11.Нарбут і шрифти

Створюючи рисунок літер, Нарбут надихався найрізноманітнішими зразками, як вітчизняними, так і західноєвропейськими, на підставі яких він виробив кілька варіантів власних шрифтів. Один — підкреслено архаїчний, на основі слов'янського півуставу XVI ст. Його він застосовував для професорських дипломів Академії мистецтв, написів у збірці документів роду Нарбутів. Другий — простий, справді класичний, що примушує згадати і римський архітектурний шрифт, і російський цивільний друк XVIII ст., і водночас українську рукописну книгу. Цей шрифт, найбільш архітектонічний та своєрідний з усіх ним створених, заслуговує на назву «нарбутівського». Використовувався він у побуті Академії, всі написи для якої, від табличок з назвою майстерень до об'яв, запрошень, ректор писав власноручно, а також у книжковій та плакатній графіці.

Шрифтові праці Нарбута останніх років прикметні тим, що вони не мають нічого спільного з механічним викресленням, нарисовані вільно, легко читаються, зате візерунок у них стає вибагливішим. Яким би шрифтом не писав майстер, двох цілком тотожних літер у його написах останніх років не спіткати. Збережені пропорції, досягнута рівновага круглястих та рівних ліній, гармонія в межах слова, рядка, сторінки. Та коли придивитися, можна побачити, що немає жодної цілком симетричної літери. Ця асиметрія в симетрії разом із соковитими контрастами різної товщини рисочок надає Нарбутовим шрифтам особливого зачарування, робить їх ніби одухотвореними.

Крім ілюстрацій, Нарбут створював шрифтові обкладинки, силуетні портрети, малював з натури пейзажі, створював алегоричні композиції, натюрморти.

Визначним досягненням Нарбута і всієї української графіки є його «Українська абетка», в якій художник досяг граничної простоти й водночас вишуканості композиції, рисунка й кольору. У вирішенні літер абетки Нарбут об’єднав досягнення як української рукописної та друкованої книги, так і досягнення західноєвропейських майстрів шрифту. Нарбутівська «Українська абетка» й донині залишається неперевершеною завдяки високій майстерності художника й глибокому розумінню ним шрифтового мистецтва.

Осягнувши вершини книжкової графіки, Нарбут навдивовижу тонко вирішував екслібриси — книжкові знаки, в яких домагався переконливого втілення характеру книгозбірні, особистих рис її власника. Він також був піонером відродження в Україні своєрідного мистецтва графічного силуету й досягнув у цьому виді творчості гідної подиву витонченостi.

12.(13)Метод заміни і вставлення.

Заміною називають такий метод формалізованого виправлення, коли в повідомленні на місце видаленого компонента, що містив помилку, вставляють інший, без помилки. Метод заміни використовують тоді, коли відхилення неможливо позбутися ні методом переставлення, ні методом видалення.

Порівняно з іншими методами заміна складніша, оскільки вимагає одночасно і видалення, і вставлення тексту

Внаслідок заміни обсяг повідомлення змінюється несуттєво (стає ненабагато більшим чи меншим).

До негативних наслідків виправлення методом заміни, особливо на макрорівнях, належить те, що редактор вносить утекст зміни, проти яких автор може заперечувати з позицій захисту своїх авторських прав. Утакому випадку редактор може запропонувати авторові виконати заміну самостійно. Негативною характеристикою заміни є також можливість ненавмисного видалення з повідомлення цінної інформації, а також внесення редактором недостовірної інформації. Крім того, трудомісткість заміни значно вища, ніж у переставленні й видаленні.

Вставленням називають такий метод формалізованого виправлення, коли для усунення з повідомлення помилки в позицію, де вона є, додають потрібний компонент.

На практиці вставлення дуже широко використовують на мікрорівнях, оскільки під час набирання текстів видалення літер є найчастішим видом помилки (спотворення). Практично редактори ніколи не виконують вставлення на рівні блоків (у випадку відхилень на рівні блоків виправлення роблять самі автори).

Вставлення на макрорівнях збільшує обсяг авторського оригіналу, що, упринципі, належить до негативних характеристик цього методу. Проте, з іншого боку, вставлення можуть зробити повідомлення зрозумілішим.

Найістотнішою негативною характеристикою вставлення є те, що редактор, не маючи тексту-прототипу, повинен пристосувати текст вставлення до авторського стилю. Таке пристосування є, звичайно, дуже важким. Під час його виконання редактор також може внести в повідомлення недостовірну інформацію. Тому такі виправлення слід обов'язково погоджувати з автором.

Вставлення виправлення великого обсягу часто вимагає від редактора, щоб він замінив автора, сягнувши його кваліфікаційного рівня. Отже, серед інших формалізованих виправлень цей метод є найтрудомісткішим.

14. Класифікація методів виправлення. Метод перероблення. Кон’юнктурне виправлення.

Методи редагування – це послідовності процедур, які дають змогу відшукувати в окремих компонентах повідомлення відхилення від норм та виправляти їх. Розроблено багато таких методів. Далі процедури деталізують і отримують алгоритми – послідовності операцій контролю і виправлення. Існує півстолітня традиція класифікації методів виправлення: вичитування, скорочення, опрацювання, перероблення. Має 2 недоліки: 1) описує виправлення на верхніх рівнях повідомлення; 2) узаконює перехрещення усіх чотирьох видів.

Перероблення – неформалізований (творчий) метод виправлення помилок, який вимагає переставлення, видалення, заміни, вставлення, скорочення, причому ступінь редагованості повідомлення не перевищує 30-50%. Застосовують до тих повідомлень, автори яких подають цінну для реципієнтів інформацію, проте мають низький кваліфікаційний рівень. Завдяки використанню методу вдається піднести науковий та мистецький рівень повідомлень.

Негативні х-ки:

- наявність у тексті максимальних за обсягом змін;

- необхідність пристосування до авторського стилю;

- найвища серед усіх методів виправлення трудомісткість виконання.

Застосовувати слід у виняткових випадках, за згодою автора.

Виправлення кон’юнктурне – 1. Виправлення в коректурних відбитках, викликане певними важливими змінами, що відбулися протягом роботи над виданням і які неможливо було передбачити, проте необхідно відобразити в тексті: рішення уряду, укази, постанови, нові статистичні дані, зроблені відкриття і под. 2. Виправлення, зроблене з ідеологічних міркувань.