35. Поняття тексту у редакторській практиці. Текс т як об’єкт редакторського аналізу.

Текст-писемний або усний твір,що становить лінійну послідовність висловлювань, об’єднаних у близькій ретроспективі смисловими і формально-граматичними зв’язками, а в дискантному-спільною тематичною і сюжетною заданістю.

Осн. текст- цілісний і зв’язний текст творів, що являє собою об’єднану за змістом послідовність знакових одиниць.

Додатковий текст – необов’язкове текстове видання, що доповнює осн. текст (довідки, документи).

Допоміжний текст – текст апарату видання, який покликаний допомагати читачеві активно користуватися виданням і розуміти його.

Осн.озн.тексту:

1СТРУКТУРНА ЗВ’ЯЗНІСТЬ

Когезія (локальна) – зв’язність лінійного типу, що досягається за допомогою між фразових зв’язків, лексичних повторів, ключових слів, сполучників, синонімів тощо.

Когерентність (дистантна) – зв. Нелінійного типу, що виявляє зв’язок між рівнями тексту.

2. ЗМІСТОВА ЦІЛІСНІСТЬ- тематична єдність, засоби створення – організація усіх мовних одиниць таким чином, аби якнайчіткіше передати авт.. задум.

членованість

– змістова і технічна – поліграфічне оформлення від заголовка до глави, розділу, параграфа, абзацу

– концептуальна – відповідає ідеям, темам, судженням і поняттям

– методична – підпорядковується певній прикладній освітній меті

– поверхова – через формально видимі ознаки, напр., паузи

– об’єктивне і суб’єктивне – кілька авторських задумів, рефлексій

– композиційно формально виражена – залежить від стилю, підстилю, жанру

лінійність – послідовність мовного викладу

гіпертекст – нелінійна структура, ієрархічно структурована інформація

інформативність

види змістової інформації

фактологічна (емпіричний рівень)

концептуальна і гіпотетична (теоретичний рівень)

методична (способи і прийоми засвоєння інформації)

естетична (містить категорії оцінного, емоційного, морально-етичного планів)

інструктивна (орієнтації на певні дії)

завершеність – 1.вичерпне змістове і структурне вираження задуму автора (Гальперін)

36. Причини винекнення фактичних помилок.

Модальні й фактичні помилки. Модальні помилки виникають через те, що автори інколи неправильно враховують відношення матеріалу до дійсності. Визначаючи його, вони можуть помилятися, наприклад, коли видають наукову гіпотезу за фактичний стан речей (наприклад, роботи про ефір в науковій літературі кінця XIX – початку XX ст.). Трапляється й так, що інколи самі реципієнти помилково сприймають модальність повідомлення.Фактичні помилки є окремим підвидом модальних. До них належать такі твердження, модальністю яких є реальність, проте ці висловлювання хибні А.О.Капелюшний наводить типові фактичні помилки: 1. Перенасичення тексту фактичним матеріалом.2. Брак фактичного матеріалу в аналітичних творах, унаслідок чого журналіст робить висновки, не підкріплені фактами.3. Добір фактичного матеріалу, який відповідає наперед заданій схемі, відкидання фактів, які не можна з тих чи інших міркувань включити до цієї схеми.4. Незнання всієї повноти фактів, через що автор доходить хибних висновків.5. Навмисне спотворення фактів.6. Тенденційний підхід до оцінки фактів.7. Замовчування відомих журналістові фактів.8. Неправильне технічне оформлення фактичного матеріалу.9. Занадто емоційне подання факту, що перебільшує його суспільне значення, важливість.12. Підміна факту. 13. Надмірна увага до фактів інтимного життя відомої людини й цілковите нехтування фактами, що характеризують її професійну, громадську діяльність.14. Ненавмисне спотворення фактів через неналежну їх перевірку або через брак сумлінності автора чи редактора.15. Відтворення факту «по пам’яті», відсутність його перевірки через те, що журналіст упевнений у точності фіксації факту в його пам’яті.

Перевірити весь фактичний матеріал твору неможливо, тому необхідно орієнтуватися на найбільш важливі фрагменти і виділяти в першу чергу ті елементи твору, де найбільш часто зустрічаються фактичні помилки приватного характеру і вірогідні концептуальні помилки. В якості об'єктів підвищеної уваги редактор виділяє окремі елементи тексту, в яких найбільш імовірні фактичні помилки. До таких елементів слід віднести: неаргументовані, некомментірованние формулювання і положення, висловлювання загального плану, загальновідомі відомості, історичні та інші події, слова вказівного роду і слова, що впливають на зміст висловлювання чи вирішальні для сенсу, підписи до ілюстрацій, заслання всіх видів, цитати, терміни, визначення, цифри, дати, прізвища, назви, одиниці величин. Обов'язковій перевірці підлягають цифри, дати, прізвища, назви, цитати, окремі життєві реалії. Їх перевіряють незалежно від змістовної значущості. Перевірка окремих приватних матеріалів з літературних джерел є більшою мірою роботою молодшого редактора, помічника редактора. Фактичні помилки і неточності з'являються на різних етапах роботи над твором і при підготовці видання. Вони пов'язані, по-перше, з роботою автора, як творчої (створенням твору), так і технічної (передруком, правкою після передруку), по-друге, з редакційною обробкою матеріалу і створенням видавничого оригіналу (при редагуванні, передруці авторського оригіналу, внесення авторської правки до видавничого оригінал, перенесення редагування з одного примірника в іншій, на всіх стадіях роботи на комп'ютері), по-третє, з друкарськими процесами (набором, коректурної правкою, особливо з перенесенням з авторського в робочий екземпляр, друкарською правкою та іншими друкарськими роботами ).

Можна виділити наступні причини фактичних помилок, пов'язаних з роботою автора: навмисне або ненавмисне використання фактів в орієнтації на задану розробку теми в позитивному або негативному плані; використання слів без урахування їх точних значень, тобто довільне, суб'єктивне і часто невірне тлумачення змісту понять; неповна аргументація у зв'язку з тим, що автор орієнтується на свої знання, не враховуючи повною мірою можливості читача; він пропускає деякі положення як самі собою зрозумілі, а в результаті формується неправильне думку; використання помилкового судження як використання в аргументації дрібних, незначних, окремих фактів, які не відображають суті явищ; неточні висловлювання; порушення вимог законів логіки; відсутність фактів для достатньої аргументації,; орієнтація на неавторитетний джерела; використання фактів не в сукупності, а фрагментарно; порушення мовних і стилістичних норм.