23. Правове становище державних комерційних підприємств.

Як встановлено ч. 1 ст. 74 ГК, державне комерцiйне пiдприємство є суб’єктом пiдприємницької дiяльностi. Цей суб’єкт дiє на основi статуту i несе вiдповiдальнiсть за наслiдки своєї дiяльностi усiм належним йому на правi господарського вiдання майном згiдно з ГК та iншими законами, прийнятими вiдповiдно до нього.

Отже, майно державного комерцiйного пiдприємства закрiплюється за ним, як за суб’єктом права, на правi господарського вiдання. Саме ж державне пiдприємство як майновий комплекс є об’єктом права державної власностi, i може бути об’єктом купiвлi-продажу, застави, оренди та iнших правочинiв (ч. 4 ст. 190 ЦК)..

Частина 3 ст. 74 ГК вперше встановила, що в унiтарному пiдприємствi утворюється статутний фонд. До прийняття цiєї норми статутний фонд утворювався лише в деяких видах господарських товариств. Статутний фонд державного комерцiйного пiдприємства утворюється уповноваженим органом, до сфери управлiння якого воно входить, до реєстрацiї цього пiдприємства як суб’єкта господарювання. Мiнiмальний розмiр статутного фонду державного комерцiйного пiдприємства встановлюється законом (на сьогоднi цей розмiр не встановлено). У разi якщо вартiсть активiв державного комерцiйного пiдприємства за результатами його дiяльностi виявиться меншою, нiж розмiр статутного фонду, передбачений статутом пiдприємства, орган, до сфери управлiння якого входить дане пiдприємство, зобов’язаний провести в установленому законодавством порядку зменшення його статутного фонду, але не нижче встановленого мiнiмального розмiру статутного фонду.

Держава та орган, до сфери управлiння якого входить державне комерцiйне пiдприємство, не несуть вiдповiдальностi за його зобов’язаннями, крiм випадкiв, передбачених ГК та iншими законами.

Збитки, завданi державному комерцiйному пiдприємству внаслiдок виконання рiшень органiв державної влади чи органiв мiсцевого самоврядування, якi було визнано судом неконституцiйними або недiйсними, пiдлягають вiдшкодуванню зазначеними органами добровiльно або за рiшенням суду.

24. Правове становище казенних підприємств.

Згiдно з ч. 1 ст. 76 ГК казеннi пiдприємства створюються у галузях народного господарства, в яких:

• законом дозволено здiйснення господарської дiяльностi лише державним пiдприємствам;

• основним (понад п’ятдесят вiдсоткiв) споживачем продукцiї (робiт, послуг) виступає держава;

• за умовами господарювання неможлива вiльна конкуренцiя товаровиробникiв чи споживачiв;

• переважаючим (понад п’ятдесят вiдсоткiв) є виробництво суспiльно необхiдної продукцiї (робiт, послуг), яке за своїми умовами i характером потреб, що ним задовольняються, як правило, не може бути рентабельним;

• приватизацiю майнових комплексiв державних пiдприємств заборонено законом.

Майно казенного пiдприємства закрiплюється за ним на правi оперативного управлiння в обсязi, зазначеному в статутi пiдприємства.

Казенне пiдприємство є юридичною особою, має вiдповiднi рахунки в установах державного банку, печатку iз своїм найменуванням.

Орган, до сфери управлiння якого входить казенне пiдприємство, затверджує статут пiдприємства, призначає його керiвника, дає дозвiл на здiйснення казенним пiдприємством господарської дiяльностi, визначає види продукцiї (робiт, послуг), на виробництво та реалiзацiю якої поширюється зазначений дозвiл.

Особливостi господарської дiяльностi казенних пiдприємств встановленi ст. 77 ГК.

Казенне пiдприємство здiйснює господарську дiяльнiсть вiдповiдно до виробничих завдань органу, до сфери управлiння якого воно входить.

Казенне пiдприємство самостiйно органiзовує виробництво продукцiї (робiт, послуг) i реалiзує її за цiнами (тарифами), що визначаються в порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України, якщо iнше не передбачено законом.

Для закупiвель матерiально-технiчних ресурсiв казенне комерцiйне пiдприємство застосовує процедури закупiвель, визначенi Законом України «Про закупiвлю товарiв, робiт i послуг за державнi кошти».

Орган, до сфери управлiння якого входить казенне пiдприємство, здiйснює контроль за використанням та збереженням належного пiдприємству майна, i має право вилучити у казенного пiдприємства майно, яке не використовується або використовується не за призначенням, та розпорядитися ним у межах своїх повноважень.

Казенне пiдприємство не має права вiдчужувати або iншим способом розпоряджатися закрiпленим за ним майном, що належить до основних фондiв, без попередньої згоди органу, до сфери управлiння якого воно входить.

Джерелами формування майна казенного пiдприємства є:

• державне майно, передане пiдприємству вiдповiдно до рiшення про його створення;

• кошти та iнше майно, одержанi вiд реалiзацiї продукцiї (робiт, послуг) пiдприємства;

• цiльовi кошти, видiленi з Державного бюджету України; кредити банкiв;

• частина доходiв пiдприємства, одержаних ним за результатами господарської дiяльностi, передбачена статутом;

• iншi джерела, не забороненi законом.

Казенне пiдприємство одержує кредити для виконання статутних завдань пiд гарантiю органу, до сфери управлiння якого входить пiдприємство.

Казенне пiдприємство вiдповiдає за своїми зобов’язаннями лише коштами, що перебувають у його розпорядженнi. У разi недостатностi зазначених коштiв держава, в особi органу, до сфери управлiння якого входить пiдприємство, несе повну субсидiарну вiдповiдальнiсть за зобов’язаннями казенного пiдприємства.

Порядок розподiлу та використання прибутку (доходу) казенного пiдприємства визначається фiнансовим планом, який затверджується у порядку, встановленому ст. 75 ГК для державних комерцiйних пiдприємств.