138. Строк чинності свідоцтва на торгову марку

Згідно з п. 3 ст. 5 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" "Термін дії свідоцтва становить 10 років від дати подачі заявки до "установи" і продовжується "установою" за клопотанням власника свідоцтва щоразу на 10 років".

Оскільки захист бізнесу нерозривно пов'язаний із захистом торгової марки, важливо не забувати і вчасно продовжувати термін дії свідоцтва, так як він може бути припинений з першого дня періоду дії свідоцтва, за який не сплачено відповідний державний збір.

Термін дії повинен бути продовжений до кінця поточного періоду строку дії свідоцтва за умови сплати відповідного державного збору протягом шести останніх його місяців.

139. Припинення правової охорони торговельної марки.

Закон України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" передбачає використання двох термінів, що вказують на втрату знаком правової охорони: "припинення дії свідоцтва" та "визнання свідоцтва недійсним". Слід наголосити, що у разі припинення дії свідоцтва його чинність припиняється на майбутнє, тобто використання знака до моменту його припинення є цілком правомірним. Водночас, у разі визнання свідоцтва недійсним повністю чи частково правова охорона знака вважається такою, що не набула чинності, а отже, використання знака з моменту реєстрації до моменту визнання свідоцтва недійсним є незаконним, а будь-які збитки, завдані таким використанням, підлягають відшкодуванню.

Стаття 18. Припинення дії свідоцтва

1. Власник свідоцтва в будь-який час може відмовитися від нього повністю або частково на підставі заяви, поданої до Установи. Зазначена відмова набирає чинності від дати публікації відомостей про це в офіційному бюлетені Установи.

2. Дія свідоцтва припиняється у разі несплати збору за продовження строку його дії. Документ про сплату збору за кожне продовження строку дії свідоцтва має надійти до Установи до кінця поточного періоду строку дії свідоцтва за умови сплати збору протягом шести останніх його місяців.

Збір за продовження дії свідоцтва може бути сплачено, а документ про його сплату - надійти до Установи протягом шести місяців після встановленого строку. У цьому разі розмір зазначеного збору збільшується на 50 відсотків. Дія свідоцтва припиняється з першого дня періоду строку дії свідоцтва, за який збір не сплачено.

3. Дія свідоцтва припиняється за рішенням суду у зв'язку з перетворенням знака в позначення, що стало загальновживаним як позначення товарів і послуг певного виду після дати подання заявки.

4. Якщо знак не використовується в Україні повністю або щодо частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг протягом трьох років від дати публікації відомостей про видачу свідоцтва або від іншої дати після цієї публікації, будь-яка особа має право звернутися до суду із заявою про дострокове припинення дії свідоцтва повністю або частково.

У цьому разі дія свідоцтва може бути припинена повністю або частково лише за умови, що власник свідоцтва не зазначить поважні причини такого невикористання. Такими поважними причинами, зокрема є:

- обставини, що перешкоджають використанню знака незалежно від волі власника свідоцтва, такі як обмеження імпорту чи інші вимоги до товарів і послуг, встановлені законодавством;

- можливість введення в оману щодо особи, яка виробляє товари або надає послуги, під час використання знака особою, що звернулася до суду, чи іншою особою щодо товарів і послуг, відносно яких висунута вимога про припинення дії свідоцтва.

Для цілей цього пункту використанням знака власником свідоцтва вважається також використання його іншою особою за умови контролю з боку власника свідоцтва.

Стаття 19. Визнання свідоцтва недійсним

1. Свідоцтво може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі:

а) невідповідності зареєстрованого знака умовам надання правової охорони;

б) наявності у свідоцтві елементів зображення знака та переліку товарів і послуг, яких не було у поданій заявці;

в) видачі свідоцтва внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб.

2. При визнанні свідоцтва чи його частини недійсними Установа повідомляє про це у своєму офіційному бюлетені.

3. Свідоцтво або його частина, визнані недійсними, вважаються такими, що не набрали чинності від дати подання заявки.

Визнання свідоцтва недійсним здійснюється у судовому порядку. Свідоцтво може бути визнано недійсним як щодо всіх товарів і послуг, для яких зареєстровано знак, так і стосовно частини класів міжнародної класифікації. Одночасно з вимогою про визнання свідоцтва недійсним має бути пред'явлена вимога щодо виключення знака з відповідного реєстру.

140 – 141. Відповідальність за порушення і захист прав.

Порушенням прав власника зареєстрованої торговельної марки є будь-яке посягання на його права, у тому числі здійснення без згоди власника дій, що вимагають його згоди, а також підготовка до вчинення таких дій.

Неюрисдикційна – передбачає дії юридичних і фізичних осіб щодо захисту своїх виключних прав на торговельну марку, які здійснюються ними самостійно, без звернення до державних або інших компетентних органів. При цьому маються на увазі тільки законні способи захисту, такі, як, наприклад, повідомлення порушника про існування виключних прав і пропозиція вирішити суперечку шляхом переговорів.

Юрисдикційна – передбачає діяльність уповноважених державою органів щодо захисту порушених прав або прав, що оспорюються. Суть такої форми захисту полягає в тому, що особа, права якої порушені неправомірними діями, може звернутися за захистом своїх прав у спеціально уповноважені державні органи - суд, Антимонопольний комітет і ін.

Використанням торговельної марки визнається (частина 4 ст. 16 Закону про знаки для товарів і послуг):

– нанесення торговельної марки на: будь-який товар, для якого торговельну марку зареєстровано; упаковку, в якій цей товар утримується; вивіску, пов'язану з товаром; етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет;

– зберігання такого товару із зазначеним нанесенням торговельної марки з метою пропозиції до продажу;

– пропозиція товару до продажу з нанесеною торговельною маркою;

– продаж, експорт, імпорт товару з нанесеною торговельною маркою;

– застосування торговельної марки під час пропозиції та надання послуг, для яких торговельну марку зареєстровано;

• застосування торговельної марки в діловій документації, у рекламі, у мережі Інтернет, у тому числі в доменних іменах.

Важливим критерієм неправомірного використання торговельної марки є введення промаркованого нею товару в господарський оборот.

Торговельна марка вважається використаною, якщо вона застосовується у формі зареєстрованої торговельної марки, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованої торговельної марки тільки окремими елементами, якщо це в цілому не змінює унікальності торговельної марки.

Відповідно до чинного законодавства України застосовуються такі способи захисту торговельної марки:

– цивільно-правові;

– адміністративно-правові;

• кримінально-правові.

Цивільно-правові способи захисту торговельної марки

Слід зауважити, що цивільно-правовий захист здійснюється судом. Як правило, за захистом порушеного права до суду звертається правовласник права інтелектуальної власності. У нашому випадку це власник свідоцтва на торговельну марку. У деяких випадках захист порушених прав на торговельну марку може здійснюватися особою, яка отримала за договором право на використання торговельної марки. Однак обсяг повноважень щодо захисту торговельної марки такою особою застерігається в договорі, укладеному з власником свідоцтва на торговельну марку.

Зупинимося на способах захисту торговельної марки. У ст. 432 ЦКУ перелічено основні способи цивільно-правового захисту права інтелектуальної власності судом. Суд може прийняти рішення про таке:

– вжиття невідкладних заходів щодо запобігання порушенню прав власника свідоцтва на торговельну марку і збереження відповідних доказів;

– призупинення пропуску через митний кордон України товарів, імпорт чи експорт яких здійснюється з порушенням прав власника свідоцтва на торговельну марку;

– вилучення з цивільного обігу товарів, виготовлених або введених в обіг із порушенням прав власника свідоцтва на торговельну марку;

– вилучення з цивільного обігу матеріалів та знаряддя, що використовуються переважно для виготовлення товарів, промаркованих чужою торговельною маркою;

– застосування разових грошових стягнень замість відшкодування збитків за неправомірне використання торговельної марки;

– опублікування в засобах масової інформації відомостей про порушення прав власника свідоцтва на торговельну марку і зміст судового рішення щодо такого порушення.

Суддя може одноосібно застосувати запобіжні (тимчасові) заходи щодо збереження доказів порушень прав власника свідоцтва на торговельну марку. Ці запобіжні (тимчасові) заходи можуть застосовуватися до пред'явлення позову або до початку розгляду справи про порушення прав у суді. До таких запобіжних (тимчасових) заходів, зокрема, належать:

– винесення постанови про огляд приміщень, в яких, як передбачається, відбуваються дії, пов'язані з порушенням прав власника свідоцтва на торговельну марку, наприклад, у приміщенні знаходиться призначений до продажу товар, промаркований торговельною маркою заявника;

– накладення арешту і вилучення товарів, стосовно яких є підстави вважати, що їх промарковано торговельною маркою заявника;

– накладення арешту і вилучення рахунків, договорів та інших документів, які можуть бути доказом порушення прав власника свідоцтва на торговельну марку чи підготовки до порушення цих прав.

Постанова суду про застосування запобіжних (тимчасових) заходів підлягає негайному виконанню органами державної виконавчої служби. Слід зауважити, що виконання постанови суду може здійснюватися за участі власника свідоцтва на торговельну марку чи іншого заявника.

У тому випадку, коли суд прийняв постанову про вжиття запобіжних (тимчасових) заходів, заявник зобов'язаний подати до суду позов про захист порушених прав.

З метою унеможливлення зловживань із боку позивача при застосуванні запобіжних (тимчасових) заходів суд має право вимагати від позивача внесення застави чи іншої гарантії для компенсації відповідачу шкоди, заподіяної застосуванням запобіжних (тимчасових) заходів. Ця подія може настати, якщо суд відмовить у прийнятті заяви або не задовольнить позов.

Одним зі способів цивільно-правового захисту є відшкодування збитків, яких зазнала особа, права якої порушено. Відповідно до ЦКУ (частина 2 ст. 22) збитками власника свідоцтва на торговельну марку є:

– витрати, яких зазнав або змушений буде понести власник свідоцтва на торговельну марку у зв'язку з відновленням свого порушеного права (реальні збитки);

– доходи, які власник свідоцтва на торговельну марку міг би отримати у звичайних умовах, якби його права не було порушено (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються в повному обсязі, якщо законом не передбачено їх відшкодування в меншому чи більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила права власника свідоцтва на торговельну марку, отримала у зв'язку з цим дохід, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися власнику свідоцтва на торговельну марку, не може бути менше цього доходу (частина 3 ст. 22 ЦКУ).

Дуже часто неправомірне використання торговельної марки виражається у створенні для власника свідоцтва на торговельну марку конкуренції на ринку товарів та послуг. У цьому випадку довести збитки дуже важко, оскільки на вибір споживачами товарів та послуг конкурентів можуть впливати й інші фактори: якість товару, додаткові послуги тощо. Для того щоб вийти з такої, прямо скажемо, неприємної ситуації, суд може застосувати разове грошове стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання торговельної марки. Розмір разового грошового стягнення визначається судом з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають істотне значення.

У разі встановлення в судовому порядку факту порушення прав власника свідоцтва на торговельну марку суд має право винести рішення про відшкодування моральної (немайнової) шкоди. У нашому випадку моральну шкоду може бути завдано діловій репутації власника свідоцтва на торговельну марку (п. 4 частини 2 ст. 23 ЦКУ).

Кримінально-правова процедура вирішення спорів передбачає притягнення порушника до кримінальної відповідальності. Однак, щоб кваліфікувати правопорушення на торговельну марку як кримінальний злочин, необхідно, щоб йому були властиві такі ознаки злочинного діяння, як неодноразовість або нанесення матеріальних збитків у великих або особливо великих розмірах. При цьому суб'єктивна сторона злочину характеризується умислом із прямою формою вини.

Кримінально-правова відповідальність передбачає такі види покарання, як штраф, виправні роботи, позбавлення волі, конфіскація майна.

Адміністративно-правова процедура зводиться, переважно, до звернення особи, права якої порушені, із заявою в Антимонопольний комітет України. Таке звернення можливо у випадку кваліфікації порушення прав на торговельну марку як акту недобросовісної конкуренції. У зв'язку із цим Антимонопольний комітет уповноважений виносити наступні рішення:

визнання факту недобросовісної конкуренції;

припинення недобросовісної конкуренції;

накладення штрафів;

конфіскація товарів з неправомірно використаним позначенням і копій виробів іншого суб'єкта господарювання (підприємця).