8.Повість минулих літ.

Довгий і складний шлях пройшло літописання Київської Русі 10, поки на початку XII ст. не було складено "Повісті минулих літ", найвидатнішого історичного твору середньовіччя. Автором-упорядником "Повісті..." був Нестор, чернець Києво-Печерського монастиря. Над Несторовим зводом у 1116 р. працював ігумен Видубицького монастиря Сильвестр."Повість минулих літ" — це, власне, комплекс літописних праць, що склався у Києві між 1112—1119 рр., історико-художній епічний твір. Тут в єдине ціле об'єднано твори книжного і фольклорного походження різних жанрів. У "Повісті..." розповідається про виникнення східнослов'янської держави і її столиці Києва, про ратні подвиги русичів, народні заворушення, княжі міжусобиці. Увесь літопис просякнутий закликом до єднання князів у боротьбі проти зовнішніх ворогів, засуджуються князівські чвари. До "Повісті ..." увійшли й ориґінальні літературні твори: "Повчання" Володимира Мономаха і його лист до Олега Святославича, про осліплення Василька Теребовльського, перенесення мощІв Феодосія, напад половців на Печерський монастир та про похід князя Святополка, разом з іншими князями, на половців у 1107 р. Використав Нестор чимало іноземних джерел, уривки з творів візантійських авторів ("Хроніки" Георгія Амартола, "Житія" Василя Нового, "Літопису вскоре" Никифора), біблійних книг. Увійшли до літопису і офіційні державні документи — договори Русі з греками. "Повість минулих літ" помітно вплинула на подальший розвиток давньоруської літератури і літописання.

9.Острог- визначний центр ренесанської культури

Українська культура XVI - першої половини XVII ст. розвивалась у складних умовах. Негативно позначилися на ній посилення соціального та національногогніту після Люблінської унії, а також загострення релігійного розбрату післяБерестейської унії. Уряд Речі Посполитої та католицька церква насаджували в Україні польську мову й католицький обряд. Прозиваючи православних українців «Наливайками», слуги короля прагнули викорінити все українське, насамперед школу і мову. Це спричиняло застій у розвитку культури, у поширенні навчання рідною мовою.Разом з тим позитивно на розвитку культури позначалася просвітницька таблагодійна діяльність братств. Військову і матеріальну підтримку надавало українське козацтво. Належність до європейської держави Речі Посполитої давала змогу українцям навчатися в університетах Європи, тобто знати багато мов, користуватися досягненнями світової цивілізації, сприймати ідеї гуманізму, Ренесансу, Реформації й поширювати їх в Україні.Спостерігаючи зневагу до освіти і культури рідного народу, нечисленна українська освічена громадськість почала задумуватися над піднесенням національного просвітництва. Центрами розвитку освіти стали міста Острог, Львів, Київ.Давньоруське місто Острог у 70-х pp. XVI ст. було визначним центром української культури, «волинськими Афінами». Його володар князь Костянтин Острозький став ревним захисником православ'я й української культури. Обіймаючи посаду київського воєводи, він служив королю і брав участь у придушенні козацько-селянського руху. Проте, залишаючись православним, К. Острозький став на захист віри і мови українців. У 1576 р. він заснував Греко-слов'янську школу, що проіснувала до 1640 р. У ній вивчалися старослов'янська, грецька, латинська мови, а також «вільні науки»: арифметика, граматика, логіка, риторика, музика тощо. Незабаром школа дістала статус Острозької академії і посіла гідне місце серед сучасних їй європейських університетів. Посаду першого ректора обійняв відомий педагог і письменник Герасим Смотрицький. Викладали в ній Василь Суразький - випускник європейських університетів, Дем'ян Наливайко, Клірик Острозький. Школа сприяла поширенню освіти в Україні, випустила багато освічених людей. Серед них - гетьман запорозьких козаків Петро Сагайдачний і син ректора, згодом відомий вчений, письменник і церковний діяч Мелетій Смотрицький. Його перу належить багато полемічних творів, a також видана у 1618 р. книга «Граматика словенська», що багато років, аж до кінця XVIII ст., використовувалась як посібник старослов'янської мови і неодноразово перевидавалася.У кінці XVI ст. визначну роль у справі організації українських шкіл почали відігравати братства, а Острозька школа сприяла відкриттю братських шкіл у Володимирі, Луцьку, Львові. Кількість шкіл збільшувалася, а отже росла і кількість освічених людей. Поширення ж освіченості сприяло не лише розвитку культури, а й визвольного руху. Переїхавши через матеріальні нестатки до маєтку К. Острозького в Острог, Федоров заснував там Острозьку друкарню і видав у ній у 1580 році унікальну тепер «Острозьку Біблію». Це було перше повне видання Біблії старослов'янською мовою, що довгі роки служило православним у боротьбі з наступом в Україні католицизму. Друкар випустив і буквар під назвою «Азбука з граматикою», котрий став важливим посібником для поширення освіти.