
- •16. Класифікація методів виправлення. Метод опрацювання та особливості його застосування.
- •17. Композиція рукопису. Види композиції. Особливості кожного виду композиції.
- •18. Матеріальна структура книги, складники матеріальної структури.
- •19. Коректура.Необхідність коректурного прочитання рукопису. Помітки для виправлення букв і знаків.
- •20. Коректурне виправлення (авторське і редакторське).
- •21. Коректурний відбиток. Види коректурних відбитків. Вимоги до коректурних відбитків
- •22. Лінгвістичні норми редагування.
- •23. Причини виникнення логічних помилок.
- •24. Межі втручання редактора в авторський оригінал
- •25. Мета і завдання редагування. Методи і методики редагування. Методологічна база редагування.
- •26. Методи контролю (параметричні, спискові, шаблонні, структурні, аналітичні, когнітивні, положеннєві, компаративні тощо)
- •27. Методи контролю композиції. Недоліки композиції і способи їх усунення у роботі над текстом.
- •Норми безмакетного і макетного верстання.
- •29. Основні завдання теорії видавничої діяльності та теорії редагування
- •30.Особливості верстання текстів різних видів (прозового, вірш.,драм)
16. Класифікація методів виправлення. Метод опрацювання та особливості його застосування.
Методи редагування – це послідовності процедур, які дають змогу відшукувати в окремих компонентах повідомлення відхилення від норм та виправляти їх. Розроблено багато таких метод. Далі процедури деталізують і отримують алгоритми – послідовності операцій контролю і виправлення. Існує півстолітня традиція класифікації методів виправлення: вичитування, скорочення, опрацювання, перероблення. Має 2 недоліки: 1) описує виправлення на верхніх рівнях повідомлення; 2) узаконює перехрещення усіх чотирьох видів.
Опрацювання – неформалізований (творчий) метод виправлення помилок, коли в повідомленні роблять переставлення, видалення, заміни, вставлення, скорочення, причому ступінь редагованості повідомлення не перевищує 25-30%. Використовують стосовно тих повідомлень, які мають порівняно невелику кількість помилок. Дає змогу значно вдосконалити повідомлення, одна водночас веде до появи змін у тексті, необхідності пристосування до авторського стилю, а також можливості ненавмисного спотворення інформації. Є трудомісткою процедурою.
17. Композиція рукопису. Види композиції. Особливості кожного виду композиції.
Композиція – побудова твору. Кожний твір склад. із КО –імена одиницям рубрики.. Множ.рубрик і порядок розташув.КО назив. рубрикацією. На основі рубрикації визначають вид композ. повід-ення.
Види композиції:
1. Оповідна – КО, які описують певні сюжети, співвідносяться із відрізками часу, в яких розгорталися ці сюжети, а далі розташовують усі одиниці за певними правилами (нормами).
- пряма хронологічна композиція – послід. розташ. КО у повідомленні відповідає послідовності описуваних подій: Вимоги: повинна мати один сюжет.
- зворотна хронологічна композиція – події розгортаються у зворотній часовій послідовності: Зазвичай є односюжетною.
- одночасова багатосюжетна – події різних сюжетних ліній відбуваються в один і той самий час, в повідомленні подають послідовно.
- багаточасові – бувають односюжетними – події різних часових періодів у повідомленні подають послідовно; й багатосюжетними – події різних часових періодів і сюжетних ліній подають послідовно, але переплітають сюжети.
Змішана хронологічна композиція дає змогу поєднувати в довільному порядку всі перелічені типи композиції. Вик-ня: худ. літ., публіцистика
2. Діалогова – кілька учасників комунікативного акту виголошують по одній репліці, а далі комунікативний акт послідовно повторюють кілька разів.-З прогалинами в часі (драматичні твори).-Без прогалин у часі (інтерв’ю).
3. Вкладена – КО повідомлення вкладають одна в другу за принципом «матрьошки» (текст у тексті).
4. Циклічна (кільцева) – окремі композиційні одиниці повідомлення весь час повторюються, даючи при кожному повторенні новий елемент. Дитячі, фольклорні повідомлення.
5. Описова –описує об’єкти; задає порядок розташування композиційних одиниць згідно із встановленим порядком, а не часом. ( маршрут руху (у туристичних путівниках); Два складники описів: загальний опис об’єкта , опис його елементів. Стосовно розташування цих складових – 3 типи описів: 1) аналітичний (опис елементів, тоді загальний опис); синтетичний (заг. - елементів); аналітико-синтетичний (короткий заг. опис – його елементів - повний).
6. Наукова – визначається будовою доведення. Його складники: теза, яку треба довести чи заперечити; база доведення сукупність аргументів (висновків).
Має три форми:1)індуктивну: база – висновки – теза;2)дедуктивна: теза – база – висновки;3)дедуктивно-індуктивна
7. Ієрархічна – кожну КО позначають індексним кодом.. У науковій, технічній, діловій, інформаційній л-рі.
8. Архівна – має такий вигляд, як і описова, але порядок розташування композиційних одиниць у ній задає алфавіт. Довідкова л-ра: словники, енциклопедії, довідники, каталоги; покажчики, списки л-ри.
9. Гіпертекстова – використовують у вигляді посилань на інші компоненти видання – розділи, таблиці, формули, ілюстрації, додатки, примітки.Підручники; інструкції; Інтернет.
10. Комбінована.