1.3 Розподіл насаджень на корінні та похідні

Для певного типу лісу існує тільки один корінний тип деревостану і може бути багато похідних типів деревостану.

Тип деревостану – найменш і найбільш конкретна одиниця лісівничої типології, яка встановлюється в межах типу лісу за ознакою переважаючої породи. Тобто, тип деревостану об’єднує лісові насадження, однорідні за складом деревного ярусу і умовами місцезростання.

Корінний тип деревостану – це такий тип який історично складено відповідає даним лісорослинним умовам, типу лісу.

Похідний тип деревостану – це такий тип який історично під дією певних природні чи антропогенних факторів створився на не характерних для нього лісорослинних умовах, типу лісу, замінивши корінний деревостан. Під терміном природних факторів розуміємо небажану зміну порід призведену пожежами природного походження, масовим розповсюдженням шкідників, хвороб, зміна клімату; а під терміном антропогенних факторів розуміємо вплив людини: не правильне ведення лісового господарства, відновлення зрубів не відповідними породами, забруднення навколишнього середовища, створення пожеж та інший негативний вплив на ліс.

Типи деревостану виділяються за переважаючою породою і характерною для неї домішкою в межах типу лісу. Знаючи склад порід, які утворюють корінну асоціацію типу лісу, не важко уявити відповідні їм типи деревостанів. Таким чином, корінними деревостанами кожного типу лісу вважаються такі, склад і продуктивність яких близькі до складу і продуктивності збережених.

Насадження, які природно появилися, або штучно створені на безлісних (раніше лісових) і порушених місцезростаннях і не відповідають за складом природним насадженням в ідентичних місце походженнях, відносяться до похідних деревостанів.

Отже, розглянувши сукупність різних факторів та особливості стосовно виділення того чи іншого типу деревостану, з врахуванням вище сказаного, здійснюємо розподіл площі насаджень типу лісу на похідні та корінні деревостани, результати якого заносимо в табл. 1.3.

1.4 Розрахунок обсягу лісогосподарських заходів

Рубки догляду за лісом є основним лісогосподарським заходом. При веденні господарства у лісі перевага надається цілеспрямованому штучному вилученню небажаних дерев.

Рубки догляду за лісом-це найважливіший селекційний спосіб формування і вирощування високопродуктивних деревостанів. Він полягає в періодичній вирубці частини дерев,яку з лісівничої та екологічної точки зору залишати в деревостані не доцільно.

Уся сукупність заходів, що направленні на вирощування насаджень, які відповідають потребам народного господарства називають доглядом за лісом. До найголовніших відносять: періодичну вирубку хворих, заражених чи пошкоджених дерев у деревостані; періодичне омолодження підліску; догляд за узліссям; догляд за лісосмугами; хімічний догляд за лісом та формування ландшафтів.

Головним завданням рубки догляду є:забезпечення кращих умов, екологічного режиму для тих дерев, що залишається для подальшого росту і розвитку. При цьому регулюється породний склад лісових насаджень за рахунок збереження господарсько цінних порід. В насадженні залишаються кращі дерева, то для головної рубки підвищується не тільки якість вирубаної деревини, але й скорочуються строки технічної стиглості деревостану.

Для встановлення обсягів лісогосподарських заходів з вихідних даних необхідно взяти до уваги групу віку, повноту, тип деревостану, та виходячи з цінності деревних порід, проектуємо обсяг лісогосподарських робіт для підвищення продуктивності насаджень. На основі цього складаємо табл.1.4.

Як видно з таблиці 1.4. в насадженнях запроектовано з метою підвищення їхньої продуктивності, комплекс лісогосподарських заходів.

2. Проект доглядових рубань

2.1. Огляд спеціальної літератури

Район буковихсмереково-ялицевих лісів займає схили північного і південного макросхилів. Поширений в Бескидах, Прикарпатті, Закарпатті і Буковині, Горган. Лісова рослинність повсюдно носить сильний відбиток господарської діяльності людини.

Доглядові рубання за лісом являються одними з найважливіших лісогосподарських міроприємств направлених на вирощування господарсько-цінних насаджень, і полягають у періодичному вилучанні дерев із

деревостану, подальше залишення яких в насадженні є недоцільне, з метою створення кращих умов для росту і розвитку дерев які залишаються на корені.

Перед даними рубаннями стоять як біологічні так і економічні передумови.

Біологічні передумови проведення доглядових рубань слідуючі:

- більш ефективне використання сонячної енергії за рахунок направленого формування крон і лісового намету, що забезпечує збільшення кількості світлових листків;

- створення ступеневої зубчатої зімкнутості лісового намету при якій освітлюється не тільки верхня частина крон лісових дерев, а і її боки (більша частина);

- спрямована зміна лісового внутрішнього середовища, доступ світла, вологи, тепла до поверхні ґрунту прискорює процес розкладу лісової підстилки і посилює діяльність мікроорганізмів та ґрунтової фауни;

- систематичне збільшення площі живлення дерев які залишаються на корені;

- регулювання природного відбору активним штучним методом;

- регулювання між видової боротьби в мішаних насадженнях, з метою створення кращих умов для порід які найкраще відповідають лісорослинним умовам.

Економічні передумови є наступні:

- додаткове використання деревини за рахунок проміжного користування;

- скорочення строків вирощування технічно стиглої деревини;

- підвищення продуктивності праці на деревообробних підприємствах;

- розвито ряду нових виробництв;

- збільшення державного доходу з одиниці лісової площі.

Також на доглядові рубання покладені ряд завдань, а саме:

- покращення складу насаджень;

- підвищення якості і стійкості насаджень;

- скорочення термінів вирощування технічно стиглої деревини;

- збільшення виходу деревини з одиниці лісової площі;

- збереження і посилення захисних, грунто, водоохоронних, рекреаційних, та інших корисних функцій лісу.

В залежності від віку насадження на території України проводяться такі види доглядових рубань за лісом, як:

- освітлення;

- прочищення;

- проріджування;

- прохідне рубання.

Освітлення – догляд за складом деревостану. Проводять в насадженнях

віком до 10 років. Основна мета – це формування насаджень бажаного складу та густоти, збереження такої участі головної породи яка б відповідала конкретним лісорослинним умовам і призначенню створеного насадження.

Прочищення – догляд за складом і густотою деревостану. Проводиться в насадженнях віком від 11 до 20 років. Мета – покращення складу майбутнього насадження, покращення форми насадження, добиваються рівномірного розміщення дерев головної породи по площі, регулювання кількісного співвідношення між окремими породами.

Проріджування – проводяться в насадженнях віком від 21 до 40 років, це догляд за густотою і формою деревостану, формою стовбура та крони. За мету прорідження має – формування стовбура, крони кращих дерев, головна увага приділяється якості та структурі насаджень, покращення складу, в окремих випадках формування другого ярусу насаджень.

Прохідне рубання – це догляд за приростом і формою деревостану. Проводиться в насадженнях віком від 41 року і закінчуючи за один клас віку до рубання головного користування (РГК), а саме за 20 років. Основна мета прохідних рубань – це збільшення приросту кращих дерев по висоті і діаметрі, підвищення товарності насаджень, скорочення термінів вирощування технічно стиглої деревини, проводиться поліпшення складу насаджень,створення умов для покращення плодоношення, появи сходів і підросту головних лісоутворюючих порід.

Рубки догляду служать для того, щоб виростити ліс доброї якості та високої продуктивності, при певному догляді. Основні завдання яких такі:

1. Забезпечити відповідний видовий склад.

2. Сформувати ліс з дерев високої якості.

3. Прискорити ріст лісу.

4. Підвищити продуктивність і стійкість деревостану.

5. Отримати додаткову деревину.

6. Поліпшити санітарний стан лісу.

7.Посилити водорегулюючі, водоохоронні та грунтозахисні функції лісу.

Отже, доглядові рубання – це засіб масової селекції, що дозволяє значно поліпшити видовий склад, підвищити продуктивність і стійкість насаджень, а також якість деревини. Крім того, отримується додаткова деревина.

2.2. Біологічна та екологічна характеристика деревних порід вологої смереково-ялицевої су бучини

Бук лісовий (Fagus sylvatica L.)- дерево 1-ї величини. За сприятливих екологічних умов досягає висоти 50м і діаметра 1,5-2м. Формує повно деревні стовбури правильної форми. Може жити до 450-500 і більше років і давати приріст до 300-350 років.

Бук – порода помірно теплого, вологого гірського і морського клімату. В Україні найбільші масиви букових лісів розташовані на південно-західному мегасхилі Карпат, у висотному діапазоні 500-1200м, який характеризується значною кількістю опадів (700-1200 мм за рік), високою вологістю повітря, м'якою, без значних коливань температури зимою. У висотному діапазоні 600-800(900)м, на відміну від нижчого і вищого гіпсометричних рівнів, розташовуються чисті букові ліси. Це пояс екологічного оптимуму для бука, і тут він майже повністю витісняє з деревостанів інші породи. Букові деревостани високоповнотні. У пралісах у віці 120 років буки досягають висоти 34м і середнього діаметра 45см.

На своїй східній межі ареалу бук не опускається нижче 250м над р.м. У даному випадку виявляє себе клімато-екологічна властивість бука - приуроченість до м'якого морського і гірського клімату. Коливання температури, знижена вологість повітря мають на бука негативний вплив і обмежують його ареал.

Бук витримує короткотермінові зниження температури до -30-35°С, але пошкоджується у разі тривалих морозів навіть якщо вони невеликі -13-23°С. На відкритих місцях, у замкнутих котловинах, на полях і південних схилах бук потерпає від опіків сонця і заморозків. Мінімально необхідна річна кількість опадів для бука лісового 450-500 мм. В місцях острівного поширення в рівнинній частині України букові ліси приурочені до підвищених елементів рельєфу, на яких, порівняно з оточуючими місцевостями, опадів випадає більше.

Це дуже тіневитривала порода, яка формує високу зімкнутість деревостану, що зріджуються у віці понад 150 років. За тіневитривалістю він поступається ялиці білій і ялині європейській, але є тіневитривалішим, ніж явір. Під наметом зімкнутих деревостанів бука надземний покрив мертвий. Як тіневитривала порода бук часто формує чисті одноярусні деревостани, без підліску, зі слабо вираженим трав'яним покривом.

Бук лісовий належить до мезофітів. Його оптимум - свіжі едатопи, в яких він виявляє найбільшу стійкість і досягає за продуктивністю І-Іа класу бонітету. В сухих едатопах його бонітет падає до III-IV, у вологих - до ІІ-ІІІ. У сирих едатопах бук не росте через низьку їх аерацію.

За відношенням до багатства ґрунтів бук належить до мегатрофів. Він вибагливіший, ніж клен гостролистий, явір, граб звичайний, але менш вибагливий, ніж ялиця біла. Краще росте на ґрунтах і гірських породах, які багаті на вапно. Це особливо простежується на східній межі ареалу. Найбільш продуктивні деревостани (Іа-І класу бонітету) формує в грудових типах лісу (на буроземах). В Українських Карпатах близько 90% чистих букових деревостанів приурочені до грудів.

У перші роки життя в бука росте стрижневий корінь, але потім коренева система формується як поверхнева з міцним боковим корінням, яке на потужних ґрунтах заглиблюється на 1,5м і більше. Бокові корені часто відходять у боки від основи стовбура безпосередньо під підстилкою. На глибоких ґрунтах бук порівняно стійкий до вітру, на мілких кам'янистих - вітровальний, особливо на ділянках, зріджених рубаннями.

Дерева бука лісового починають плодоносити в насадженнях у 40-60-річному віці, найрясніше плодоносять 150-200-річні. Найбільший урожай горішків дають ширококронні, добре освітлені дерева першого ярусу. У чистих букових деревостанах урожаї горішків більші, ніж у тих, що містять домішку інших порід. Найбільші урожаї дають чисті букові деревостани з повнотою 0,6-0,7.Певної періодичності у плодоношенні бука в Карпатах не відзначено. Рясні урожаї горішків бувають тут в середньому один раз на десять років, середні повторюються частіше - через 4-6 років. У Карпатах та на Розточчі природно бук відновлюється дуже добре.

Ялиця біла (Abiesalba L.) - ареал в межах України обмежується Карпатами і деякою мірою Прикарпаттям, де вона як правило утворює змішані деревостани з ялиною звичайною і буком лісовим. Чисті деревостани природних насаджень ялиці зустрічаються дуже рідко. Тіньовитривалість її дещо більша ніж у смереки але решта біологічних властивостей (відношення до родючості і зволоження ґрунту, тепла інтенсивність росту та ні.) такі ж самі як і у ялини. Ялиця біла – вітростійка, пошкоджується заморозками в молодому віці, повільно росте при недостатньому освітленні, інтенсивно проростає при достатньому освітленні, чутлива до пошкоджень.

Екологічні особливості ялиці білої вимагають починати догляд і повторювати його регулярно, що дозволяє сформувати певний склад, а також треба звернути увагу на збереження (дуба, ясена, ільма гірського, клена гостролистого, граба, модрини і сосни) вони покращують ріст ялиці.

Смерека (Piceaabies L) - є головною типоутворюючою породою Українських Карпат. Це – типово мезотрофна порода, найбільш широко розповсюджена у сугрудах. В екстремальних умовах може формувати чисті смерекові насадження, а оптимальної продуктивності досягає в грудах.

За умовами зволоження смерека є типовим мезофітом, але частково заходить у сирі гігротопи. У деревостанах смерекової групи лісу є багато деревних порід, які виступають характерними домішками: бук, ялиця, вільхи сіра і зелена, сосни звичайна та гірська.

Корінні деревостани смереки звичайної займають 420 тис.га. Також значну площу (близько 150 тис.га) займають похідні смеречини, які часто відносять до корінних деревостанів.

Ялицеві сусмеречини є найбільш поширеними і займають 53%. Менш поширеними є вологі високо гірські сусмеречини (23%). Вологі буково-ялицеві сусмеречини та вологі чисто смерекові субори займають 15% і 5% відповідно. Інші типи лісу є менш поширеними і найчастіше, вони виконують ґрунтозахисну та водоохоронну роль.

Смерека є типотвірною породою в суборах, сугрудах і грудах.

Як екологічна домішка вона виступає у всіх трофотопах.

Особливої уваги і охорони заслуговують смерекові типи лісу з домішкою реліктового кедра до льодовикового періоду.

2.3. Характеристика ділянок, які вимагають доглядових рубань

Освітленню підлягають ділянки, які досягли віку 1- 10 років і з повнотою не менше 0,8. Його слід починати проводити через 3-5 роки після рубки головного користування, де спостерігається явне пригнічення головних порід швидкоростучими, мягколистяними породами, а також у чистих перегущених молодняках із помірною інтенсивністю до 20-30 %.

Прочищення проводять в насадженнях, які мають вік від 11 до 20 років, при цьому повнота повинна становити як і для освітлення, не нижче 0,8. Як правило в даному типі лісу проводять прочищення з повторюваністю 4-6 років і інтенсивністю до 20-30 % в насадженнях які мають таку саму характеристику як і для освітлення.

Прорідження проводять в насадженнях повнота яких становить не нижче 0,8 і які досягли віку 21-40 років. Як правило це ділянки які мають в своєму складі частку небажаних порід, або є дуже сильно перегущені. Інтенсивність як правило становить не вище 20%.

Під прохідні рубання попадають ділянки, які набули віку 41 року із повнотою 0,9 і вище. Закінчуються проводитись даний вид рубань в насадженнях за один клас віку до рубань головного користування.

Детальна характеристика ділянок які вимагають доглядових рубань приведена в табл. 2.1., де приведена інтенсивність у відсотках від загального запасу, і запас по вирубу по кожній ділянці, який визначається по інтенсивності.