчального процесу.
- •Процес навчання як система. Структурні компоненти процесу навчання, як соціально-педагогічної системи.
- •Учіння як навчально-пізнавальна діяльність учнів. Основні етапи оволодіння знаннями.
- •Принципи навчання як вихідні положення, що визначають характер пізнавальної діяльності учнів та технологію діяльності вчителя.
- •Принцип систематичності і послідовності навчання, його характеристика та шляхи реалізації в загальноосвітній школі.
- •Принципи науковості та доступності навчання, їх характеристика, шляхи реалізації в загальноосвітній школі.
- •Принцип наочності навчання. Я.А Коменський, к.Д.Ушинським про роль наочності у навчально-виховному процесі.
- •Принцип самостійності та активності у навчанні, його характеристика та шляхи реалізації у загальноосвітній школі.
- •Українська народна дидактика: завдання, мета, зміст.
- •Загальна характеристика змісту освіти відповідно до вимог Закону України "Про освіту". Взаємозв'язок загальної, політехнічної та професійної освіти.
- •Освіта є складним феноменом і процесом, який охоплює послідовні етапи і такі взаємопов'язані змістові напрями, як загальна, політехнічна, професійна освіта. Загальна освіта.
- •Політехнічна освіта.
- •Професійна освіта.
- •Цілі та пріоритети оновлення змісту освіти. (Національна доктрина розвитку освіти України в ххі ст., Національна стратегія розвитку освіти в Україні на 2012-2021 роки)
- •Джерела змісту освіти: навчальний план, навчальна програма.
- •Навчальні підручники і посібники. Вимоги до підручників і посібників. Проблема створення електронних джерел (підручників, посібників для учнів зош).
- •Поняття методу, прийому та засобу навчання. Критерії оптимального добору методів та засобів навчання.
- •Характеристика методів організації навчально-пізнавальної діяльності учнів.
- •Характеристика методів стимулювання навчально-пізнавальної діяльності учнів.
- •Характеристика методів контролю та самоконтролю в навчанні.
- •Поняття про організаційні форми навчання. Типологія уроків.
- •Класно-урочна система. Історія виникнення та сучасний стан. Вимоги до уроку, як основної форми організації навчання.
- •Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів. Характеристика 12-ти бальної системи оцінювання знань, умінь та навичок школярів. Педагогічні вимоги до оцінювання навчальних досягнень учнів.
- •Нетрадиційні уроки, їх характеристика.
- •Поняття контролю. Методи і форми контролю. Функції контролю.
- •Види навчання: догматичне, пояснювально-ілюстративне, проблемне, програмоване. Їх характеристика
- •Нові технології навчання (за вибором студентів).
- •Комп`ютер як засіб навчання. Комп`ютерні програми (нкп). Їх види, методика застосування в навчальному процесі
Навчальні підручники і посібники. Вимоги до підручників і посібників. Проблема створення електронних джерел (підручників, посібників для учнів зош).
Подальша конкретизація змісту освіти здійснюється в шкільних підручниках, які е основним джерелом знань та організування самостійної роботи учнів.
Підручник - книга, що містить основи наукових знань з певної навчальної дисципліни відповідно до цілей навчання, встановлених програмою і вимогами дидактики.
У підручнику втілюються важливі компоненти змісту освіти: знання про природу, суспільство, техніку, людину, способи діяльності, закони тощо. Окрім того, він містить завдання, вказівки і методичні рекомендації.
Цілі освіти, навчальна програма з предмета, дидактична теорія ставлять певні вимоги до підручників: висока науковість, доступність, точність, ясність і яскравість викладення змісту, його практична спрямованість, міжпредметні зв'язки. Підручник має бути одночасно стабільним (забезпечувати рівновагу між компонентами змісту, відносну сталість основних наукових теорій) і мобільним (передбачати можливість введення нових елементів знань без порушення основи).
Сучасний підручник виконує освітню, розвивальну, виховну і дослідницьку функції. Освітня функція підручника полягає в забезпечені процесу засвоєння учнями певного обсягу систематизованих знань відповідно до сучасного рівня розвитку конкретної науки, формуванні в учнів пізнавальних умінь і навичок. Розвивальна функція підручника сприяє розвиткові учня, формує його перцептивні, мнемонічні, розумові, мовні та інші здібності. Виховна функція полягає в здатності підручника впливати на світогляд учня, його моральні, естетичні почуття, ставлення до праці, навчання, формувати й удосконалювати певні риси особистості школяра. Управлінська функція передбачає програмування певного типу навчання, його методів, форм і засобів, способів застосування знань у різних ситуаціях. Дослід' ницька полягає у спонуканні учня до самостійного розв'язування проблеми.
Основні функції підручника пов'язані із системою дидактичних принципів науковості, доступності, цілеспрямованості, систематичності та послідовності, всебічності, зв'язку з життям та ін.
Зміст навчального матеріалу підручника формується за логічним, психологічним і генетичним принципами. Логічний принцип вимагає розміщення навчального матеріалу відповідно до сучасної логічної структури певної науки. Психологічний наголошує на необхідності викладати матеріал з урахуванням пізнавальних можливостей учнів, а генетичний принцип передбачає його розміщення у такій послідовності, в якій він формувався історично.
Структура підручника містить тексти і позатекстові компоненти. Тексти підручника за дидактичними функціями поділяють на основний, додатковий і пояснювальний. За характером відображення дійсності та дидактичною метою вони бувають теоретичні (містять теорії, закономірності та методологічні знання) або емпіричні (у них ідеться про факти, явища, події, вправи, правила).
За провідним методом викладу матеріалу тексти підручника поділяють на:
а) репродуктивні - високоінформативні, структуровані, зрозумілі учням тексти, які відповідають завданням пояснювально-ілюстративного навчання;
б) проблемні - тексти підручника у формі монологу, в яких визначено суперечності, розв'язується проблема, аргументується логіка руху думки;
в) програмовані - тексти, зміст яких подається частинами, а засвоєння кожної частини інформації перевіряється контрольними запитаннями;
г) комплексні - тексти підручника, які містять певні дози інформації, необхідної учням для розуміння проблеми, що визначається логікою проблемного навчання;
ґ) додаткові - тексти, введені в підручник з метою розширювати, збагачувати знання учнів щодо важливих компонентів змісту навчального матеріалу.
До позатекстових компонентів підручника належать:
- апарат організації засвоєння: запитання і завдання, інструктивні матеріали (пам'ятки, зразки розв'язків задач, прикладів), таблиці, написи-пояснення до ілюстративного матеріалу;
- ілюстративний матеріал: рисунки, малюнки, схеми;
- апарат орієнтування: вступ, зміст, бібліографія.
Усі запитання і завдання підручників за ступенем пізнавальної самостійності учнів поділяють на репродуктивні (вимагають від учнів відтворення знань без істотних змін) і продуктивні, або творчі (передбачають трансформацію знань, істотні зміни в їх структурі або пошук нового).
Крім підручників, як допоміжний засіб використовують навчальні посібники.
Навчальний посібник - книга, яка розширює межі підручника, містить додаткову, найновішу і довідкову інформацію.
До навчальних посібників належать збірники вправ і задач, хрестоматії, словники, довідники, історичні та географічні карти, книги для позакласного читання, слайди, кінофільми, магнітофонні записи.
Для національної школи характерні інтеграційні процеси, велика варіативність програм і підручників. Особлива увага приділяється комп'ютерній грамотності, оволодінню учнями такими способами діяльності, як алгоритмізація, програмування і розв'язування завдань за допомогою ЕОМ. Водночас автори сучасних підручників і посібників не завжди враховують основні вимоги до організування засвоєння їх змісту, ігнорують положення теорії і методики навчання, висвітлюють у диспропорції теоретичні, емпіричні та практичні компоненти змісту, розкривають його в одній стандартній логіці. Такі навчальні книги не допомагають, а заважають учителю використовувати розроблені дидактикою і методикою різні типи уроків, не забезпечують достатньою мірою розвиток таких психічних процесів, як усвідомлення матеріалу, осмислення зв'язків між його елементами, формування вмінь застосовувати знання в стандартних і змінених умовах. А це покладає на вчителя додаткове завдання - компенсувати всі вади підручника, який мав би допомагати йому без додаткових затрат часу і зусиль планувати й організовувати проведення уроку.
Стрімкий процес комп'ютеризації освіти з урахуванням сучасних комп'ютерних систем, що у навчальними закладами країни, відкриває освіті шлях електронним підручниками.
Отже, є велика кількість переваг електронного підручника над друкованим, тому проблема створення якісного електронного підручника є актуальною нині проблемою. Сьогодні створено досить багато електронних навчальних посібників, лідерами у цій галузі є виробники “>Физикон”,КиМ, 1С, “Кирило та Мефодій”,TeachPro. Якщо казати про конкретних підручниках, слід зазначити книжку ПлатоноваЮ.М., Уткіна Ю.Г., ІвановаМ.И. “електронний екзаменатор ви вдома.Информатика”[10]. Автори підручника у своїй книжці спробували створити посібник, яке дасть читачеві загального уявлення про побудову самого персонального комп'ютера, про роботу з них і деякими програмами, крім того, створити систему, що дозволить здійснювати самоконтроль знань по пройденим тем. На жаль їх роботу не назвати ідеалом електронного інтерактивного посібники - у книжці є дуже багато фактичних помилок, та й сам електронний екзаменатор має низку вад.