21. Організаційна структура та управління підприємством.

У господарському законодавствi (ст. 64 ГК) вперше закрiплено органiзацiйну структуру пiдприємства.

Пiдприємство може складатися з виробничих структурних пiдроздiлiв (виробництв, цехiв, вiддiлень, дiльниць, бригад, бюро, лабораторiй тощо), а також функцiональних структурних пiдроздiлiв апарату управлiння (управлiнь, вiддiлiв, бюро, служб тощо).

Функцiї, права та обов’язки структурних пiдроздiлiв пiдприємства визначаються положеннями про них, якi затверджуються в порядку, визначеному статутом пiдприємства або iншими установчими документами.

Пiдприємство самостiйно визначає свою органiзацiйну структуру, встановлює чисельнiсть працiвникiв i штатний розпис.

Пiдприємство має право створювати фiлiї, представництва, вiддiлення та iншi вiдокремленi пiдроздiли, погоджуючи питання про розмiщення таких пiдроздiлiв пiдприємства з вiдповiдними органами мiсцевого самоврядування в установленому за конодавством порядку. Такi вiдокремленi пiдроздiли не мають статусу юридичної особи i дiють на основi положення про них, затвердженого пiдприємством. Вони можуть вiдкривати рахунки в установах банкiв вiдповiдно до закону.

Дiяльнiсть розташованих на територiї України вiдокремлених пiдроздiлiв пiдприємств, що знаходяться за її межами, регулюється цим Кодексом та iншими законами.

Згiдно з ст. 65 ГК управлiння пiдприємством здiйснюється вiдповiдно до його установчих документiв на основi поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна i участi в управлiннi трудового колективу.

Власник здiйснює свої права щодо управлiння пiдприємством безпосередньо або через уповноваженi ним органи вiдповiдно до статуту пiдприємства чи iнших установчих документiв.

Для керiвництва господарською дiяльнiстю пiдприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керiвника пiдприємства, з яким укладається договiр (контракт).

Керiвник пiдприємства без доручення дiє вiд iменi пiдприємства, представляє його iнтереси в органах державної влади i органах мiсцевого самоврядування, iнших органiзацiях, у вiдносинах з юридичними особами та громадянами, формує адмiнiстрацiю пiдприємства i вирiшує питання дiяльностi пiдприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Керiвника пiдприємства може бути звiльнено з посади достроково на пiдставах, передбачених договором (контрактом) вiдповiдно до закону.

На всiх пiдприємствах, якi використовують найману працю, мiж власником або уповноваженим ним органом i трудовим колективом або уповноваженим ним органом повинен укладатися колективний договiр, яким регулюються виробничi, трудовi та соцiальнi вiдносини трудового колективу з адмiнiстрацiєю пiдприємства. Вимоги до змiсту i порядок укладення колективних договорiв визначаються законодавством про колективнi договори (Закон України вiд 1 липня 1993 р. «Про колективнi договори i угоди»)

22. Види та організаційно-правові форми підприємств.

Залежно вiд форм власностi ч. 1 ст. 63 ГК видiляє такi види пiдприємств:

• приватне пiдприємство, що дiє на основi приватної власностi громадян чи суб’єкта господарювання (юридичної особи); — пiдприємство, що дiє на основi колективної власностi (пiдприємство колективної власностi);

• комунальне пiдприємство, що дiє на основi комунальної власностi територiальної громади;

• державне (в тому числi казенне) пiдприємство, що дiє на основi державної власностi;

• пiдприємство, заснованi на змiшанiй формi власностi (на базi об’єднання майна рiзних форм власностi).

У разi якщо в статутному фондi пiдприємства iноземна iнвестицiя становить не менш як десять вiдсоткiв, воно визнається пiдприємством з iноземними iнвестицiями. Пiдприємство, в статутному фондi якого iноземна iнвестицiя становить сто вiдсоткiв, вважається iноземним пiдприємством. Ця назва є умовною, оскiльки таке пiдприємство створюється i дiє на територiї України вiдповiдно до її законодавства. Слiд мати на увазi, що вiдповiдно до чинного на момент створення пiдприємств законодавства в Українi були створенi i дiють до цього часу й iншi види пiдприємств: iндивiдуальнi, сiмейнi, спiльнi (в тому числi з iноземними iнвестицiями) пiдприємства .

Залежно вiд способу утворення (заснування) та формування статутного фонду ч. 3 ст. 63 ГК подiляє пiдприємства на унiтарнi i корпоративнi.

Унiтарне пiдприємство створюється одним засновником, який видiляє необхiдне для того майно, формує вiдповiдно до закону статутний фонд, не подiлений на частки (паї), затверджує статут, розподiляє доходи, безпосередньо або через керiвника, який ним призначається, керує пiдприємством i формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирiшує питан􏰀ня реорганiзацiї та лiквiдацiї пiдприємства. Унiтарними є пiдприємства державнi, комунальнi, пiдприємства, заснованi на влас ностi об’єднання громадян, релiгiйної органiзацiї або на приватнiй власностi засновника (ч. 4 ст. 63 ГК).

Корпоративне пiдприємство утворюється, як правило, двома або бiльше засновниками за їх спiльним рiшенням (договором), дiє на основi об’єднання майна та/або пiдприємницької чи трудової дiяльностi засновникiв (учасникiв), їх спiльного управлiння справами, на основi корпоративних прав, у тому числi через органи, що ними створюються, участi засновникiв (учасникiв) у розподiлi доходiв та ризикiв пiдприємства. Корпоративними є кооперативнi пiдприємства, пiдприємства, що створюються у формi господарського товариства, а також iншi пiдприємства, в тому числi заснованi на приватнiй власностi двох або бiльше осiб (ч. 5 ст. 63 ГК).

Залежно вiд кiлькостi працюючих та обсягу валового доходу вiд реалiзацiї продукцiї за рiк пiдприємства можуть бути вiднесенi до категорiї малих пiдприємств, середнiх або великих пiдприємств (ч. 7 ст. 63 ГК).

Малими (незалежно вiд форми власностi) визнаються пiдприємства, в яких середньооблiкова чисельнiсть працюючих за звiтний (фiнансовий) рiк не перевищує п’ятдесяти осiб, а обсяг валового доходу вiд реалiзацiї продукцiї (робiт, послуг) за цей перiод не перевищує сiмдесяти мiльйонiв гривень.

Великими пiдприємствами визнаються пiдприємства, в яких середньооблiкова чисельнiсть працюючих за звiтний (фiнансовий) рiк перевищує двiстi п’ятдесят осiб, а обсяг валового доходу вiд реалiзацiї продукцiї (робiт, послуг) за рiк перевищує суму сто мiльйонiв гривень.

Усi iншi пiдприємства визнаються середнiми.

У випадках iснування залежностi вiд iншого пiдприємства, передбачених ст. 126 ГК, пiдприємство визнається дочiрнiм (ч. 8 ст. 63 ГК).