146. Поняття та види договорів у сфері розпорядження майновими правами інтелектуал власності

Договори щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності — це група договорів у сфері інтелектуальної власності, спрямованих на набуття, зміну чи припинення майнових прав на об’єкти інтелектуальної власності.

Види договорів щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності:

1) ліцензія на використання об’єкта права інтелектуальної власності; Ліцензія є одностороннім волевиявленням правоволодільця і не може розглядатися як вид договору.

2) ліцензійний договір;

3) договір про створення за замовленням і використання об’єкта права інтелектуальної власності; за своєю суттю ці відносини близькі до договорів на виконання робіт.

4) договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності;

5) інший договір щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності.

Договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності укладається у письмовій формі. У разі недодержання письмової форми договору щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності такий договір є нікчемним. Законом можуть бути встановлені випадки, в яких договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності може укладатись усно.

Розпорядження результатами інтелектуальної діяльності на відміну від розпорядження об'єктами права власності охоплює дві форми, що спрямовані на повну уступку та надання майнових прав на результати творчості.

ЦК України також виділяє договори про надання прав на використання об'єкта інтелектуальної власності (ліцензія та ліцензійний договір ст. 1108 - 1111) та договори, спрямовані на передачу прав інтелектуальної власності (договір про передання виключних майнових прав ст. 1113). Тому незважаючи на те, що законодавець розширив предмет договорів купівлі-продажу, найму (оренди) та дарування за рахунок включення до нього не лише речей, а й майнових прав, слід зазначити, що майнові права інтелектуальної власності у силу спеціального договірного регулювання главою 75 ЦК України не можуть бути предметом таких правочинів.

Договори у сфері інтелектуальної власності за характером об'єкта традиційно поділяють на дві групи.

• договори, що забезпечують розпорядження об'єктами авторського права та суміжних прав.

• Іншу групу формують договірні конструкції у сфері розпорядження правами промислової власності.

Проте, законодавець, формулюючи положення глави 75 ЦК України, відійшов від даного підходу, закріпивши ряд універсальних договірних моделей, що застосовуються незалежно від характеру об'єкта інтелектуальної власності, та враховують, насамперед, особливості відповідної форми розпорядження майновими правами на результати творчості (надання права використання чи повну уступку майнових прав). Незважаючи на існування у спеціальному законодавстві таких видів договорів, як авторські, ліцензійні та інші, слід констатувати поширення правил глави 75 ЦК України на всі випадки розпорядження майновими правами інтелектуальної власності. Тому конструкція ліцензійного договору, яка до набрання чинності ЦК України застосовувалася, насамперед, у сфері надання прав на використання об'єктів промислової власності, наразі придатна для опосередкування відносин по наданню прав інтелектуальної власності, в тому числі щодо об'єктів авторського та суміжних прав.

Слід підкреслити, що правова охорона інтелектуальної власності поширюється також на об'єкти, які взагалі не допускають розпорядження чи можливість реалізації даного правомочності суттєво обмежена законом. Зокрема, майнові права інтелектуальної власності на комерційне найменування можуть передаватися іншій особі лише разом з цілісним майновим комплексом особи, якій ці права належать, або його відповідною частиною (ч. 2 ст. 490 ЦК України).

Суб'єкт права на кваліфіковане зазначення походження товарів не має права видавати ліцензію на його використання іншим особам (ч. 7 ст. 17 Закону України "Про охорону прав на зазначення походження товарів"). На наведені випадки норми глави 75 ЦК України не поширюються.