
- •16. Класифікація методів виправлення. Метод опрацювання та особливості його застосування.
- •17. Композиція рукопису. Види композиції. Особливості кожного виду композиції.
- •18. Матеріальна структура книги, складники матеріальної структури.
- •19. Коректура.Необхідність коректурного прочитання рукопису. Помітки для виправлення букв і знаків.
- •20. Коректурне виправлення (авторське і редакторське).
- •21. Коректурний відбиток. Види коректурних відбитків. Вимоги до коректурних відбитків
- •22. Лінгвістичні норми редагування.
- •23. Причини виникнення логічних помилок.
- •24. Межі втручання редактора в авторський оригінал
- •25. Мета і завдання редагування. Методи і методики редагування. Методологічна база редагування.
- •26. Методи контролю (параметричні, спискові, шаблонні, структурні, аналітичні, когнітивні, положеннєві, компаративні тощо)
- •27. Методи контролю композиції. Недоліки композиції і способи їх усунення у роботі над текстом.
- •Норми безмакетного і макетного верстання.
- •29. Основні завдання теорії видавничої діяльності та теорії редагування
- •30.Особливості верстання текстів різних видів (прозового, вірш.,драм)
26. Методи контролю (параметричні, спискові, шаблонні, структурні, аналітичні, когнітивні, положеннєві, компаративні тощо)
Параметричні методи - компонент повідомлення порівнюють з відповідною нормою, сформованою в нормативній базі у вигляді параметра, і на підставі критерію відповідності вирішують, чи є в компоненті помилки, чи ні.
Спискові методи - редактор у своїй нормативній базі повинен мати всі необхідні списки (книги чи адреси Інтернет-серверів із такими списками). До їх числа належать: словники
— орфографічні й чужомовних слів; — фразеологічні; —термінологічні; —географічних та адміністративних назв; —персоналій (Імя,прізвище); — номенклатурні списки (списки назв промислових виробів та їх марок); — списки скорочень, прийнятих у повідомленнях і бібліографічних описах;
— списки постійних елементів бібліографічних описів (наприклад, список назв міст,
де є видавництва; списки назв видавництв; списки назв періодичних видань тощо); — списки одиниць вимірювання. - полягає в тому, що компонент повідомлення шукають у перелічених списках. Якщо компонент повідомлення в списку є, то вважають, що помилка в компоненті відсутня; якщо ж такого компонента в списку нема, то вважають, що в ньому є помилка. Можуть бути неологізми.
Шаблонні методи - на компонент повідомлення накладають шаблон, який є в нормативній базі, й на підставі прийнятого критерію відповідності виявляють, чи тотожний компонент повідомлення цьому шаблону, чи ні. У наш час діють два типи шаблонів: прийняті державою у вигляді стандартів і рекомендовані науковою та довідковою літературою.
Структурні методи - структуру компонента повід. порівнюють із масивом структур, які є в нормативній базі, й на основі прийнятого критерію відповідності виявляють, чи тотожна структура якійсь структурі нормативної бази, чи ні. Для використання цього методу основним є вміння виділити структуру компонента повідомлення. Таке вміння полягає в тому, щоб: а) тимчасово усунути з компонента його семантичне наповнення; б) встановити зв'язки цього компонента з іншими; в) виявити функції цього компонента. Аналітичні методи - над математичними та логічними компонентами повідомлення (цифровими даними,) виконують обчислення (відповідно математичні або логічні) й порівнюють їх із даними, прямо чи опосередковано зафіксованими в цьому повідомленні або опублікованими в довідниках. Якщо результат аналітичного опрацювання компонентів повідомлення не тотожний цим даним, то в компонентах є помилка.. Математичні метод: Метод арифметичних підрахунків- над цифровими даними в повідомленні виконують арифметичні дії, а отриманий результат перевіряють на тотожність даним повідомлення чи довідників. Метод функціональних залежностей- на основі відомої редакторові функції та області її визначення підраховують значення цієї ункції, а далі порівнюють його з тим, яке є в повідомленні.
Когнітивні методи - передбачають контроль значення компонентів повідомлення (слів, словосполучень, речень тощо). Когнітивні методи класифікують: Метод контролю за уявою- на основі інформації, викладеної в повідомленні, редактор уявляє описану в уривку повідомлення ситуацію, оцінює ступінь її ймовірності в реальному, псевдореальному чи ірреальному світі й, коли ймовірність низька, вважає цей уривок помилковим. Метод контролю за тезаурусом. - ознаку, приписану в повідомленні якомусь об'єктові, редактор зіставляє з такою ж ознакою у власному тезаурусі чи з ознакою, поданою в різних довідниках (наприклад, енциклопедіях). Такі помилки, як вказано вище, називають "фактичними. Контроль методом екстрагування -значення компонента повідомлення екстрагують ("виймають") із контексту, отримують значення цього ж компонента з іншого достовірного джерела, порівнюють два отримані значення і, якщо наявні суттєві відхилення, компонент повідомлення вважають помилковим. Так, можуть зіставляти значення слова у повідомленні та в тлумачному словнику; значення цитати в повідомленні й першоджерелі; значення терміна в повідомленні й в термінологічному словнику.
Положеннєві методи - компоненти повідомлення контролюють на відповідність положенням, зафіксованим у нормативній базі, й на підставі прийнятого критерію відповідності встановлюють, чи відповідають ці компоненти якомусь положенню нормативної бази, чи ні.
Компаративні методи - з різних місць (точок) повідомлення вибирають ті компоненти, які описують один і той самий об'єкт чи в якомусь іншому плані є однотипними, а далі, порівнявши їх, з'ясовують, чи тотожні ці компоненти, чи ні.
Спеціальні методи- базуються на спеціальних нормах редагування. остатньо велику їх кількість використовують лише для окремих видів літератури (наприклад, енциклопедичних та словникових видань, поезії тощо).