24. Межі втручання редактора в авторський оригінал

В тоатлітарних країнах- межі втручання поширені, в демократичних- нижчі, захищ.автор.права.

Автори можуть встановлювати для редакт.різні межі втручання в текст-максимальні(ред.випр.вс ещо хоче) до мінімальних(ред.не повинен випр.жодної літери без консультації автора). Межі втручання ред. В АО повинні бкти диференційованими,залежно від виправлень. Однозначене та неоднозначне виправл. Рукопи слід робити одразу, а багатозначне –олівцем щоб узгодити з автором.

Є тексти класич. Літератури,офіц.документи- їх не можна виправляти.(можна тільки випр.грубі помилки але в примітці зазначити яким був текст).

В плюралістичних теоріях редагування межею втручання редактора в текст є "мовчазний" компроміс, який виникає під час редагування між автором і редактором: редактор не може внести в текст жодного виправлення без згоди автора, проте може відмовити авторові в опублікуванні повідомлення. Іншими словами, межі втручання редактора в авторський текст — це результат компромісу між тим, чи виправляти, і тим, чи публікувати. Укладання "мовчазного" компромісу між редактором та автором проходить у два етапи. На першому етапі умови компромісу визначає редактор: "Або Ви [автор] погоджуєтеся на виправлення і тоді я [редактор] публікуватиму Ваше повідомлення, або, коли Ви не згодні на виправлення, я повідомлення не публікуватиму". На другому етапі умови компромісу визначає вже автор: "Гаразд, я [автор] згоден на Ваші [редактора] виправлення, але тільки в тих межах, які я дозволю".

25. Мета і завдання редагування. Методи і методики редагування. Методологічна база редагування.

Метою редагування є трансляція повідомлень для отримання заданого соціального ефекту. Ця трансляція полягає в тому, що редактор повинен це повідомлення: а) оптимізувати за низкою параметрів; б) прив’язати до конкретних умов; в) проконтролювати на основі нормативної бази.

Редактор повинен досягти вказаної мети шляхом виконання низки завдань:

1)верифікація повідомлення. Тобто, в якому відношенні до дійсності перебуває інформація повідомлення, перевірити істинність тих тверджень. 2)Адаптація пов. Редактор повинен пристосовувати мову та інформацію повідомлення до мови й тезаурусу тої групи реципієнтів, для якої воно призначене.

3)Нормалізація пов. Привести норми повідомлення, реалізовані автором у відповідність до тих норм, якими користується реципієнт. 4)Інтерпретація пов. Тобто, дати коментарі до повідомлення, які пояснюють незрозумілі реципієнтові речення. 5)Естетизація пов. Привести повідомлення у відповідність із нормами прекрасного.

6)Етизація пов. Узгодити повідомлення із етичними нормами, наприклад нормами професійної етики журналістів.

Методи для опрацювання повід:

- метод аналізу (використовують для виявлення відхилень у повідомленні. Здійснюють шляхом порівняння елемента тексту з конкретними нормами нормативної бази);

- метод синтезу (реалізують у вигляді виправлення знайдених помилок);

- алгоритмічні методи (полягають у використанні наперед заданих послідовностей процедур);

- методи соціолінгвістичних досліджень (проведення опитувань);

- метод моделювання (полягає у створенні копії досліджуваного об’єкта на іншому носії інформації);

- метод інформаційного пошуку (полягає у пошуку інформації потрібної редакторові на різних етапах видавничого процесу для редагування повідомлення).

До числа аксіом едитології (методологічна база) належать такі:

• автор і реципієнт можуть по-різному оцінювати новизну повідомлення;

• автор і реципієнт можуть по-різному генерувати і сприймати модальність повідомлення;

• автор і реципієнт генерують і сприймають повідомлення в різний час, у різних місцях та різних ситуаціях, а також можуть по-різному сприймати час, місце та ситуацію, описані в повідомленні;

• автор і реципієнт можуть мати різні тезауруси, використовуванні при породженні й сприйнятті повідомлення;

• повідомлення, яке автор передає реципієнтові, в процесі передачі може бути спотворене шумами.