30. Основні причини виникнення пожеж на об’єктах освіти

Для успішного проведення протипожежної профілактики в закладах освіти важливо знати основні причини пожеж. На основі статистичних даних можна зробити висновок, що ними є:

необережне поводження з вогнем;

незадовільний стан електротехнічних пристроїв і порушення правил їх монтажу та експлуатації;

порушення технологічних режимів;

несправність опалювальних приладів та порушення правил їх експлуатації;

дитячі пустощі;

невиконання вимог нормативних документів з питань пожежної безпеки.

Вивчення причин виникнення пожеж у навчально-виробничих майстер­нях показує, що вони дуже різноманітні, але до найхарактерніших можна від­нести:

- загоряння проводів, електродвигунів і електроапаратури внаслідок короткого замикання або від перевантаження;

спалахи гасу або бензину, що застосовуються для промивання деталей;

загоряння мастила в підшипниках машин;

загоряння пасів;

самозагоряння промаслених ганчірок, тирси, одягу тощо;

несправності приладів опалення або вентиляції.

Одним з найважливіших пожежно-профілактичних заходів є систематич­ний контроль протипожежного стану в усіх приміщеннях, на території тощо.

Коли людина перебуває в зоні впливу пожежі, то вона може потрапити під дію наступних небезпечних та шкідливих чинників:

токсичних продуктів згорання;

вогню;

підвищеної температури середовища;

диму;

недостатності кисню;

руйнування будівельних конструкцій;

вибухів, витікання небезпечних речовин, що відбуваються внаслідок поже­жі;

паніки.

Токсичні продукти згорання становлять найбільшу загрозу для життя людини, особливо при пожежах в будівлях. Адже в сучасних виробничих, по­бутових та адміністративних приміщеннях є значна кількість синтетичних мате­ріалів, що є основними джерелами токсичних продуктів згорання Так, при го­рінні пінополіуретану та капрону утворюється ціанистий водень (синильна кис­лота), при горінні вініпласту - хлористий водень та оксид вуглецю, при горінні лінолеуму - сірководень та сірчистий газ і т.д. Найчастіше при пожежах від­значається високий вміст у повітрі оксиду вуглецю. Так, у підвалах, шахтах, ту­нелях, складах його вміст може становити від 0,15 до 1,5%, а І приміщеннях -0,1 - 0,6%. Слід зазначити, що оксид вуглецю - це отруйний газ, і вдихання повітря, в якому його вміст становить 0,4% - смертельне.

Вогонь - надзвичайно небезпечний фактор пожежі, однак випадки його безпосередньої дії на людей досить нечасті. Під час пожежі температура полу­м'я може досягати 1200 - 1400°С, і у людей, що перебувають у зоні пожежі, випромінювання полум'я можуть викликати опіки та больові відчуття.

Небезпека підвищеної температури середовища полягає у тому, що вдихання розігрітого повітря разом із продуктами згорання може призвести до ураження органів дихання та смерті. В умовах пожежі підвищення температури середовища до 60°С вже є життєвонебезпечним для людини. Дим є великою кількістю найдрібніших часточок незгорілих речовин, що містяться у повітрі. Він викликає інтенсивне подразнення органів дихання та слизових оболонок (сильний кашель, сльозоточивість). Крім того, у задимлених при­міщеннях внаслідок погіршення видимості сповільнюється евакуація людей, а часом провести її зовсім неможливо. Недостатність кисню спричинена тим, що в процесі горіння відбувається хімічна реакція оксидування горючих речовин та матеріалів. Небезпечною для життя людини уже вважається ситуація, коли вміст кисню в повітрі знижується до 14% (норма 21%). При цьому втрачається координація рухів, з'являються слабкість, запаморочення, загальмовується свідомість. При концентрації кисню 9 - 11 % смерть настає через кілька хвилин. Вибухи, витікання небезпечних речовин можуть бути спричинені їх на­гріванням під час пожежі, розгерметизацією ємностей та трубопроводів з небез­печними рідинами та газами. Вибухи збільшують площу горіння і можуть при­зводити до утворення нових вогнищ. Люди, що перебувають поблизу, можуть підпадати під дію вибухової хвилі, діставати ураження уламками. Руйнування будівельних конструкцій відбувається внаслідок втрати ними під впливом високих температур та вибухів несучої здатності. При цьому люди можуть одержати значні механічні травми, опинитися під уламками зава­лених конструкцій. До того ж евакуація може бути просто неможливою внаслі­док завалів евакуаційних виходів та руйнування шляхів евакуації.

Паніка, в основному, спричиняється швидкими змінами в умовах екст­ремальної ситуації (пожежі) психічного стану людини, як правило, депресив­ного характеру. Більшість людей потрапляють в складні та неординарні умови, якими характеризується пожежа, вперше і не мають відповідної психічної стій­кості та достатньої підготовки щодо цього. Коли дія факторів пожежі переви­щує межу психофізіологічних можливостей, людина може піддатися паніці. При цьому вона втрачає розсудливість, її дії стають неконтрольованими та неадекватними ситуації, що виникла. Паніка - це жахливе явище, здатне призвести до масової загибелі людей. Пожежна профілактика — це комплекс організаційних і технічних заходів, спрямованих на гарантування безпеки людей, запобігання пожежам, обмеження їх поширення, а також створення умов для успішного гасіння пожежі.

У процесі розробки профілактичних заходів запобігання пожежам враховується протипожежний стан об’єкта, тобто кількість пожеж та збитки від них, число займань, а також травм, отруєнь і загиблих людей, рівень реалізації вимог пожежної безпеки, рівень боєготовності пожежних підрозділів, а також стан протипожежної агітації і пропаганди.

Пожежна безпека — стан об’єкта, за якого виключається можливість пожежі, а у випадку її виникнення унеможливлюється дія на людей небезпечних факторів пожежі і забезпечується захист матеріальних цінностей. Одним із основних факторів забезпечення пожежної безпеки є пожежна профілактика.

Забезпечення пожежної безпеки об’єкта передбачає створення системи попередження пожеж та протипожежного захисту. Велике значення при цьому мають організаційно-технічні заходи, які умовно можна поділити на:

а) організаційні (організація пожежної охорони, навчань, інструктажів та ін.);

б) технічні (суворе дотримання правил і норм, визначених чинними нормативними документами, при реконструкції приміщень, технічному переоснащенні виробництва, експлуатації електромереж, опалення, освітлення та ін.);

в) заходи режимного характеру (заборона паління та застосування відкритого вогню в недозволених місцях та ін.);

г) експлуатаційні (своєчасне проведення профілактичних оглядів, ремонтів устаткування тощо).

31. Охорона праці в освіті. Мета і завдання.

"Охорона праці в галузі" – нормативна дисципліна, яка вивчається у вищих навчальних закладах з метою формування у майбутніх вчителів знань про стан і проблеми охорони праці в освіті, складові і функціонування системи управління охороною праці та шляхи, методи і засоби забезпечення умов виробничого середовища і безпеки праці в освіті згідно з чинними законодавчими та іншими нормативно-правовими актами.

Система управління охороною праці (СУОП) - це сукупність органів управління підприємством, які на підставі комплексу нормативної документації проводять цілеспрямовану, планомірну діяльність щодо здійснення завдань і функцій управління з метою забезпечення здорових, безпечних і продуктивних умов праці, запобігання травматизму та профзахворюванням, а також додержання прав працівників, гарантованих законодавством про охорону праці.

Створення СУОП здійснюється шляхом послідовного визначення мети і завдань щодо охорони праці, функції, методів управління, побудови організаційної структури управління, складання, нормативно-методичної документації.

Головною метою управління охороною праці в освіті є створення здорових, безпечних і високопродуктивних умов праці, покращення виробничого побуту, запобігання травматизму і профзахворювань.

СУОП в освіті формує у педагогічних працівників і майбутніх фахівців знання щодо стану і проблем охорони праці в галузі відповідно до напрямку їх підготовки, функціонування системи управління охо­роною праці та шляхів і методів та засобів забезпечення умов виробничого се­редовища і безпеки праці в освіті згідно з чинними законодавчими та іншими нормативно-правовими актами.

Забезпечення здорових і безпечних умов праці в навчальному закладі покладається на адміністрацію.

Адміністрація навчального закладу зобов'язана забезпечити належне тех­нічне обладнання всіх робочих місць і створити на них безпечні умови праці.

У своїй роботі адміністрація навчального закладу повинна керуватися Положенням про організацію роботи з охорони пращ в навчальних закладах. Відповідно до названого Положення керівник навчального закладу видає наказ, в якому визначаються окремі особи, що відповідають за збереження життя і здоров'я при проведенні занять, а також під час позакласних, позаурочних захо­дів. Наказ доводиться до відома всіх працівників.

Для основних категорій працівників адміністрація навчального закладу розробляє посадові інструкції, які затверджуються керівником.

З метою систематичного дотримання вимог законодавства з охорони праці вводиться триступенева система контролю.

Виявлені у ході перевірки недоліки фіксуються в спеціальних журналах, де відзначається:

недотримання вимог техніки безпеки (відсутність захисних засобів, запо­біжної блокувальної техніки, відсутність заземлення і т. д.); недотримання вимог виробничої санітарії (відсутність вентиляції); недотримання вимог освітленості, шум, вібрація, відсутність індивідуальних засобів захисту, відсутність водопостачання, каналізації; відсутність засобів пожежогасіння, відсутність інструкцій з безпечного ве­дення робіт; одночасно даються пропозиції для усунення виявлених порушень.

При цьому перевіряючий повинен підписати свої зауваження, вказавши посаду, прізвище, дату перевірки.

В обов'язки адміністрації навчального закладу входить інструктаж пра­цівників з техніки безпеки .