
- •Іі. Теорія виховання
- •Суть, мета, завдання виховання учнів у сучасній школі. Концепція національного виховання (1994) про всебічний розвиток особистості.
- •Сутність самовиховання. Етапи, прийоми самовиховання.
- •Закономірності та принципи виховання. Концепція національного виховання про принципи виховання.
- •Поняття про методи та прийоми виховання. Народна педагогіка про методи виховання
- •Методи формування свідомості особистості, їх характеристика.
- •Методи формування досвіду суспільної поведінки і діяльності, їх характеристика.
- •Методи стимулювання поведінки та діяльності вихованців.
- •Методи контролю та аналізу ефективності виховного процесу.
- •Розумове виховання. Формування світоглядних позицій у процесі навчально-виховної роботи.
- •Моральне виховання. Роль загальнолюдських і національних цінностей у моральному вихованні.
- •Система трудового виховання. Професійна орієнтація учнів: мета, завдання, компоненти.
- •Естетичне виховання: зміст, форми, методи. Естетичне виховання в педагогічній спадщині в.О. Сухомлинського.
- •Мета, завдання та зміст фізичного виховання учнів підліткового та юнацького віку. Позашкільні заклади фізичного виховання, добровільні товариства, клуби та ін.
- •Поняття про колектив. Виховна роль колективу в працях а.С. Макаренка та в.О. Сухомлинського.
- •Динаміка розвитку учнівського колективу (а. Макаренко, а. Лутошкін). Функції вихователя та органів самоврядування на різних стадіях розвитку колективу.
- •Дитячі та молодіжні організації. Неформальні об´єднання за інтересами, їх характеристика.
- •Взаємозв’язок школи, сім’ї та громадськості з виховання учнівської молоді.
- •Позашкільні форми виховання.
- •Позашкільні навчально-виховні заклади. Творчі об´єднання позашкільних навчально-виховних закладів. Їх класифікація.
- •Сутність сімейного виховання. Зміст виховання в сім´ї. Форми взаємодії школи і родини.
- •Принципи сумісної роботи педагогів і батьків. Правові основи сімейного виховання: “Конвенція оон про права дитини”, Закон України “Про освіту”.
- •Класний керівник як організатор учнівського колективу, функції, зміст, напрями, методи роботи.
Закономірності та принципи виховання. Концепція національного виховання про принципи виховання.
Закономірності виховання — стійкі, повторювані, об'єктивно існуючі зв'язки у вихованні, реалізація яких сприяє ефективному розвитку особистості.
У процесі виховання особливо важливими є такі закономірності.
1. Органічний зв'язок виховання із суспільними потребами та умовами виховання. Розвиток суспільства зумовлює зміни, диктує нові потреби і в його виховній системі. Наприклад, у зв'язку з розбудовою незалежної Української держави виникла потреба формування в підростаючого покоління української національної свідомості, любові до свого народу, його традицій, історії, культури.
2. Взаємодія у виховному процесі всієї сукупності різноманітних чинників. Виховує все: люди, речі, явища. Серед виховних чинників найвагомішим є людський (роль батьків, педагогів).
3. Опора у виховному процесі на позитивні якості дитини, стимуляцію активності особистості, позитивні емоції від досягнутих успіхів.
4. Результати виховання залежать від виховного впливу на внутрішній світ дитини, її духовну, емоційну сфери. Виховний процес має постійно трансформувати зовнішні виховні впливи у внутрішні, духовні процеси особистості (її мотиви, установки, орієнтації, ставлення).
5. Визначальними у вихованні є діяльність і спілкування. Діяльність — головний фактор єдності свідомості й поведінки, коли учень зайнятий певним видом діяльності (навчальною, трудовою, ігровою, спортивною та ін.), що забезпечує всебічний розвиток особистості.
У вихованні закономірності виявляються в усьому різноманітті взаємозв'язків і взаємоперетворень. їх необхідно враховувати під час створення будь-якої виховної ситуації.
Принципи виховання — керівні положення, які відображають загальні закономірності процесу виховання і визначають вимоги до змісту, організації і методів виховного впливу.
Вони є узагальненою системою вимог, які охоплюють усі аспекти виховного процесу, відображають результати виховної роботи.
Процес виховання ґрунтується на принципах:
Принцип виховання |
Характеристика |
Цілеспрямованість виховання |
Перед початком здійснення виховних впливів необхідно чітко визначити мету виховання, яка спрямовує всю виховну роботу. Мета виховання визначає зміст, форми і методи виховного процесу. |
Зв’язок виховання з життям |
У вихованні необхідно враховувати особливості життя дитини, її соціальне оточення, формувати риси і якості, необхідні дитині для організації власної діяльності в суспільстві. Необхідно ознайомлювати з суспільно-політичними подіями в суспільстві, залучати до суспільно-корисної праці, використовувати у вихованні краєзнавчий матеріал. |
Єдності свідомості та поведінки у вихованні |
Поведінка людини – це її свідомість в дії. Для вдалого виховання необхідно добирати методи та прийоми, які одночасно впливають на свідомість та поведінку людини. |
Виховання в праці |
Необхідно з раннього віку залучати дітей до посильної для них праці, формувати усвідомлення того, що власна праця людини є єдиним джерелом задоволення матеріальних та духовних потреб. |
Комплексний підхід у вихованні |
Необхідно створити можливості для забезпечення єдності виховання усіх складових всебічного розвитку особистості: розумового, морального, трудового, естетичного, фізичного. |
Виховання особистості у колективі |
Індивід стає особистістю завдяки спілкуванню з іншими людьми. Найкращі умови для спілкування надає колектив. В колективі дитина вчиться узгоджувати власні інтереси, потреби і поведінку з інтересами, потребами та поведінкою інших людей. |
Поєднання поваги до особистості вихованця з розумною вимогливістю до нього |
Формула виховання А.С. Макаренка: «Якомога більше вимоги до людини і якомога більше поваги до неї». Педагогічна вимога полягає в тому, щоб стимулювати або гальмувати певні вчинки та дії вихованців. При цьому висунення вимог не повинно принижувати честь та гідність вихованця. |
Поєднання педагогічного керівництва з ініціативою та самодіяльністю учня |
Педагогічне керівництво виховання зумовлено недостатністю життєвого досвіду дитини. З іншого боку для виховання у людини самостійності, відповідальності, здатності приймати рішення необхідно надавати вихованцю можливість виявляти ініціативу у виборі тієї чи іншої поведінки. |
Системності, послідовності та наступності у вихованні |
Виховні впливи повинні носити постійний, а не випадковий характер. Необхідна система виховних заходів спрямованих на формування певних рис і якостей. Наступність передбачає постійний аналіз результатів виховання, визначення вже сформованих рис та якостей і на цій основі визначення тих, що необхідно формувати. |
Єдність вимог школи, сім’ї та громадськості |
Для вдалого виховання вимоги, що висуваються до дитини з боку сім’ї, школи та громадськості повинен носити спільний характер. |
Народність виховання |
Передбачає вивчення рідної мови, формування національної свідомості та самосвідомості, любові до рідної землі і свого народу, прищеплення шанобливого ставлення до культури традиції, звичаї. |
Природовідповідність виховання |
Необхідно враховувати багатогранну та цілісну природу дитини, її анатомо-фізіологічні, психологічні, вікові, генетичні, національні, релігійні особливості. |
Культуровідповідність виховання |
Необхідно базуватись на історії свого народу, забезпечити розуміння виховавнцем духовної єдності з попередніми та наступними поколіннями |
Гуманізація виховання |
Створення умов для формування кращих якостей та здібностей особистості, розуміння її інтересів, запитів, передбачає довіру до дитини, визнання її неповторності та унікальності. Дитина є цінністю сама по собі. |
Демократизація виховання |
Усунення авторитарного стилю виховання. Забезпечення співробітництва вихователя та вихованців, рахування думки колективу й кожної особистості. |
Етнізація виховання |
Створення всім дітям можливості навчатися у рідній школі, зберігати специфічні особливості своєї нації. Всі національності, що проживають на території України мають право дотримуватись власних традицій у вихованні. |
Опора на позитивне в людині |
Необхідно в кожній дитині бачити хороше, знаходити її позитивні риси, якості, вміння і на цьому базувати виховний вплив. |
Будучи органічно пов'язаними між собою, принципи виховання охоплюють усі аспекти цього процесу і спрямовують його на формування людини як цілісної особистості. Реалізація принципів виховання дає позитивні результати лише тоді, коли їх застосовують у гармонії взаємодії між собою.
Національне виховання – це система поглядів, переконань, ідеалів, традицій, звичаїв, створена впродовж віків українським народом і покликана формувати світоглядні позиції та ціннісні орієнтири молоді, яка реалізується через комплекс відповідних заходів.
Національне виховання має стати фундаментом становлення світогляду молодої людини, на якому формуються фахові знання та професійна відповідальність.
Принципи національного виховання
Національне виховання студентської молоді ґрунтується на таких принципах:
- демократичності – визнанні академічною спільнотою права кожного на свободу виявлення своєї творчої індивідуальності, усунення авторитарних методів виховання;
- гуманізації – створенні умов для особистісної самореалізації, формуванні людяної, щирої, доброзичливої, милосердної особистості;
- єдності навчальної та виховної діяльності – консолідації студентства та науково-педагогічних працівників у єдину академічну спільноту, об’єднану спільною мораллю та ідеями;
- послідовності, системності і наскрізності – привнесенні виховних аспектів у всі форми освітнього процесу, зв’язок виховання з життям, трудовою діяльністю народу та продуктивною працею;
- диференціації та індивідуалізації виховного процесу – врахуванні у виховній діяльності півнів фізичного, духовного, психічного, соціального, інтелектуального розвитку студентів, стимулювання їхньої активності та розкритті творчої індивідуальності;
- єдності теорії та практики – реалізації набутих студентами знань, умінь і навичок на практиці, включаючи самоврядну та громадську діяльність;
- природовідповідності – врахуванні багатогранної і цілісної природи людини, вікових та індивідуальних, соціально-психологічних особливостей студентів;
- пріоритету правової свідомості – вихованні поваги до конституційних прав та свобод людини.