- •1. Поняття господарського права як галузі принц та як галузі правової науки.
- •2. Предмет регулювання господарського права. Розмежування відносин у сфері господарювання іншими видами відносин.
- •3. Господарські правовідносини: поняття, ознаки та види.
- •4. Класифікація суб'єктів господарських правовідносин.
- •5. Методи господарського права.
- •6. Поняття, ознаки та особливості господарського законодавства.
- •7. Напрями вдосконалення господарського законодавства.
- •8. Поняття та ознаки підприємництва.
- •9. Принципи здійснення підприємницької діяльності.
- •10. Некомерційне господарювання: поняття, ознаки, організаційно-правові форми здійснення.
- •11. Організація та управління господарською діяльністю.
- •12. Державна політика у сфері господарювання.
- •Глава 2
- •13. Методи державного регулювання економіки.
- •14. Правове регулювання ліцензування господарської діяльності.
- •15. Правове регулювання патентування підприємницької діяльності.
- •16. Загальні засади створення суб'єктів господарювання.
- •17. Порядок державної реєстрації суб'єктів господарювання.
- •18. Загальні засади припинення діяльності суб'єктів господарювання.
- •19. Поняття та ознаки суб'єктів господарського права.
- •20. Поняття та ознаки підприємства як організаційної форми господарювання.
- •21. Організаційна структура та управління підприємством.
- •22. Види та організаційно-правові форми підприємств.
- •23. Правове становище державних комерційних підприємств.
- •24. Правове становище казенних підприємств.
- •25. Правове становище комунального унітарного підприємства.
- •26. Правовий статус громадянина-підприємця.
- •27. Правове становище приватного підприємства.
- •28. Правове становище виробничого кооперативу.
- •29. Особливості правового статусу кредитних спілок у сфері господарювання.
- •30. Поняття та класифікація господарських товариств.
- •31. Органи управління господарським товариством, їх компетенція.
- •32. Права і обов’язки учасників господарського товариства.
- •33. Правове становище акціонерних товариств.
- •34. Правове становище товариства з обмеженою відповідальністю.
- •Глава 2. Товариство з обмеженою відповідальністю
- •35. Правове становище товариства з додатковою відповідальністю.
- •36. Правове становище командитного товариства.
- •37. Правове становище повного товариства.
- •38. Поняття об'єднання підприємств, їх класифікація.
- •39. Функції та компетенція об'єднання підприємств.
- •40. Управління об’єднанням підприємств.
- •41. Правове становище господарських об'єднань.
- •42. Правове становище холдингових компаній.
- •43. Правовий режим майна суб'єктів господарювання.
- •44. Види майна та джерела формування майна суб'єктів господарювання.
- •45. Склад майна, що використовується у сфері господарювання.
- •46. Похідні від права власності правові титули майна суб'єктів господарювання.
- •47. Право оперативного управління.
- •48. Право господарського відання.
- •49. Право державної власності: поняття, зміст, правові форми реалізації.
- •50. Правові засади приватизації державного та комунального майна,
- •2. Суб'єкти та об'єкти приватизації.
- •3. Приватизаційний процес та способи приватизації.
- •4. Угоди приватизації.
- •51. Поняття, ознаки корпоративних прав та загальні засади здійснення.
- •52. Управління корпоративними правами.
- •IV. Механізм забезпечення захисту інтересів держав
- •V. Контроль та оцінка ефективності управління корпоративними правами держави
- •53. Поняття та види цінних паперів за законодавством україни
- •54. Державне регулювання ринку цінних паперів. Державне регулювання ринку цінних паперів
- •55. Поняття та соціально-економічне призначення банкрутства. Ознаки банкрутства.
- •56. Учасники провадження у справі про банкрутство.
- •57. Підстави порушення провадження у справах про банкрутство.
- •58. Стадії провадження у справах про банкрутство.
- •59. Розпорядження майном боржника як судова процедура у справі про банкрутство.
- •60. Мирова угода як судова процедура у справі про банкрутство.
- •61. Санація боржника як судова процедура у справі про банкрутство.
- •62. Ліквідаційна процедура у справах про банкрутство.
- •63. Черговість задоволення вимог кредиторів при банкрутстві,
- •Стаття 45. Черговість задоволення вимог кредиторів
- •64. Поняття та ознаки господарсько-правової відповідальності.
- •71. Адміністративно-господарські санкції: види, підстави застосування.
- •72. Поняття економічної конкуренції та монополізму.
- •73. Правові засади діяльності антимонопольного комітету україни.
- •74. Зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку: поняття та прояви
- •75. Недобросовісна конкуренція: поняття, види, відповідальність.
- •76. Антиконкурентні дії органів влади, органів місцевою самоврядування та органів адміністративно-господарського управління та контролю: поняття, прояви.
- •77. Антиконкурентні узгоджені дії суб'єктів господарювання.
- •78. Контроль за концентрацією суб'єктів господарювання.
- •79. Поняття та види порушень у сфері економічної конкуренції.
- •80. Відповідальність за порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
- •81. Поняття, види та підстави виникнення господарських зобов'язань.
- •82. Виконання господарських зобов’язань. Поняття та критерії належного виконання господарських зобов'язань.
- •83. Забезпечення належного виконання господарських зобов'язань.
- •84. Припинення господарських зобов'язань.
- •85. Поняття та ознаки, функції господарського договору.
- •1. Поняття та ознаки господарського договору
- •86. Класифікація господарських договорів. Класифікація господарських договорів
- •87. Зміст господарського договору.
- •Зміст господарського договору
- •88. Форма господарського договору.
- •89. Порядок укладення, зміни та розірвання господарських договорів.
- •90. Правове регулювання оренди у сфері господарювання.
- •91. Правове регулювання лізингу у сфері господарювання.
- •92. Біржова торгівля: засади правового регулювання, види бірж, основи їх правового статусу.
- •93. Правове становище товарної біржі.
- •94. Правове становище фондової біржі.
- •95. Поняття та види професійної діяльності з торгівлі цінними паперами.
- •96. Зовнішньоекономічна діяльність: поняття, види, суб'єкти.
- •97. Поняття інвестицій та інвестиційної діяльності.
- •98. Правове становище підприємства з іноземними інвестиціями.
- •99. Спеціальні (вільні) економічні зони.
63. Черговість задоволення вимог кредиторів при банкрутстві,
(ЗАКОН УКРАЇНИ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом») 22 грудня 2011 – нова редакція
Задоволення вимог кредиторів платоспроможного боржника здійснюється в порядку передбаченому ЦК, однак якщо ліквідація продиться як судова процедура при банкрутстві застосовується черговість передбачена в ст. 45. Ця черговість застосовується і в інших випадках до визнання особи банкрутом. Так, план санації боржника повинен передбачати погашення вимог кредиторів з урахуванням черговості, встановленої цим Законом.
Стаття 45. Черговість задоволення вимог кредиторів
1. Кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цією статтею. При цьому:
1) у першу чергу задовольняються:
вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати перед працюючими та звільненими працівниками банкрута, грошові компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, інші кошти, належні працівникам у зв'язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обов'язків, гарантії і компенсації при службових відрядженнях, гарантії для працівників, що направляються для підвищення кваліфікації, гарантії для донорів, гарантії для працівників, що направляються на обстеження до медичного закладу, соціальні виплати у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо), а також вихідної допомоги, належної працівникам у зв'язку з припиненням трудових відносин та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі;
вимоги кредиторів за договорами страхування;
витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії, у тому числі:
витрати на оплату судового збору;
витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився за рішенням господарського суду за рахунок їхніх коштів;
витрати заявника на публікацію оголошення про порушення справи про банкрутство, введення процедури санації, визнання боржника банкрутом;
витрати на публікацію в офіційних друкованих органах інформації про порядок продажу майна банкрута;
витрати на публікацію в засобах масової інформації про поновлення провадження у справі про банкрутство у зв'язку з визнанням мирової угоди недійсною;
вимоги щодо виплати основної грошової винагороди арбітражному керуючому;
вимоги щодо відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов'язаних з виконанням ним повноважень розпорядника майна, керуючого санацією боржника або ліквідатора банкрута;
витрати арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), пов'язані з утриманням і збереженням майнових активів банкрута;
витрати Гарантійного фонду виконання зобов'язань за складськими документами на зерно, пов'язані з набуттям ним права регресної вимоги щодо зернового складу, - у розмірі всієї виплаченої ним суми відшкодування вартості зерна;
2) у другу чергу задовольняються:
вимоги із зобов'язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, шляхом капіталізації у ліквідаційній процедурі відповідних платежів, у тому числі до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за громадян, які застраховані в цьому фонді, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зобов'язань із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, крім вимог, задоволених позачергово, з повернення невикористаних коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а також вимоги громадян - довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб'єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників);
3) у третю чергу задовольняються:
вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);
вимоги центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом;
4) у четверту чергу задовольняються:
вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у тому числі і вимоги кредиторів, що виникли із зобов'язань у процедурі розпорядження майном боржника чи в процедурі санації боржника;
5) у п'яту чергу задовольняються:
вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного капіталу підприємства;
вимоги щодо виплати додаткової грошової винагороди керуючому санацією або ліквідатору у частині 5 відсотків обсягу стягнутих на користь боржника активів (повернення грошових коштів, майна, майнових прав), які на дату порушення провадження у справі про банкрутство перебували у третіх осіб;
вимоги щодо виплати додаткової грошової винагороди керуючому санацією або ліквідатору у частині 3 відсотків обсягу погашених вимог конкурсних кредиторів, які підлягають позачерговому задоволенню та віднесені до конкурсних згідно з цим Законом;
6) у шосту чергу задовольняються інші вимоги.
2. Вимоги кожної наступної черги задовольняються у міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги, крім випадків, установлених цим Законом.
3. У разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимоги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належить кожному кредиторові однієї черги.
4. У разі відмови кредитора від задоволення визнаної в установленому порядку вимоги ліквідатор (ліквідаційна комісія) не враховує суму грошових вимог цього кредитора.
5. Вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.
6. У разі якщо на момент закінчення строку ліквідації залишилися непроданими активи боржника і негайний продаж матиме наслідком істотну втрату їх вартості, ліквідатор передає такі активи в управління визначеній господарським судом юридичній особі, яка зобов'язана вжити заходів щодо продовження погашення заборгованості кредиторів боржника за рахунок отриманих активів.
Ліквідатор у разі потреби передавання активів боржника, які залишаються непроданими на час закінчення процедури ліквідації, в управління іншій юридичній особі погоджує кандидатуру такої особи з комітетом кредиторів та звертається до господарського суду з відповідним клопотанням.
Таке клопотання ліквідатор надає господарському суду не пізніше ніж за два місяці до завершення процедури ліквідації і зазначає в ньому обсяг активів, що продавалися і не були продані, причини нездійснення продажу, а також загальну суму незадоволених вимог кредиторів.
Одночасно з клопотанням ліквідатор подає:
перелік непроданих активів боржника;
інформацію про кожний актив (його вартість (залишкову, ринкову та ліквідаційну, якщо така визначалася), ціну та порядок продажу, згідно з яким він продавався і не був проданий);
висновки про оцінку кожного активу, здійснену відповідно до законодавства України під час ліквідаційної процедури.
Управителем майна боржника не може бути юридична особа, яка:
є кредитором, пов'язаною особою або акціонером/учасником боржника;
не виконала зобов'язань перед боржником;
є стороною у судовій справі за участю боржника.
7. У разі якщо господарським судом винесено ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута, майно, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, передається власникові або уповноваженому ним органу, а майно державних підприємств - органу приватизації для прийняття рішень щодо подальшого розпорядження таким майном. У разі відмови власника або уповноваженого ним органу, а також органу приватизації прийняти таке майно або у випадку неможливості встановити місцезнаходження власника або уповноваженого ним органу, майно, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, передається безоплатно міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, закладам охорони здоров'я, освіти, соціального забезпечення, закладам, в яких виховуються діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, дитячим будинкам сімейного типу, прийомним сім'ям, будинкам дитини при установах виконання покарань, установам виконання покарань, слідчим ізоляторам, військовим формуванням чи знищується (утилізується).
8. Погашення вимог кредиторів шляхом заліку зустрічних однорідних вимог проводиться за згодою кредитора (кредиторів) у випадках, якщо це не порушує майнові права інших кредиторів.
9. Погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в позачерговому порядку.
План санації боржника повинен передбачати погашення вимог кредиторів з урахуванням черговості, встановленої цим Законом.
