10. Некомерційне господарювання: поняття, ознаки, організаційно-правові форми здійснення.

Стаття 52. Некомерційне господарювання

1. Некомерційне господарювання - це самостійна систематична господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання, спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку.

2. Некомерційна господарська діяльність здійснюється суб'єктами господарювання державного або комунального секторів економіки у галузях (видах діяльності), в яких відповідно до статті 12 цього Кодексу забороняється підприємництво, на основі рішення відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування. Некомерційна господарська діяльність може здійснюватися також іншими суб'єктами господарювання, яким здійснення господарської діяльності у формі підприємництва забороняється законом.

3. Не можуть здійснювати некомерційну господарську діяльність органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи.

Ознаки некомерційної господарської діяльності:

1. самостійна;

2. ініціативна;

3. систематична;

4. мета – досягнення певних цілей;

5. прибуток не розподіляється і не привласнюється, а розподіляється на статутні цілі.

Стаття 53. Організаційні форми здійснення некомерційної господарської діяльності

1. Некомерційна господарська діяльність може здійснюватися суб'єктами господарювання на основі права власності або права оперативного управління в організаційних формах, які визначаються власником або відповідним органом управління чи органом місцевого самоврядування з урахуванням вимог, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

2. Порядок створення, державної реєстрації, діяльності, реорганізації та ліквідації суб'єктів господарювання окремих організаційних форм некомерційної господарської діяльності визначається цим Кодексом та іншими законами.

3. У разі якщо господарська діяльність громадян або юридичної особи, зареєстрованої як суб'єкт некомерційного господарювання, набуває характеру підприємницької діяльності, до неї застосовуються положення цього Кодексу та інших законів, якими регулюється підприємництво.

Некомерційні організації повинні створюватись в певних організаційно - правових формах. Класифікуючи суб’єктів, що здійснюють некомерційну господарську діяльність, слід взяти до уваги тих, що є найбільш усталеними на практиці. Одним з типів класифікації є, класифікація за порядком здійснення некомерційної діяльності. Даних суб’єктів можна умовно віднести до двох категорій - це загальні та спеціальні.

До загальних належать:

1) релігійна організація – утворюється з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діє відповідно до своїх ієрархічної й інституційної структур, обирає, призначає і заміняє персонал відповідно до свого статуту (положення). Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства, духовні навчальні заклади, а також об'єднання, що складаються з зазначених вище релігійних організацій. Правове положення цих організацій, у тому числі їх господарсько-правовий статус закріплений у Законі України «Про свободу совісті і релігійні організації» від 23 квітня 1991 р.;

2) благодійний чи інший некомерційний фонд – це організація, яка не має членства та створена для досягнення соціальних, благодійних, культурних, освітніх або інших суспільно корисних цілей шляхом використання майна, переданого засновниками в її власність. Правовий статус благодійних фондів регламенту і Закон України «Про благодійність та благодійні організації» від 16 вересня 1997 р.;

3) установа, у тому числі бюджетна, – не негосподарююча організація, створена власником для надання соціально-культурних послуг, здійснення управлінських або інших подібних функцій і фінансована ним цілком або частково (бібліотеки, музеї, лікарні, інколи вузи, академічні науково-дослідні інститути, органи виконавчої влади і місцевого самоврядування, суди, органи прокуратури тощо), що викликає необхідність регулювання їхньої діяльності численними нормативно-правовими актами;

4) негосподарююче об'єднання юридичних осіб (асоціація, союз).

Об'єднання громадян, більшість релігійних організацій і негосподарські об'єднання юридичних осіб побудовані на засадах членства, позбавленого, однак, через їхній безприбутковий статус майнового корпоративного елемента.

5) політичні партії – об’єднання прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, які мають на меті учать у вироблені державної політики та формуванні органів влади.

До спеціальних можна віднести:

1) Громадське об'єднання - це добровільне об'єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів. З прийняттям ЗУ «Про громадські об’єднання» даний суб’єкт набирає нового правового статусу. На даному етапі науковці проводять роботу, що до чіткого визначення типу діяльності громадських об’єднань у сфері некомерційного господарювання.