5. Поняття простору та часу. Біологічний та соціальний.

Буття матерії характеризується не тільки системністю, рухом, але й формами її існування - простором і часом. Простір - є форма буття матерії, що характеризує її протяжність, структурність, співіснування і взаємодію елементів у всіх матеріальних системах. Загальне розуміння простору формується у людини в емпіричному досвіді при характеристиці матеріального об'єкту або множини таких об'єктів, що займають різне положення в просторі.Час - є форма буття матерії, що виражає тривалість ЇЇ існування, послідовність зміни станів у змінюванні і розвитку всіх матеріальних систем. У природно-науковій літературі поняття час нерідко вживається як синонім поняття тривалість. На це звертав увагу англ.фізик і філософ Ньютон.Поняття час виникає з порівняння різних станів одного і того ж об'єкту, який змінює свої властивості.Простір і час нерозривно зв'язані між собою.Їх єдність проявляється у русі і розвитку матерії. Прагнення глибоко пізнати суть простору і часу пронизує усю матеріальну і духовну культуру людства.Філософи і вчені розходилися в міркуваннях стосовно природи простору і часу та їх відносин до матерії.

6. Пізнання,як предмет філос. Аналізу. Чуттєве та раціональне.

Філософія, на відміну від інших історичних типів світогляду (міфології та релігії), здійснює свою світоглядну функцію на основі теоретичного ставлення до дійсності. Вона протиставляє міфологічн. антропоморфізмові — уявленню про світ як поле дії об´єктивних деперсоніфікованих сил, традиційності й безпосередності міфу — свідомий пошук та відбір достовірних суджень на основі логічних і пізнав-их критеріїв. Прийняттю філос. тверджень про світ передує обґрунтування, переконання в правомірності певної точки зору. А це пов´язано з рефлекс. аналізом пізнав-го процесу, що постає як пошук істини.Існування так званої «пізнавальної тенденції» у будь-якому філ-у знанні не обов´язково визначається присутністю розвинутої теорії пізнання як особливого розділу філ-ї. Так, приміром, у давн-грец. філ-ї (VIII ст.) були сформульовані глибокі ідеї про співвідношення думки та її змісту, істини та омани. Але про це йшлося в єдиному онтологічному вимірі. Диференціація філ-го знання властива пізнішим стадіям еволюції ф-ї (філ-ї Нового часу).Теорія пізнання визнає єдність чуттєвої та рац-ї сторін складного й суперечливого процесу дух-го освоєння дійсності, проникнення людського розуму в сутність речей. Розрізняють два ступені єдиного нерозривного процесу пізнання - чуттєвий (нижчий) і раціональний(вищий).Чуттєве- безпосереднє відображення у свідомості людини зовнішніх властивостей предметів об'єктивного світу, завдяки роботі зорового, слухового, смакового та інших аналізаторів нервової системи.Осн. форми чут. пізнання є відчуття, сприйняття й уявлення.Осн. формами раціон.пізнання є судження та умовиводи.

Переборення однобокості емпіризму і раціоналізму було досягнуто на основі аналізу процесу пізнання в органічному зв'язку з практичною діяльністю по перетворенню дійсності.