59. Державний пожежний нагляд, обов’язки державних органів щодо забезпечення пожежної безпеки.

В Україні створена чинна законодавча та нормативно-правова база з питань пожежної безпеки, яка є невід’ємною частиною державної політики у сфері охорони життя та здоров’я населення, збереження національного багатства та природного навколишнього середовища.

Правовою основою державної політики у галузі пожежної безпеки є Конституція, Закон "Про пожежну безпеку" (17.12.1993 р.), постанови Верховної Ради, розпорядження Кабінету Міністрів, рішення органів виконавчої влади, місцевого та регіонального самоврядування, прийняті в межах їх компетенції.

Закон України "Про пожежну безпеку" визначає загальні, правові, економічні та соціальні основи забезпечення пожежної безпеки на теренах України та регулює відносини юридичних осіб у цій галузі належно від форм власності та видів господарювання.

У Законі йдеться про те, що органи центральної виконавчої влади у сфері пожежної безпеки здійснюють:

- єдину державну політику у галузі пожежної безпеки;

- основні напрямки наукових досліджень у цій галузі;

- розробку та затвердження державних стандартів, нормативів та правил;

-координацію робіт по створенню та випуску пожежної техніки та засобів пожежогасіння;

- керівництво та оперативне управління силами та технічними ресурсами, що залучаються для гасіння пожеж.

Для виконання всієї повноти робіт, пов’язаних із організацією пожежної безпеки в апаратах міністерств та центральних органів виконавчої влади створюються служби пожежної безпеки.

Відповідно до чинного законодавства, відповідальність за порушення вимог пожежної безпеки покладається на керівників підприємств, установ та організацій, без права передовіряти її іншим підлеглим особам.

В установах та на підприємствах з кількістю працюючих понад 50 чоловік за рішенням трудового колективу створюються пожежно-технічні комісії(ПТК). Робота ПТК організовується відповідно до Типового положення (Наказ МНС від 20.05.2009 р. №347) у виняткових випадках її функції може виконувати комісія з охорони праці. Відповідно до Правил пожежної безпеки при виконанні будівельно-монтажних робіт головою ПТК призначається головний інженер, а її членами - головні спеціалісти (головний механік, енергетик, технолог, інженер з охорони праці та ін.). У сфері пожежної безпеки в профілактичній роботі ПТК має підтримувати постійний зв’язок з місцевими органами державного пожежного нагляду.

Основні функції ПТК полягають у виявленні недоліків та порушень в процесі експлуатації технологічного обладнання, що можуть призвести до пожеж, вибухів або аварій, а також у розробці заходів щодо усунення виявлених недоліків та порушень.

Важливим завданням ПТК є проведення масово-роз’яснювальної роботи та пропаганди серед працівників підприємства щодо необхідності дотримання протипожежного режиму та виконання правил і вимог пожежної безпеки.

60. Вогнестiйкiсть будiвельних конструкцiй.

Перевага будівельних конструкцій зберігати свої робочі функції під дією високих температур за умов пожежі.

Будівельні конструкції виконують загороджувальну, теплоізоляційну та несучу функції.

Втрата несучої здатності конструкції призводить до того, що вона – залежно від її типу – обвалюється або прогинається.

До основних будівельних конструкцій належать зовнішні та внутрішні несучі стіни (перегородки), колони, балки, плити, настили та ін.

Для несучих конструкцій вогнестійкість визначається тільки за втратою несучої здатності (зовнішні стіни, перекриття, балки, ферми, колони).

Загороджувальна здатність будівельних конструкцій характеризує можливість утворення в конструкції наскрізних отворів або тріщин, через які в сусідні приміщення проникає полум’я або продукти горіння.

Теплоізолююча функція конструкцій залежить від їх здатності до прогрівання. За теплоізолюючою здатністю вогнестійкість визначається підвищенням температури конструкції в будь-якій точці з необігрітого боку поверхні більше ніж на 190°С порівняно з температурою до нагріву.

Характеристикою вогнестійкості будівельних конструкцій є межа вогнестійкості.

Межа вогнестійкості – це час, після якого будівельна конструкція втрачає свої несучі, загороджувальні або теплоізоляційні функції.

Отже, втрата несучості будівельною конструкцією означає її обвалювання (руйнування); втрата загороджувальної здатності – появу тріщин; а теплоізолюючої – прогрівання конструкцій під час пожежі до температури, коли при її підвищенні можливе самоспалахування речовин, що перебувають у сусідніх приміщеннях.

Найбільшу межу вогнестійкості в будівлях будь-якого ступеня мають несучі конструкції, найменшу – внутрішні перегородки.

Межа вогнестійкості будівельних конструкцій не завжди може відповідати вимогам пожежної безпеки, а відтак її потрібно підвищувати.

Для підвищення межі вогнестійкості використовують різні методи вогнезахисту. Методи вогнезахисту залежать від:

необхідної межі вогнестійкості;

типу конструкції;

положення конструкції в просторі;

виду статичних та динамічних навантажень, що діють на конструкцію;

температурно-вологісних умов експлуатації;

агресивності оточуючого середовища;

естетичних вимог до конструкцій та ін.