
- •2. Механізми перетравлювання ліпідів в шкт.Порушення перетравлювання ліпідів.
- •4)Розпад гему,послідовність реакцій,доля жовчних пігментів
- •5)Задача
- •2) Роль водорозчинних вітамінів в метаболізмі та реалізації клітинних функцій.
- •3)Характеристика кінцевих продуктів азотистого обміну:сечовина,сечова к-та,креатин,креатинін,індикан,ак
- •4)Роль нирок в регуляції об)єму,електролітного складу та рН рідин організму.Біохімічні механізми сечоутворювальної ф-ї нирок.
- •5) Задача: Перерахувати біохімічні показники в нормі
3)Характеристика кінцевих продуктів азотистого обміну:сечовина,сечова к-та,креатин,креатинін,індикан,ак
Сечовина -.становить 80–90% усіх азотис-тих речовин сечі. За добу із сечею людини виділяється 25–35 г сечовини. Сечовина (NH2-CO-NH2) утворюється здебільшого в орнітиновому циклі в печінці та частково – у нирках (цикл Кребса-Генселяйта). Початковим етапом її утворення є з’єднання аміаку з вугільною кислотою, які утворилися в процесі дезамінування і декарбоксилювання, та АТФ, у результаті чого утворюється карбомоїлфос-фат, який вступає в реакцію з орнітином
Аміак + СО2 + Н2О + 2 АТФ карбомоїлфосфат орнітин цитрулін аргініно-бурштинова кислота фумарова кислота + аргінін орнітин + сечовина |
Проте сечовина у подальшому ре абсорбується,тоді як креатинін повністю виводиться з кінцевою сечею.
Креатин-азотиста сполука,яка у вигляді креатин фосфату має важливе значення в енергозабезпеченні функції м)язів.,нейтралізує к-ти,які утв.під час виконаеея вправ і знижує рН крові,що викликає втомлення м)язів,активує гліколіз,збільшує масу м)язів. У м’язах креатин приєднує АТФ, утворюючи креатинфосфат (креатин +АТФ креатинфосфат + АДФ) – сполуку, яка багата на макроергічні зв’язки і є джерелом енергії, необхідної для скорочення м’язів. При роботі креатинфосфат вивільняє енергію і знову перетворюється в креатин (креатинфосфат – АМФ креатин). У нормі в сироватці крові вміст азоту креатину становить 75–115 мкмоль/л, а в сечі його немає. Якщо вміст креатину в крові перевищує 120 мкмоль/л, то тоді він починає виділятися із сечею, тобто розвивається креатинурія,яка спостерігається при міопатії (прогресуючій м’язовій дистрофії, міозиті, міотонії – м’язовій слабос-ті, міоглобінурії), а також при ураженні печінки, зменшенні синтезу креатинфосфату і особливо – при ураженні нирок унаслідок зниження ниркового порогу. Кретинурією супроводяться тонічні судоми при різних хворобах і отруєннях.
Креатинін є похідним креатину, його кінцевим продуктом метаболізму. Частина креатину не перетворюється в креатинфосфат, а віддає молекулу води і перетворюється в креатинін. Він може утворюватися також з креатинфосфату (+АДФ креатинін + АТФ). Уміст креатиніну в сироватці крові становить 70–140 мкмоль/л (у людей – 50–115). Креатинін у клінічно здорових людей і тварин пов-ністю фільтрується клубочковим апаратом нефрону і не реабсорбується в канальцях.
Сечова кислота – один із кінцевих продуктів обміну нуклео-протеїнів, при розпаді яких утворюються нуклеїнові кислоти, які у свою чергу гідролізуються до нуклеотидів. Подальший розпад нуклеотидів здійснюють нуклеотидази, утворюючи пуринові (аденін і гуанін) та піримідинові основи. При дезамінуванні аденіну і гуаніну утворюються гіпоксантин, а потім – ксантин, який окиснюється у печінці ксантиноксидазою з утворенням сечової кислоти. У крові вона міститься у вигляді натрієвої солі, зв’язаної з білком.
Аміак утворюється в організмі внаслідок дезамінування амінокис-лот, аденілової кислоти та інших азотистих сполук.
ІНДИКА́Н (калієва сіль 3-гідроксиіндолілсірчаної кислоти) — один з кінцевих продуктів азотистого обміну, який виділяється із сечею.
Він утворюється в нирках з 3-гідроксиіндолілсірчаної кислоти, яка є продуктом знешкодження індолу. Останній надходить в кров з товстого кишечнику, де утворюється з триптофану внаслідок гниття білків. Індол є токсичною речовиною. У клітинах печінки індол спочатку окиснюється до 3-гідроксиіндолу — індоксилу, а далі поєднується із сірчаною кислотою, утворюючи індоксилсірчану кислоту. Калієва або натрієва сіль цієї кислоти має назву індикан. У здорової людини вміст І. в крові знаходиться в межах 1,0–4,7 мкмоль/л. Кількість І. в сечі за добу становить 5–20 мг.. За кількістю І. в сечі людини роблять висновок про інтенсивність процесів гниття білків у товстому кишечнику, а також про функціональний стан печінки. Підвищення рівня І. в крові та сечі спостерігається при посиленні гниття в кишечнику, тривалих запорах, туберкульозі кишечнику, диспепсіях, тифах, при гнійних осередках в організмі (абсцесах, гнійних бронхітах), а також при хворобах печінки, хронічному ураженні нирок, виразковій хворобі шлунка, іноді при вагітності.