29. Основні завдання теорії видавничої діяльності та теорії редагування

Теорія видавничої справи — складова едитології, яка досліджує методологічні засади процесів, що опосередковано (організаційно) пов'язані з готуванням повідомлень до публікування (оприлюднення). Складові теорії: основи вс (етапи видавничого процесу; типологія повідомлень, оригіналів, видань і передач; будова повідомлень, оригіналів, видань і передач; типологія авторів і реципієнтів; будова ЗМІ), теорія видавничої та редакційної діяльності, видавничий маркетинг (ринкознавство), видавничий менеджмент (організація та керування у видавничій справі), стандартизація видавничої справи.

Теорія редагування — складова едитології, що досліджує методологічні засади безпосереднього готування (редагування) повідомлень до публікування (оприлюднення), тобто це система знань про практику редагування — правила внесення змін безпосередньо в саме повідомлення. Теорія редагування описує, пояснює та прогнозує функціонування тих суб'єктів та об'єктів, які беруть участь у процесі редагування, зокрема у формі постулатів, законів, закономірностей, методів, методик, норм тощо. Теорію редагування поділяють на теорію нормативного й теорію творчого редагування, на теорію загального й теорію галузевого редагування.

Завдання теорії редагування: - вивчення особливостей редакторського аналізу текстів як методу їх об’єктивної характеристики та оцінювання

- визн. засобів та прийомів удосконалення рукописного матеріалу в процесі його підготовки до видання

- вивчення техніки коректури та редакційної обробки текстів

Завдання „Теорія та історія вс та редагування” формулюються в конкретиці його основних блоків: теоретичного та історичного.

Завдання т е о р е т и ч н о г о - засвоєння значного за обсягом масиву матеріалу, пов’язаного із різними підходами українських учених до інтерпретації теоретичних проблем фаху; порівняння їх із працями західних учених та виокремлення тих точок зору, що сприяють зближенню, а не роз’єднання поглядів на науку про видавничу справу та редагування.

Завдання і с т о р и ч н о г о блоку - концентруються здебільшого довкола вивчення проблемних питань історії вс та редагування, довкола яких ще й досі продовжуються дискусії дослідників. Йдеться зокрема про періодизацію та основні етапи розвитку всна українських теренах; наукові, а не ідеологічні концепції еволюції професійної діяльності редакторів-видавців, вплив видань на суспільну свідомість.

30.Особливості верстання текстів різних видів (прозового, вірш.,драм)

Простий суцільний текст — це текст, для складання якого достатньо лише однієї гарнітури шрифту і не треба особливих способів верстання. При наборі та верстанні такого тексту необхідно забезп. макс. читабельність тексту, тобто знайти найкращі формат сторінки складання, кегль і гарнітуру шрифту, оптимальну відстань між рядками тексту.

важливим є правильний вибір пробілів між словами (апрошів) і встановлення абзацних відступів, які визнач. залежно від ширини сторінки скла-дання (довжини рядка), кегля шрифту, його насиченості, розміру міжрядкового пробілу. Остаточне рішення щодо абзацного відступу приймає верстальник залежно від вказівок видавництва і загального естетичного вигляду сторінок складання. У випадках, коли потрібне виділення лише першого рядка абзацу, можна перший рядок набирати без відступу від лівого краю складання, а решту рядків з відступом (втяжкою).

Для збереження чіткості лівого краю сторінки складання застосовують складання без абзацних відступів. При такому наборі потрібно слідкувати, щоб кінцеві рядки абзаців були коротшими від початкових наступного абзацу. У деяких виданнях простий суцільний текст верстають окремими рядками. А саме — через середину сторінки проводять умовну вісь і кожний рядок, довільно почленова-ний, поміщають на осі з рівномірними відступами з лівого і правого краю сторінки складання.

Цитати позначаються лапками чи виділяються іншим накресленням шрифту тієї ж гарнітури, що й основний текст, з обов'язковим посиланням на джерело.

Повну кінцеву сторінку верстають на 3—4 рядки коротшою, щоб був помітним кінець розділу.

Віршований текст - організовується в певній ритмічній послідовності, оскільки він складається з окремих віршованих рядків, побудованих на ритмічному чергуванні наголошених і нена-голошених складів.

Переважно віршовані твори розміщують на сторінках видання по центру, через це для різних сторінок виключка рядків великого віршованого твору може бути різною, тому що центрують вірші по найдовшому рядку.. Коли на сторінках вмістити окремі короткі вірші, тоді витримують для всього видання єдиний спуск. При великій кількості малих віршів, зокрема при двох малих віршах на розвороті, рубрики віршів чи зірочки можна розмістити за рахунок спуску, щоб вирівняти вірші на розвороті за першими рядами. Переносять вірші із сторінки на сторінку, не розбиваючи строф. В межах одного-двох рядків цього можна досягти,

зменшуючи чи збільшуючи міжстрофні пробіли. В окремих випадках роблять переноси парами рядків, але в такому випадку заборонено переносити на наступну сто-рінку останні два рядки вірша (членування).

три варіанти побудови вільного вірша:

1. Ступенева (драбинкою), де рядки починаються від однієї вертикалі, а кожна частина (такт) римованого рядка іде з нового наборного рядка і починається від кінця попереднього.

2.Прапорцева побудова, де всі рядки і частини рядків починаються від однієї вертикалі, незалежно від довжини.

3. Змішана побудова, де присутні дві попередні разом.

Щоб переноси при окремих довгих рядках з рядка в рядок на сторінці, коли вони необхідні, не порушували ритму читання у віршах, слід переносити не частину слова, як це можна робити в прозовому творі, а ціле слово чи групу слів. Верстають віршовані твори двома способами. При першо-му способі кожний вірш подається з нової сторінки, при другому — коли віршовані твори верстаються підряд.

Заголовки віршів повинні компонуватися як єдине ціле з віршем, і тому його виключка диктується побудовою твору на сторінці складання.

. Колонцифру при симетрично-му розміщенні віршів слід ставити посередині сторінки складання, при асиметричному розташуванні, коли централь-на вісь не проглядається, її краще ставити в край. На кінцевих сторінках у віршованих творах колонцифру ставлять всюди або ніде. Посвяти і епіграфи, якщо вони є у віршах, набираються пониженим кеглем, курсивом і набираються рядковими літерами. Дата написання вірша розміщується під ним біля лівої межі, світлим курсивом пониженого кегля.

Драматичні тексти — тексти, напи-сані в формі прямої мови всіх дійових осіб з вказівкою кожного разу імені особи, якій належать дані слова. Тх членується на репліки. Перед кожною реплікою набирають ім'я дійової особи, яка її виголошує. Є вказівки до постановки — ремарки, які, в свою чергу, діляться на постановочні (характеризують обстановку на сцені, час і місце дії) і акторські (характеризують дію чи стан особи, яка говорить у даний момент). Набираючи і верстаючи твір, перш за все треба використовувати лише одну гарнітуру шрифту з різноманітними її виділеннями і накресленнями. Репліки набирають шрифтами прямого світлого накрес-лення.Імена дійових осіб виділяють розрядкою прописним чи півжирним накресленням.

Ремарки в драматичному тексті можуть бути двох видів, а саме: пояснення за ходом усієї дії та перед початком дії і зауваження, що відносяться до дійової особи, яка подає репліку. Перші ремарки називають зовнішніми, другі — внутрішніми. Зовнішні ремарки розміщують окремими ряд-ками і набирають кеглем на ступінь нижчий від шрифту реплік. Від реплік ремарки відбиваються невеликими пробілами (від 2 до 6 пунктів), якщо можливо, однаковими згори і знизу. Внутрішні ремарки верстають впідбір з іменами дійових осіб чи репліками .

Верстаючи заголовки в драматичних творах, слід лише слідкувати, щоб в системі рубрикації заголовки найнижчого ступеня були зримо активнішими, ніж імена дійових осіб.

При верстанні драматичних текстів не можна закінчувати сторінку іменем дійової особи, набраної окремим рядком, а також першим чи першим і другим рядками довгої репліки. В кінці сторінки репліка повинна мати не менше трьох рядків або може закінчуватися кінцевим рядком. Ніколи не почи-нають нову сторінку акторською ремаркою.Списки дійових осіб для всього драматичного твору верстають на окремій сторінці на оптичній середині. Можна верстати на завужений формат чи в дві колонки.