Наукова література – сукупність письмових праць, створені в результаті досліджень, теоретичних узагальнень, зроблених в рамках наукового методу.

Редагування наукової літератури — особливий вид редагування, який потребує від редактора і додаткових знань з області цієї літератури, про проблематику, яку редагує і знання особливих прийомів їх редагування. Науковим редагуванням займаються фахівці в тій чи іншій галузі знань, а не професійні редактори.

Підготовка до видання наукової літератури передбачає: всебічний аналіз змісту; визначення жанру; цільове призначення; спрямування на аудиторію.

Робота редактора:

• мають слідкувати за дотриманням авторами традиційних мовних канонів;

• кожну вжиту в повідомлення фразеограму (два чи більше слова, які з’єднані синтаксичними зв’язками, утворюють семантичну єдність і в речення заступають один із його членів) слід перевіряти на наявність та їх значення у фразеологічному чи термінологічному словнику;

• перевіряти синтаксичні зв’язки: координацію, узгодження, керування між словами;

• усувати кальковані дієприкметники типу прилягаючий, вимірюючий;

• перевіряти вибір сполучників;

• перевіряти порядок слів (у науковій літературі має бути прямим);

• перевіряти пунктуацію;

• перевіряти логічні закони побудови синтаксичних конструкцій;

• усувати з текстів наукові жаргони (брак лаконічності, або речення-гіганти).

45. Редакторська підготовка видань. Особливості редагування підручникової літератури.

Редакторський аналіз змісту рукопису – початкова, найважливіша стадія редагування. Від ред. оцінки автор. оригіналу залежить доля рукопису (надрукують або повернуть автору). У ході ред. аналізу виявляється необхідність і напрям удосконалення рукопису, обумовлене його недоліками. Проаналізувавши задум автора, оцінивши актуальність, фактографічну основу твору, логічність, доказовість суджень та інших, редактор може спрогнозувати вплив твору на читача, а потім зіставити передбачуваний вплив з суспільно-необхідним результатом.

Редагування буває прямим – коли редактор допомагає авторові своїм виправленням точніше висловити думку і опосередкованим – коли автор за зауваженнями редактора виправляє рукопис. Якщо редактор в результаті аналізу може довести, що матеріал готовий до видавництва, це свідчить про те, що редагування відбулося.

Межі втручання редактора: обмежені - редактор не може вносити в текст жодних виправлень без дозволу автора, оскільки законодавство це забороняє; максимальні (автор виправляє все, що вважає за потрібне).

Підру́чник — книга, у якій системно викладено інформацію з певної галузі знань і яку використовують в системі освіти на різних рівнях, а також для самостійного навчання. Підручники створюють із урахуванням вікових і соц. потреб потенційних читачів. Робота над редагуванням підручника зумовлена характером навчального предмета, спрямованого на певне коло читачів і ступенем викладу матеріалу.

Робота редактора:

• ретельно перевірити фактичний матеріал;

• перевірити доцільність наведення певних фактів, правильність їх співвідношення;

• має звернути увагу на виклад матеріалу в підручнику, він має викладатися доступно, оскільки книга пишеться для того, щоб читач міг самостійно оволодіти матеріалом;

• підручник не може мати складної лексики, а також багато зайвих наукових термінів (за цим слідкує редактор);

• перевірити точність мови, що є обов'язковою умовою викладу знань;

- перевірити стислість викладу у підручнику, виклад має бути коротким і точним, мова має відповідати високому рівню мовної культури.